yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->РОЗДІЛ 13. ФІНАНСОВИЙ РИНОК

Финанси

РОЗДІЛ 13. ФІНАНСОВИЙ РИНОК

 

13.1. Фінансовий  ринок у системі економічних відносин

 

         У фінансовій системі держави чільне місце займає фінансовий ринок як важлива сфера фінансових відносин, яка сприяє ефективному функціонуванню інших сфер і ланок фінансової системи країни.

             За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізуються  і використовуються  тимчасово  вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Об’єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є незбіг потреби у фінансових ресурсах з джерелами її задоволення. Тобто, кошти можуть бути в наявності в одних власників, а інвестиційні потреби виникають у інших. Саме фінансовий ринок виступає посередником руху коштів від їх власників до користувачів. Він являє собою особливу форму організації руху грошових коштів в економіці країни і має своїм призначенням  забезпечення умов для залучення необхідних коштів державою, суб’єктами господарювання і фізичними особами, а також продажу ними тимчасово вільних ресурсів.

Фінансовий ринок, таким чином, з одного боку, є складовою частиною фінансової системи суспільства, формою її функціонування, а з іншого боку, фінансовий ринок є складовою частиною ринкової економіки в цілому. Його можна розглядати за економічною сутністю і в організаційному плані.

За економічною сутністю фінансовий ринок - сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні фінансові послуги, пов’язані з купівлею-продажем фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки.

В організаційному плані фінансовий ринок- сукупність фінансових інституцій, які спрямовують потік грошових коштів від власників до позичальників, і навпаки. До таких інституцій належать банківські установи, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, позабіржові  торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії тощо.

Отже, основною метою функціонування фінансового ринку є акумулювання  та ефективне розміщення тимчасово вільних коштів від суб’єктів, які їх заощадили, до суб’єктів, які мають потребу в таких коштах. При цьому, як правило, кошти спрямовуються від тих, хто не має можливості їх ефективного використати, до тих, хто використовує їх продуктивно.

Передача в користування капіталу відбувається через продаж фінансових активів, які відображають права на отримання доходу на вкладений капітал. Тому можна також стверджувати, що фінансовий ринок – система економіко-правових відносин, пов’язаних із випуском та обігом (купівлею-продажем) фінансових активів. Обов’язковими  атрибутами фінансового ринку є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку та розвинута інфраструктура. Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах. Розвинуті фінансові ринки стимулюють і посилюють фінансові потоки в економіці та зменшують суспільні витрати, у тому числі витрати кожного з учасників ринку.

Передумовами становлення фінансового ринку в Україні стали:    

-         ліквідація  державної монополії на рух фінансових ресурсів, яка існувала за адміністративно-командної системи управління економікою;

-         економічна самостійність суб’єктів господарювання;

-         розвиток інфраструктури фінансового ринку.

Сутність фінансового ринку проявляється у його функціях. У сучасних умовах фінансовий ринок виконує такі основні функції:

-         мобілізація тимчасово вільного капіталу з різних джерел;

-         ефективний розподіл акумульованого вільного капіталу між численними кінцевими його споживачами;

-         визначення  найефективніших напрямів розміщення вільного капіталу з позицій забезпечення високого рівня його дохідності;

-         формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги, які  найоб’єктивніше відображають співвідношення між попитом і пропозицією на них;

-         здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями фінансових інструментів;

-         створення умов для мінімізації фінансових ризиків;

-         прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі. 

         Держава в особі уповноважених органів влади і управління здійснює регулювання фінансового ринку. Таке регулювання полягає в здійсненні комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.  Воно має забезпечувати однакові права й однаковий доступ до ринку всіх його суб’єктів, максимальну прозорість ринку, конкуренне середовище, не допускаючи монополізації ринку.

         До органів, що здійснюють регулювання фінансового ринку в Україні, належать:

-         Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг;

-         Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

         На Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг покладені функції державного регулювання і нагляду  за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ  недержавного пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів та інших учасників ринків фінансових послуг. Комісії доручено встановити порядок реєстрації, здійснювати реєстрацію і вести державний реєстр фінансових установ. У структурі Комісії – п’ять департаментів: чотири з них наглядові (за страховим ринком, недержавними пенсійними фондами, фінансовими організаціями, небанківськими кредитними організаціями) і один методологічний.

         Основними  завданнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг є:

-         проведення єдиної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

-         розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

-         здійснення державного регулювання  та нагляду за наданням фінансових послуг;

-         захист прав споживачів фінансових послуг;

-         сприяння інтеграції в європейський та світовий  ринки фінансових послуг.

Основні завдання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку такі:

-         забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів в Україні;

-         сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

-         координація діяльності органів державної виконавчої влади з питань функціонування фондового ринку;

-         забезпечення державного контролю за дотриманням законодавства України з питань функціонування фондового ринку;

-         упорядкування діяльності емітентів, торговців цінними паперами та інших фінансових посередників;

-         створення умов для розвитку конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення контролю за їх реалізацією.

         Для сучасного економічного розвитку в світі характерним є посилення інтеграційних та глобалізаційних перетворень, активізація процесів трансформації фінансового середовища, зокрема стрімкий розвиток світового фінансового ринку, зміна його кон’юктури та структурної розгалуженості. Процес інтеграції фінансових ринків пов’язаний з тими процесами, які відбуваються на національних та міжнародних ринках.

         Україна, як невід’ємна частина світового господарства, продовжує взаємодіяти з міжнародними фінансовими ринками.  Для створення підгрунтя та моделювання власної структури фінансового ринку України  відповідно до вимог  загальносвітового розвитку, необхідне чітке знання структури кожного сегмента світового фінансового ринку, його інституційної будови та інструментарію. Це сприятиме ефективній роботі суб’єктів фінансового ринку України на міжнародній фінансовій арені.

 

 

71