Физиология
Форми проявлення та механізми розвитку спритності
Спритністю вважають:
- Здатність створювати нові рухові акти і рухові навички;
- Швидко переключатися з одного руху на інше при зміні ситуації;
- Виконувати сложнокоордінационниє руху.
Під спритністю розуміють певні творчі здібності людини негайно формувати рухове поведінку в нових, незвичайних умовах, а також їх координаційні можливості.
Під спритністю розуміється сукупність координаційних здібностей.Однією з цих здібностей є швидкість оволодіння новими рухами, інший - швидка перебудоварухової діяльностівідповідно до вимог раптово ситуації, що змінилася
Критеріями спритності є координаційна складність, точність руху і швидке їх виконання. Для розвитку спритності в процесі тренування потрібно варіювати різними умовами, виконуючи одні і ті ж рухові дії, використовувати строкову додаткову інформацію про результат рухів, швидше приймати рішення в умовах дефіциту часу.
Фізіологічні особливості адаптації до фізичних навантажень.
Адаптація як загальне універсальна властивість живого забезпечує життєздатність організму в умовах, що змінюються і представляє процес адекватного пристосування його функціональних і структурних елементів до навколишнього середовища. Загалом дослідження процесу адаптації та її механізмів, мабуть, слід віднести до міждисциплінарної проблеми, яка може стати ключовою в розумінні багатьох аспектів розвитку тренованості, здоров'я та захворюваності спортсменів. Однією з неодмінних умов розвитку адаптації до фізичних навантажень є мобілізація і використання фізіологічн
их резервів організму. З фізіологічної точки зору провідними в тренуванні є повторність і зростання фізичних навантажень, що за рахунок зворотних біологічних зв'язків дозволяє удосконалювати функціональні можливості органів і систем та їх енергетичне забезпечення на основі механізму саморегуляції організму. З цих позицій тренування зводиться до активізації механізмів адаптації, включенню фізіологічних резервів, завдяки яким організм людини легше і швидше пристосовується до підвищених навантажень, удосконалюючи свої фізичні, фізіологічні та психічні якості, підвищуючи стан тренованості.
Фізіологічна сутність стану тренованості - це такий рівень функціонального стану організму, який характеризується вдосконаленням механізмів регуляції, збільшенням фізіологічних резервів і готовністю до їх мобілізації, що виражається в його підвищеної стійкості до тривалих і інтенсивних фізичних навантажень і високої працездатності.
Адаптація організму до фізичних навантажень полягає в мобілізації та використанні функціональних резервів організму, у вдосконаленні наявних фізіологічних механізмів регуляції. Ніяких нових функціональних явищ і механізмів у процесі адаптації не спостерігається, просто наявні вже механізми починають працювати досконаліше, інтенсивніше і економічніше. В основі адаптації до фізичних навантажень лежать нервово-гуморальні механізми, що включаються в діяльність і удосконалюються при роботі рухових одиниць. При адаптації спортсменів відбувається посилення діяльності ряду функціональних систем за рахунок мобілізації і використання їх резервів, а системоутворюючим фактором при цьому повинен бути пристосувальний корисний результат - виконання поставленого завдання, тобто кінцевий спортивний результат.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35