yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->РОЗДІЛ 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

Финанси

РОЗДІЛ 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

14.1. Сутність та функціональне призначення міжнародних фінансів      

 

         Міжнародні фінанси почали формуватися багато тисячоліть тому з появою елементарних форм міжнародної торгівлі. Географічні відкриття призвели до появи так званих  мінял та міняльних контор, які обмінювали іноземні монети на місцеві й були посередниками під час платежів. Найбільшого поширення такі операції набули у великих містах Італії, куди надходили товари і гроші з різних країн.

          З розвитком товарно-грошових і фінансово-економічних відносин змінюються і удосконалюються міжнародні фінанси.  Вони призначені ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів і послуг, а також перерозподіл грошового капіталу між контрагентами світового фінансового ринку.

         Отже виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено розвитком  процесів міжнародної економічної інтеграції, що супроводжуються глобалізацією економічних зв’язків, широкомасштабним переміщенням капіталів, об’єднанням фінансових ресурсів у світовому масштабі.

         Міжнародні фінанси – це  категорія, яка відображує специфічні фінансові відносини, які мають під собою об’єктивну основу.  Матеріальною основою міжнародних фінансів є міжнародні фінансові потоки, які складаються між країнами у вигляді:

 а) грошових потоків – надходжень валютних коштів від експорту та імпорту товарів і послуг; ці потоки можуть відображати фінанси суб’єктів господарювання, однак оскільки вони належать різним країнам, то  відображають рух грошових потоків між країнами;

 б) потоків кредитних коштів, які також являються двохсторонніми: з одного боку, надання позики, а з  іншого – її погашення і сплата відсотків;

в) операцій з цінними паперами і різними фінансовими інструментами;

г) зарубіжних інвестицій в основний і оборотний капітал;

д) перерозподілу частки національного доходу через бюджет  у формі

    допомоги бідним країнам та внесків держав до міжнародних

   організацій тощо.

          Таким чином, об’єктом міжнародних фінансів є потоки грошових коштів і пов’язані з ними фінансові відносини на світовому ринку. На базі даних потоків виникає рух фінансових ресурсів між країнами. Їх розподіл регулюється з одного боку, -  валютним курсом а, з іншого, -  митними тарифами і правилами.

      Але сказаним не вичерпуються причини виникнення і використання фінансових ресурсів, що мають міжнародний характер. Фінансові ресурси також формуються і використовуються в процесі діяльності міжнародних фінансових інститутів і організацій. Ці інститути і організації являються наднаціональними надбудовами, виконують певні функції. Фінансове забезпечення їх здійснюється через відповідні фонди, які можуть бути або узагальненими (як, наприклад, бюджет ООН),  або цільовими (під конкретні заходи і програми).

           Фінансові ресурси цих інститутів і організацій формуються двома шляхами:

1) за рахунок внесків окремих країн;

2) шляхом надання кредитів урядам, їх повернення і сплати відсотків.

          Об’єктивною основою становлення і розвитку міжнародних фінансів виступають закономірності міжнародного кругообігу функціонуючого капіталу, на одному полюсі якого виникають тимчасово вільні кошти, на іншому – постійно виникає  попит на них.

           Централізація певної частини фінансових ресурсів на світовому рівні забезпечує потреби світового господарства; економічними передумовами формування таких ресурсів являється розвиток торгівлі, кредиту, участь країн в реалізації міжнародних проектів і програм в різних галузях, наростання економічної інтеграції  і глобалізації.

         Теорія і набутий досвід підтверджують, що в умовах глобалізаційних процесів фінанси реструктуризуються не тільки за простором їх функціонування, а й за походженням суб’єктів, які умовно можна поділити на національно-державні  та міжнародні. Так, національно-державні, як правило, функціонують у межах території однієї держави, не залучаючи іноземних суб’єктів, на основі національного законодавства і є виключно внутрішньо-національними. Міжнародні фінанси охоплюють міждержавні та транснаціональні фінансові відносини, для яких характерний іноземний елемент. До того ж, міжнародні фінанси є не лише результатом відносин держав як цілісних блоків. Вони передбачають співпрацю з метою раціонального розміщення внутрішніх ресурсів для вироблення   й прийняття раціональних зовнішньоекономічних  і політичних рішень. Міжнародні фінанси обслуговують, по-перше, економічні зв’язки між резидентами різних країн; по-друге, відносини країн світу з міжнародними  та регіональними організаціями (ООН, ЄС); по-третє, операції урядів та резидентів різних країн на міжнародних фінансових ринках.   Таким чином, національно-державні фінанси і міжнародні фінанси є двома діалектичними формами світових фінансів.

         Міжнародні фінанси мають як видиму зовнішню форму вияву, так і внутрішній економічний зміст. Розкриваючи внутрішню змістовну сторону міжнародних фінансів, слід зазначити, що вони є складною багатоаспектною економічною категорією.

              Як економічна категорія міжнародні фінанси – це  сукупність відносин, опосередкованих рухом валютно-фінансовиїх потоків, що виникають у зв’язку з перерозподілом фінансових ресурсів і капіталу в системі світоіого господарства через дію ринкового і неринкового механізмів.

             Система міжнародних фінансових відносин складається між різними суб’єктами. Суб’єктами міжнародних фінансів є: держави, юридичні і фізичні особи, наднаціональні суб’єкти – міжнародні організації і фінансові інститути, а також банки, фондові та товарні біржі  і інші кредитно-фінансові установи – посередники на міжнародному фінансовому ринку.

          Міжнародні фінансові відносини можуть складатися:

·         між суб’єктами господарювання різних країн;

·         між державою і урядами інших країн;

·         між державою і міжнародними фінансовими організаціями;

·         між державою і  міжнародними фінансовими інституціями тощо.

         Видимою зовнішньою формою вияву міжнародних фінансів є розгалужена система руху валютно-фінансових потоків, що виникають між суб’єктами фінансових відносин на міжнародному і глобальному (світовому) рівнях.

        За матеріально-речовим втіленням міжнародні фінанси часто ототожнюються із фондами фінансових ресурсів, що утворюються у результаті перерозподільних відносин і використовуються для забезпечення безперервності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. Значною мірою це правильно, але дещо звужує розуміння міжнародних фінансів, обмежуючи їх виключно формуванням і використанням централізованих грошових фондів світових та регіональних міжнародних організацій і фінансових інституцій. Відповідно поза увагою залишаються канальний характер руху фінансових ресурсів, міжнародне переливання капіталів та їх перерозподіл між різними учасниками міжнародних економічних відносин.

         З інституційного погляду, міжнародні фінанси – сукупність банків, валютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінансовитх потоків.

         Міжнародні фінанси, як і будь-яка інша економічна категорія, виконують певні функції. Функції міжнародних фінансів – зовнішній вияв їхньої внутрішньої сутності, що розкриває їх функціональне суспільне призначення  у системі міжнародних економічних відносин та у розвитку світового  фінансового середовища. Сутність міжнародних фінансів як економічної категорії реалізується через перерозподільну, контрольну і регулюючо-координуючу  функції. Зміст цих функцій, сфера та об’єкт їх дії характеризують специфіку міжнародних фінансів як економічної категорії.

         Через механізм міжнародних фінансів здійснюється  перерозподіл фінансових ресурсів і капіталу між різними суб’єктами міжнародних економічних відносин. Такий перерозподіл фінансових ресурсів і капіталу обумовлюється як об’єктивними закономірностями (капітал орієнтується на високу норму прибутковості і низький рівень ризиковості трансакцій), так і політикою (інтересами) суб’єктів міжнародних відносин. Тому об’єктивною основою міжнародних фінансів є закономірності міжнародного кругообігу функціонуючого капіталу: на одному його полюсі виникають тимчасово вільні кошти, а на іншому - постійно з’являється попит на них. Країни-донори постійно шукають вигідні сфери вкладання заощаджень і намагаються максимально диверсифікувати їх, а країни, віднесені до категорії «ринків, що розвиваються» постійно відчувають потребу в довгострокових інвестиціях. І саме сфера міжнародних фінансів дає змогу і розвинутим країнам, і тим, що розвиваються, задовольнити певною мірою свої об’єктивні потреби та економічні  інтереси.

         Фінанси на рівні кожної держави об’єктивно виконують контрольну функцію, сутність якої полягає в тому, що фінанси - не лише інструмент розподілу і перерозподілу, але й інструмент контролю за діяльністю суб’єктів обмінно-розподільних відносин. Контрольна функція міжнародних фінансів є свого роду інтегрованим поняттям, що передбачає:

-         валютний контроль - забезпечення дотримання валютного законодавства, недопущення незаконного відпливу («втечі») капіталу, контроль за валютними позиціями банків, обов’язкове декларування зарубіжних авуарів і ін.;

-         митний контроль - попередження та виявлення порушень митних правил, контроль за правомірністю застосування тарифних і нетарифних правил та механізмів захисту національних економічних інтересів;

-         податковий контроль - контроль за дотриманням податкового законодавства у сфері міжнародних відносин;

-         адміністративний контроль - встановлення валютних обмежень: ліцензування валютних операцій, обмеження на продаж іноземної валюти імпортерам тощо;

-         інституційний контроль - контроль з боку міжнародних інституцій: Світової організації торгівлі (СОТ), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням «брудних грошей» (ФАТФ), Базельського комітету банківського нагляду, Європейського центрального банку, міжнародних банків тощо).

         Реалізація регулюючо-координуючої функції міжнародних фінансів полягає у прийнятті узгоджених рішень щодо міжнародних фінансів, розробленні поточної та стратегічної міжнародної фінансової політики. Сучасну систему світового господарства вирізняє розгалужений регулятивний механізм, що охоплює і сферу фінансових перерозподільних процесів. Цей механізм забезпечує координацію зусиль світової спільноти щодо регулювання міжнародних фінансових відносин, а отже, міжнародних валютно-фінансових потоків як приватного, так і офіційного походження.

         Отже, міжнародні фінанси є багаторівневою системою, яка характеризується певною органічною цілісністю, взаємопов’язаністю складових та структурною єдністю функціональних елементів.

 

 

76