yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Фізиологія та анатомія->Содержание->Фізичний розвиток опоно-рухового апарату дитини.

Физиология

Фізичний розвиток опоно-рухового апарату дитини.

У дитини першого року життя м'язи становлять всього 16% маси тіла, в 3-5 років — 23,3 %, в 7-8 років — 27 % маси тіла; в 14-15 років — 33 %; в 17-18 років — 44 % загальної маси тіла. Зростання маси м'язів відбувається як за рахунок збільшення їх довжини, так і за рахунок товщини волокон та збільшення кількості м'язових міофібріл. У дітей до 3-4 років діаметр більшості скелетних м'язів збільшується відносно новонародженого в середньому у 2-2,5 рази; в 7 років — у 15-20 разів, в 20 років — у 50-70 разів. Взагалі, м'язи людини можуть рости до 30-35 років.Важлива якість рухових актів — це їх точність, яка також значно змінюється з віком: до 5 років дітям важко здійснювати точні рухи; у молодший шкільний період точність рухів значно зростає і приблизно з 9-10 років діти здатні виконувати рухи з точністю на рівні дорослих. Оволодіння точністю рухів пов'язане з дозріванням вищих центрів регуляції рухових дій та з вдосконаленням рефлекторних шляхів, а саме з процесами мієлінізації нервових волокон. Разом з розвитком точності рухів у дітей розвивається здатність координувати рівень м'язового напруження. В дітей молодшого шкільного віку ця якість ще не достатньо розвинута, а остаточно формується лише в 11-16 років. Розвитку точності рухів і здатності до статичного напруження м'язів значно сприяють оволодіння каліграфічним письмом, виконання складних трудових операцій (робота з пластиліном, випилювання та ін.), та спеціальні фізичні вправи на уроках фізичної культури, такі як гімнастика, настільний теніс, ігри та вправи з м'ячем.Важливою якістю фізичного розвитку дітей є формування їх витривалості, в тому числі, витривалості скелетних м'язівВитривалість до динамічної роботи у дітей молодшого шкільного віку (7-11 років) ще залишається дуже низькою і лише з 11-12 років вона починає поступово зростати, досягаючи в 14 років приблизно 50-70 %, а в 16 років — 80 % тієї витривалості, що мають дорослі люди.Витривалість до статичних зусиль у дітей поступово наростає з 8 до 17 років, причому у молодших школярів це відбувається найбільш інтенсивно. В 17-18 років статична витривалість досягає 85% такої у дорослих людей. Остаточно витривалість до динамічних та статичних зусиль досягає максимуму в 25-30 років. Розвитку всіх видів витривалості сприяють тривала ходьба, біг, плавання, спортивні ігри (футбол, волейбол, баскетбол та ін..Таким чином, розвиток багатьох рухових якостей у дітей відбувається в період молодшого шкільного віку, що дає підстави рекомендувати для цієї категорії дітей як можна ширше впроваджувати заходи цілеспрямованого впливу на розвиток їх рухової активності, в тому числі, шляхом організації спеціальних занять на уроках фізкультури та під час спортивних тренувань.

Фізіологічна характеристика рухової якості «витривалість».

Поняття «витривалість» вживається в повсякденній мові в дуже широкому сенсі для того, щоб охарактеризувати здатність людини до тривалого виконання того чи іншого виду розумової чи фізичної (м'язової) діяльності. Характеристика витривалості як рухового фізичної якості (здатності) людини відносна: вона відноситься тільки до певного виду діяльності. Інакше кажучи, витривалість специфічна - вона проявляється у кожної людини при виконанні певного, специфічного виду діяльності.

Залежно від типу і характеру виконуваної фізичної (м'язової) роботи розрізняють:

1. Статичну і динамічну витривалість, тобто здатність тривало виконувати відповідно статичну або динамічну роботу;

2. Локальну і глобальну витривалість, тобто здатність тривало здійснювати відповідно локальну роботу (за участю невеликого числа м'язів) або глобальну роботу (за участі великих м'язових груп - більше половини м'язової маси);

3. Силову витривалість, тобто здатність багато разів повторювати вправи, що вимагають прояви великої м'язової сили;

4. Анаеробну і аеробну витривалість, тобто здатність тривало виконувати глобальну роботу з переважно анаеробним або аеробним типом енергозабезпечення.

В спортивній фізіології витривалість зазвичай пов'язують з виконанням таких спортивних вправ, які вимагають участі великої м'язової маси (близько половини і більше всієї м'язової маси тіла) і тривають безперервно протягом 2-3 хв і більше завдяки постійного споживання організмом кисню, що забезпечує знергопродукцію в працюючих м'язах переважно або повністю аеробним шляхом. Інакше кажучи, у спортивній фізіології витривалість визначають як здатність тривало виконувати гл обидва горнулося м'язову роботу переважно або виключно аеробного характеру. До спортивних вправ, які вимагають прояву витривалості, відносяться всі аеробні вправи циклічного характеру, зокрема легкоатлетичний біг на дистанціях від 1500 м, спортивна ходьба, шосейні велогонки, лижні гонки на всіх дистанціях, біг на ковзанах на дистанціях від 3000 м, плавання на дистанціях від 400 м та ін

 

29