yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Фізиологія та анатомія->Содержание->Підготовка спортсменів в умовах середньогір’я

Гігієна фізичної культури

Підготовка спортсменів в умовах середньогір’я

 

В даний час багато великих змагань з різних видів спорту проводяться в гірській місцевості. Разом з цим тренування в горах широко використовуються для підвищення працездатності, відновлення й активного відпочинку спортсменів.

Гірський клімат має ряд особливостей: знижений атмосферний тиск і вміст кисню, підвищена інтенсивність сонячної радіації, інфрачервоних і ультрафіолетових променів, чисте і прозоре повітря, визначений температурно-вологий режим з порівняно низькою температурою повітря в нічний час.

Тренування в гірській місцевості широко використовують для підвищення працездатності, а при проведенні відновних зборів – як засіб відпочинку (включаючи тривалі прогулянки).

Ефективність тренувань залежить від висоти: від 1500 до 2500 м – середньогір’я, понад 2500 м – високогір'я. По мірі збільшення висоти відбувається поступове падіння атмосферного тиску, що веде до зниження парціального тиску газів, які складають повітря, особливо кисню (О2), кількість якого зменшується й в альвеолярному повітрі легень (табл. 1).

При зниженні парціального тиску О2 в альвеолярному повітрі зменшується насичення ним гемоглобіну (Нb). У зв'язку з цим виникає гіпоксемія і гіпоксія тканин (м'язів).

При тренуваннях у середньогір’ї величезне навантаження падає на кардіореспіраторну систему, зокрема, на дихальну мускулатуру, особливо при заняттях видами спорту, що розвивають витривалість. Тренування в горах сприяє підвищенню функціональних можливостей спортсмена, його адаптації (акліматизації) до умов середньогір’я. В організмі спортсмена відбуваються значні зміни, зокрема, підвищується гемоглобін за рахунок збільшення кількості еритроцитів.

Таблиця 1

Атмосферний і парціальний тиск кисню на різних висотах

 

Висота

Атмосферний тиск (мм рт. ст.)

Парціальний тиск кисню (мм рт. ст.)

в атмосферному повітрі

в альвеолярному повітрі

0

760

159

105

1

674

140

95

2

596

125

75-90

3

526

110

62

4

462

98

в середньому 50

5

405

85

в середньому 42

 

Тренування спортсменів у середньогір’ї, як правило, здійснюється протягом 3-5 тижнів. При виборі періоду і терміну перебування в горах необхідно забезпечити єдність рівнинної і гірської підготовки, а також врахувати індивідуальні особливості спортсменів, рівень їхньої підготовки, кліматичні умови даної місцевості й інші фактори. Перед виїздом у гори всі спортсмени повинні пройти поглиблене медичне обстеження.

Варто відмітити, що на тренувальні збори в середньогір’я повинні виїжджати спортсмени, добре функціонально підготовлені і здорові, тому що в горах нерідко відбувається загострення хронічних захворювань (травми, холецистит, холангіт, карієс зубів і ін.). Тренеру треба мати на увазі, що деякі спортсмени не переносять тренувань у середньогір’ї, у них швидше настає стомлення (перевтома), порушується сон, підвищується тиск, з'являються інші несприятливі симптоми. Тому при підготовці до відповідальних стартів (особливо до змагань у несприятливих кліматогеографічних умовах) цим спортсменам не слід тренуватися в горах.

У перші 3-5 днів перебування в горах у спортсменів спостерігається зниження працездатності. Для більш швидкої акліматизації варто включати тривалі прогулянки, поєднувати ходьбу з повільним бігом, сауну (баню), антигіпоксичні засоби, адаптогени (женьшень, лимонник, левзея тощо), спеціальне харчування, різні види масажу й ін. З раціону варто виключити тваринні жири, бобові, квашену капусту, молоко й ін. Необхідні тваринні білки, комплекс вітамінів, а також препарати ессенціале (чи зиксорин, алохол і ін.) для спортсменів, що тренуються на витривалість (бігуни-стаєри, велогонщики, плавці, лижники-гонщики й ін.), парентеральне харчування (включаючи амінокислоти) і т.п. Варто врахувати, що в горах звичайно підвищується апетит, тому спортсменам необхідно систематично контролювати свою вагу.

Треба відмітити, що акліматизація в спортсменів відбувається повільно, і нерідко, особливо в зонах з жарким і вологим кліматом, підвищеною сонячною радіацією, їм узагалі не вдається адаптуватися. Обов'язково варто враховувати вік, стать і функціональний стан спортсмена. Для цього іноді потрібні місяці, а то і роки. Особливо складно відбувається акліматизація, якщо на спортсмена чинять вплив кілька факторів, наприклад часовий пояс (з різницею часу 6-9 год.) і клімат (висока температура, вологість, підвищена сонячна радіація й ін.). Нерідко для прискорення акліматизації тимчасово використовують режим тренувань в умовах, подібних з тими, у яких спортсмену прийдеться виступати. Така методика веде до зриву всіх адаптаційних систем і виникає серйозне захворювання, різке зниження спортивної працездатності, яка не відновлюється тривалий час. Адаптація до жаркого, вологого клімату з використанням сауни (лазні) також неприйнятна, тому що веде до надмірного перевантаження кардіореспіраторної і теплорегулюючої систем, що в цілому також приводить до зниження спортивної працездатності.

Градієнт температур у готелі і поза ним в літній період повинний складати не більш 10-12 °С. Такий градієнт – профілактична міра проти простудних захворювань, особливо для спортсменів високої кваліфікації, у яких нерідко знижений імунітет і підвищена схильність до простудних захворювань. От чому спортсменам не слід застосовувати загартовуючі процедури (холодні ванни, обливання, після сауни – плавання в холодній воді, обтирання снігом і т.п.) у період підготовки до відповідальних змагань.

 

 

14