yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Фізиологія та анатомія->Содержание->Засоби та методи регулювання передстартових станів.

Физиология

Засоби та методи регулювання передстартових станів.

Передстартовий стан характеризується зміною фізіологічних функцій організму спортсмена перед початком роботи. Його значення полягає в підготовці організму до наступної діяльності. Сама робота ще не настала, але з'явився її передвісник - умовний подразник і в організмі розпочинаються зміни фізіологічних функцій: підвищується збудливість ЦНС, активізується робота окремих залоз внутрішньої секреції, посилюється діяльність серцевосудинної і дихальної систем, підвищується обмін речовин, включаються механізми перерозподілу кровообігу (надходження в кровообіг депонованої крові), підвищується температура тіла, в крові збільшується вміст глюкози і вміст адаптогенних гормонів. Як наслідок, формується рухова домінанта властива даному виду діяльності.2.Фізіологічна характеристика динамічних навантажень.Особливе місце у формуванні стартових умовно-рефлекторних реакцій належать сигналам мовного підкріплення і емоціям.В залежності від того, які подразники є пусковими у виникненні передстартових реакцій, розрізняють передстартовий і власне стартовий стан. Виникнення першого з них пов'язане з переважаючою дією подразників другої сигнальної системи, другого -першої. Передстартовий стан виникає за декілька годин і навіть місяців перед відповідальними змаганнями; власне стартовий - безпосередньо перед стартом.Інколи при вирішенні спеціальних задач, пов'язаних психологічною підготовкою юного спортсмена до відповідальних змагань, виділяють ще передзмагальний стан. Його початок - оголошення календарного виступів учнів на змаганнях

У передстартовому стані виділяють три форми передстартового стану:стан готовності- прояв помірного емоційного збудження.

            В  спортивній психології виділяють три форми передстартового стану (А.Пуні,1949): бойова готовность, лихоманка і апатія.

Фізіологічна характеристика динамічних навантажень.

Фізичні вправи - це рухова діяльність, за допомогою якої вирішуються завдання фізичного виховання - освітня, виховна та оздоровча. Фізичні вправи надзвичайно різноманітні. Для їх класифікації неможливо застосувати один єдиний критерій. Цим пояснюється наявність різних систем фізіологічної класифікації за різними критеріями, покладеним в їх основу.Відповідно до типу скорочення основних м'язів, що здійснюють виконання даної вправи, всі фізичні вправи можна розділити відповідно на статичні і динамічні.Більшість фізичних вправ відноситься до динамічних. Такі всі види

локомоций: ходьба, біг, плавання та ін..

Динамічна робота супроводжується поперемінними скороченнями і "розслабленнями" м'язів, в результаті чого відбувається переміщення окремих частин тіла або всього тіла в просторі. Ця робота відбувається в ізотонічному або ауксотонічному режимах. Переважна кількість рухів людини виконується в ауксотонічному режимі.

Фізичні вправи динамічного характеру, залежно від характеру реагування на зовнішні умови, прийнято ділити на дві великі групи: стереотипні (стандартні) і ситуаційні (нестандартні). Стереотипні вправи здебільшого виконуються шаблонно, в постійних умовах; формуються вони за принципом динамічного стереотипу. Прикладом стандартних фізичних вправ можуть бути ходіння, біг, плавання, метання, стрибки, піднімання штанги, гімнастичні вправи та ін. Ці вправи складаються з елементів, які завжди виконуються в однаковій послідовності і з однаковими проміжками часу між ними. Як правило, такі вправи доводяться до автоматизму.

Фізіологічні механізми формування рухових навичок.

Основу технічної майстерності спортсменів складають рухові вміння і навички, що формуються в процесі тренування і суттєво впливають на спортивний результат. Вважають, що ефективність спортивної техніки за рахунок навику підвищується в циклічних видах спорту на 10-25%, а в ациклічних - ще більше. Рухові уміння - здатність на моторному рівні справлятися з новими завданнями поведінки. Спортсмену необхідно вміння миттєво оцінювати ситуацію, що виникла, швидко і ефективно переробляти інформацію, що надходить, вибирати в умовах дефіциту часу адекватну реакцію і формувати найбільш результативні дії. Ці здібності в найбільшій мірі проявляються в спортивних іграх і єдиноборствах, які відносять до ситуаційних видів спорту. У тих же випадках, коли відпрацьовуються одні й ті ж рухи, які в незмінному порядку повторюються на тренуваннях і під час змагань, вміння спортсменів закріплюються у вигляді спеціальних навичок.Рухові навички-це освоєння і усталені дії, які можуть здійснюватися байдужості свідомості і забезпечують оптимальне рішення рухової задачі. Процес навчання руховому навику починається з певного спонукання до дії, яке задається підкірковими і корковими мотиваційними зонами. У людини це, головним чином, прагнення до задоволення певної соціальної потреби. Оптимальний рівень мотивацій та емоцій сприяє успішному засвоєнню рухової задачі та її рішенням.

а другому етапі навчання починається безпосереднє виконання розучуваного вправи.

При цьому відзначаються 3 стадії формування рухової навички:

1) стадія генералізації,

2) стадія концентрації і,

3) стадія стабілізації та автоматизації

 

 

 

 

25