yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Гроші та кредит

3.2. Попит на гроші

Механізм грошового ринку має істотні відмінності від механіз-му звичайного товарного рин-ку: продаж грошей виступає у формі надання позичок чи купівлі особливих фінансових інструментів; купівля грошей ─ у формі одержання позичок чи продажу таких фінансових інструментів; попит на гроші ─ у формі бажання економіч-них суб’єктів мати у своєму розпорядженні певну масу грошей на визначену дату; пропозиція грошей ─ у формі запасу грошей, який економічні суб'єкти готові передати у тимчасове користування; ціна грошей ─ у формі процента.

Попит на гроші - це запас грошей, який прагнуть мати у своєму роз­порядженні економічні суб’єкти на певний момент.

Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багат-ства, яким володіють еко-номічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля акти-вів (багатства) у ліквідній формі. Якщо власники портфелів активів віддають перевагу ліквідній формі, то це означатиме зростання попиту на гроші, і навпаки. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. М. Кейнсом, якийий назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

Мотиви та види попиту на гроші:

-       трансакційний мотив ─ створення запасу купівельних і платіж­них засобів, достатнього для задоволення поточних потреб еко­номічних суб’єктів у товарах та послугах (попит на поточний запас платіжних засобів);

-       спекулятивний мотив ─ накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати власникові дохід у ви­гляді процента (попит на постійний запас грошей як форми багатства і додаткового джерела доходів для їх власника);

-       мотив завбачливості ─ попит на тривалий запас грошей для здійс­нення майбутніх платежів та отримання доходів у майбутньому.

Чинники, які впливають на попит на гроші:

1) зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу):

ПГ =                                        (8)

де ПГ - обсяг попиту на гроші; Q - номінальний обсяг ВВП, тобто обсяг товарів та послуг (пряма залежність) ,

2)        зміна рівня цін, яку можна визначити за формулою

ПГ =                                          (9)

де Y - фізичний обсяг ВВП (пряма залежність); Р - середній рівень цін (пряма залежність);

3)        швидкість обігу грошей - V (обернена залежність);

4)   зміна очікуваного доходу на альтернативні грошам активи

ПГ =,                                       (10)

де R - норма доходу на капіталізовані активи, яка значною мірою зале­жить від норми процента (обернена залежність);

5)   інші чинники: накопичення багатства - В (пряма залежність); ін­фляція - І (обернена залежність); зміни кон’юнктури ринку - О (накопичення у товарній формі) (обернена залежність) тощо.

Якщо врахувати всі чинники, попит на гроші можна записати у вигляді формули

ПГ=(Y,P,V,R,B,I,O),                                            (11)

де Y - реальний обсяг ВВП; Р - середній рівень цін; V - швидкість обігу грошей; R - рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи; В - обсяг багатства; І - рівень інфляції; О - очікування змін ринкової кон’юнктури.

 

3.3.    Пропозиція грошей. Роль банків у пропозиції грошей

Грошова пропозиція має дві форми сутності.

Перша сутність пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот, де вони будуть використані як платіжні засоби.

Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу гро­шей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею про­позиції грошей.

Пропозиція грошей формується на базі наявної маси грошей в обороті й емісійної діяльності банків. Тому держава, регулю-ючи пропозицію грошей, по-винна орієнтуватися на зміну попиту на гроші, а не навпаки, який можна розглядати як об’єктивну межу для пропози-ції грошей.

Загалом сумарна пропозиція грошей всіма суб’єктами грошового ринку (ЦБ, комерційні банки, небанківські інституції ─ тобто клієнти банків) вимірюється грошовими агрегатами MO, Ml, М2, М3.

Зазначимо,  що М3 - сукупна пропозиція грошей у країні.

Пропозицію грошей небанківськими інституціями, тобто клієнтами банків, ─  визначають за формулою

Пр = Го + Дп,                                      (12)

де Пр - пропозиція грошей; Го готівка поза банками; Дппоточні депозити.

Власниками грошей, що входять до складу елементів пропозиції грошей (Го і Дп), є небанківські інституції (домогосподарства, фірми, державні установи, громадські організації тощо), вони вирішують, яку частку свого запасу грошей тримати в готівковій формі (у складі елемента Дп). Тому готівка може вільно переходити з позабанківського у внутрішньобанківський оборот, перетворюючись у депозити, внаслідок чого обсяг Го зменшуватиметься, а обсяг Дп збільшуватиметься і навпаки.

Фактори, що впливають на пропозицію грошей з точки зору елементів грошової пропозиції:

1)      Гроші поза банками ─ Го.

Фактори, що впливають на розмір Го:

-       емісія;

-       операції центрального банку на відкритому ринку;

-       загальний рівень цін (Р): Пр = Го/Р - реальна пропозиція грошей, (що вищі ціни, то меншою є реальна пропозиція грошей);

- швидкість обігу грошей (V) (чим більша V, тим більша пропозиція грошей в обігу):  Пр = Го  V.

 

2)   Депозити ─ Дп.

На розмір депозитів впливає активність комерційних банків (КБ), здатність залучати депозити та, надаючи кредити, створювати нові гроші (примноження грошей, депозитний мультиплікатор), які визначаємо за формулою

                                  (13)

де Мd - обсяги коштів на депозитах у комерційних банках; Дп - депози­ти; R - обов'язкові резерви; 1/R - норма обов'язкового банківського резервування (1/R - грошовий депозит); (Дп - R) - сума перевищення депозитами обов'язкових резервів.

Тобто активність комерційних банків визначається:

- обсягом залучених депозитів;

- нормою обов’язкового банківського резервування тощо.

Друга сутність пропозиції грошей – це бажання економіч-них суб’єктів надати в позику певну частину своїх грошових коштів з метою одержання доходу, тобто як купівельні засоби.

Пропозиція грошей (Пр) прямо пропорційна грошовій базі (Г) та коефіцієнту грошово-кредитного мультиплікатора (m) і визначається за формулою

Пр = Гm.                                       (14)

Зрівноваження попиту і пропо-зиції на ринку грошей визначає об’єктивний рівень ставки процента, при якому досяга-ється стабілізація кон’юнктури цього ринку. Взаємозв’язок між попитом, пропозицією і ціною грошей на цьому ринку реалізу-ється відповідно до загальних закономірностей функціонуван-ня ринку: попит на гроші впли-ває на рівень процента прямо пропорційно, а пропозиція гро-шей ─ обернено пропорційно.

Перелік чинників впливу та викликані ними меха-нізми впливу на пропозицію грошей.

1) Чинник - норма обов’язкового резервування.

Механізм - чим ↓ норма обов’язкового резервування, тим ↑ коефіцієнт мульти-плікації, а отже ↑ загальний обсяг грошової пропозиції.

2) Чинник - облікова ставка.

Механізм - при ↑ облікової ставки ↓ попит на позички, а отже ↓ залишки коштів на рахунках у ЦБ, тобто грошова база ↓, а отже, ↓ обсяги грошової пропозиції.

3) Чинник – процентна ставка.

Механізм – при ↑ процентної ставки за позиками у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування, а отже, ↑ грошова база, ↑ банківські резерви, ↑ коефіцієнт мультиплікації, що ↑ пропозицію грошей.

4) Чинник – багатство економічних суб’єктів.

Механізм – при  ↑ багатства ↑ обсяги депозитної складової грошової маси, ↑ коефіцієнт мультиплікації, а отже, ↑ пропозиція грошей.

5) Чинник – тінізація підприємницької діяльності.

Механізм – зміна структури грошових запасів  на користь готівки, що ↓ коефіцієнт мультиплікації, а отже, ↓ пропозиція грошей.

6) Чинник – стан довіри до банків.

Механізм – низький стан довіри до банків сприяє вилученню депозитів, що ↓ рівень мультиплікації, а отже, загальний обсяг пропозиції грошей ↓ пропорційно падінню довіри до банків.

Головна функція грошового ринку: балансування попиту і пропозиції грошей та формування ринкового рівня ставки процента  як ціни грошей.

 

 

 

15