yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->Тема 8. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ

Гроші та кредит

Тема 8. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ

 

8.1. Визначення та сутність кредиту

Причиною виникнення кредиту була необхідність одного товаро-виробника продати свій товар, а покупця ─ купити його, коли він ще не отримав гроші за свій товар. Проте з розвитком суспіль-ного відтворення з’явилося чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кре-диту: поява вільних коштів в одних суб'єктів господарювання і виникнення потреби в них у інших; коливання потреб у коштах і джерелах їх форму-вання, які виникають у юридич-них і фізичних осіб та держави; надання в тимчасове корис-тування коштів під майбутні, віддалені в часі, доходи.

Кредит (від лат. credere ─  довіряти, credo ─ віра):

─ це цінність, що передається одним суб’єк-том іншому в позику;

─   це відносини між фізичними або юридичними особами під час надання один одному певних цінностей (грошей, майна) на пев­ний термін за певну плату і за умови повер-нення.

Принцип кредитного господарства ─ «купуй зараз, плати потім». Принципи кредитування:

─ строковість;

─ зворотність;

─ платність;

 

─ забезпеченість;

─ цільове використання.

Причина появи кредиту ─ коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб. Кредит вирішує суперечність між тимчасово вільними коштами в одних суб’єктів та нестачею коштів в інших суб’єктів.

Сутність кредиту полягає не в масі позиченої вартості, а в тих економічних відносинах, які виникають у зв'язку з рухом вартості на засадах зворотності та платності. Ці відносини характеризуються низкою специфічних рис, які консти-туюють явище кредиту і відрізняють його від інших економічних явищ.

Необхідність кредиту

Необхідність кредиту у сфері обігу ─ кредит полегшує реалізацію то­варів.

Кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обі­гу. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обі­гу, почали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передачею товару і грошей із рук у руки.

Необхідність кредиту у сфері виробництва обумовлюється:

─ коливанням потреб в оборотному капіталі;

─ коливанням потреб в основному капіталі;

─ потребами в капіталі для створення нового виробництва чи започаткування підприємницької діяльності.

Необхідність кредиту у сфері споживання обумовлюється коливан­ням потреб у капіталі, коли потреби фізичних, юридичних осіб або держави перевищують їхні доходи.

Специфічні передумови появи кредиту:

1) необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в позичку;

2)      довіра, гарантії повернення кредиту;

3)      збіг економічних інтересів кредитора і позичальника: вста­новлення основних параметрів кредитної угоди (розмір і термін позички, величина позичкового процента та порядок його спла­ти тощо), вигідних для обох сторін;

 

Кредит є вартісною категорією і з цього погляду має багато спільного з іншими економіч-ними категоріями ─ грошима, фінансами, торгівлею, капіта-лом тощо. Разом з тим це самостійна категорія, яка має свої функції і особливе призна-чення в економічному житті суспільства.

4)      наявність матеріаль-ної відповідальності учас-ників кредитних відносин за виконання взятих на себе зобов’язань (учасники ма­ють бути юридично самостійними особами, а фізичні особи ма­ють бути дієздатними);

5)      отримування пози-чальником регулярних дохо-дів, за рахунок яких він зможе погасити кредит.

Суб'єкти кредиту це кредитори і позичальники.

Кредиторице учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам.

Кредит ─ явище руху, який здійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв’язку з його участю у відтворювальному процесі проходить п’ять етапів:

- формування вільної вартості;

- розміщення вільної вартості в позички;

- використання позиченої вартості на потреби позичаль-ника;

- вивільнення позиченої вартості з обороту позичаль-ника;

- повернення вивільненої вартості кредитору і сплата процентів.

Особливе місце серед кредиторів займають комер-ційні банки. Вони спочатку мобілізують кошти в інших суб’єктів, зокрема, і на засадах по­зичання, а потім самі надають їх у позички своїм клієнтам. Тому банки можна розглядати як колективних кредиторів.

Позичальники ─ це учасники кредитних відно-син, які мають потре­бу в додаткових коштах і одержу-ють їх у позичку від креди-торів. Пози­чальник не є власником позичених коштів, а лише тимчасовим розпо­рядником.

Особливу роль серед позичальників відіграють комерційні банки. Вони є не тільки колективними кредиторами, а й колективними пози­чальниками: позичають гроші одночасно у великої кількості креди­торів та у великих обсягах.

Об'єкт кредиту ─ вартість, яку передає в позичку один суб'єкт ін­шому ─ позичковий капітал. Іншими словами, кредит - це форма руху позичкового капіталу.

 

8.2. Позичковий капітал і процент

Позичковий капітал ─ це грошовий капітал, який надається в пози­ку і дає своєму власнику дохід у вигляді процента.

Джерело виникнення позичкових капіталів ─ вільні грошові кошти, які виникають унаслідок:

─ тимчасового звільнення з обігу коштів підприємств через незбіг у часі грошових надходжень та витрат підприємства;

─ накопичення грошових заощаджень населення.

Накопичені кошти можуть бути розміщені на рахунках у різноманітних кре­дитно-банківських установах (або вкладені в цінні папери), що, у свою чергу, приводить до подальшого їх використання у ви­гляді кредитних ресурсів.

Вільні грошові кошти є капіталом тільки в тому випадку, коли вони виробляють додану вартість і дають прибуток у вигляді підприємни­цького доходу, процента, ренти тощо. У випадку, коли грошовий капі­тал не функціонує, він виступає не в ролі капіталу, а в ролі скарбу.

Особливості позичкового капіталу (на відміну від промислового або торговельного):

1.      Позичковий капітал ─ це капітал у грошовій формі, який про­понується на ринку, але продається не сам капітал, а його функ­ція ─ здатність давати прибуток.

2.      Позичковий капітал характеризується не привласненням ви­робленої додаткової вартості (як промисловий і торговельний капітали), а її розподілом між власником грошей та підприєм­цем.

Використавши позичені кошти і отримавши підприємницький прибуток, позичальник віддає частину прибутку кредитору у вигляді процентів за тимчасове користування коштами кредитора. І тільки частина прибутку залишається підприємцю як прибуток. Тобто прибу­ток отримали і підприємець-позичальник, і власник позичкового ка­піталу.

Здатність позичкового капіталу давати прибуток у вигляді процента є його визначальною ознакою.

У математиці під словом «процент» (від латинського pro centum – на сотню) або під словом «відсоток» розуміють соту частину будь-якого числа, взятого за ціле.

У фінансових розрахунках (на відміну від математики) під категорією «ПРОЦЕНТ» розуміють СУМУ ГРОШЕЙ (плату В ГРОШОВИХ ОДИНИЦЯХ), що виплачує боржник за користування грошима, взятими в борг, тобто за користування позичковим капіталом. Мовний  вираз «відсоток» в розумінні як «сума грошей»  не є фінансово коректним.

Ціна позичкового капіталу ─ процент, плата за користування ним. Джерелом сплати процента є додана вартість, що створюється у про­цесі виробництва.

Показник, за допомогою якого розраховується розмір процента, ─ ставка процента або норма процента.

Ставка процента ─ це узагальнення, яке в дійсності виступає лише у двох формах:

─ у формі  ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ ;

─ у формі  ОБЛІКОВОЇ СТАВКИ.

Під категорією «ПРОЦЕНТНА СТАВКА» у фінансах мають на увазі показник для розрахунку суми (розміру) процента, де за базу розрахунку береться сума взятої боржником в кредит позики.

 Процентна ставка функціонує, як правило, у відсотках за рік (або за певний проміжок часу, відмінний від року). Наприклад: 10% річних, 4% на місяць, 8% за квартал, 46% за 1,5 року.

Під категорією «ОБЛІКОВА СТАВКА» у фінансах розуміють показник для розрахунку розміру (суми) процента, де за базу розрахунку береться сума , яку боржник повертає .

Облікова ставка функціонує, як правило, у відсотках на рік (або на певний проміжок часу, відмінний від року). Наприклад: 8% річних, 3% на місяць, 5% за квартал, 12% за 1,5 року.

Термінологія у фінансовій сфері, яка відображається українською мовою, має порівняно з російською мовою таку відмінність: якщо  вживаємо в україномовному фінінсовому сенсі термін «процент», то мова йде про певну суму грошей; якщо  використовується українською мовою фінансовий термін  «відсоток», то мова йде про математичний знак «%», що означає соту частину будь-якого числа (об’єкта), взятого за ціле            (за 100%).

Але у фінансах, числовий показник з позначкою « % », наприклад : 10%, 4%, 8%, 46% має назву «ПРОЦЕНТНА СТАВКА».   Мовний  вираз «відсоткова ставка»  не є фінансово коректним.

 У фінансах та економіці існують й інші терміни, які мають вигляд числового показника з позначкою « % », наприклад: рентабельність, норма, квота, ставка податку та ін.

Отже, на практиці норма (ставка) позичкового процента виступає у формі процентної ставки ─ відношення отриманого доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу.

На норму (ставку) позичкового процента впливає:

- норма прибутку (має бути > 0). Середня норма прибутку є максимальною межею для норми процента;

- попит та пропозиція позичкового капіталу;

- розміри грошових нагромаджень та заощаджень у суспільстві;

- масштаби виробництва, рівень його спеціалізації та кооперуван­ня;

- сезонність умов виробництва та реалізації продукції;

- темпи інфляції, прискорення яких зумовлює підвищення процентних ставок, що слугує захистом від знецінення позичко-вого капіталу;

- рівень кредитно-грошового регулювання економіки Центральним банком за допомогою облікових ставок;

- міжнародні чинники, особливо вільне переливання капіталів із країни в країну.

3. У процесі обігу, який відбувається за формулою Г ─ Г, позичко­вий капітал завжди виступає у формі капіталу (як під час переда­чі грошей у позику, так і під час їх повернення) і не зазнає трансформації товарів у гроші та навпаки на відміну від інших форм капіталу.

4. Тоді як відчуження інших форм капіталу відбувається як шляхом продажу, так і шляхом позики, відчуження позичкового капіталу ─ лише через передачу його в позику. Крім того, позичковий грошовий капітал відчужується як товар, тоді як під час відчуження, наприклад, промислового капіталу товар виступає у формі капіталу.

5. Рух позичкового капіталу проходить два етапи:

-       кредитор позичає капітал суб’єкта господарювання. Цей етап передує обігу промислового капіталу;

-       кредитор отримує свої грошові кошти від боржника разом із процентами. Цей етап є завершальним щодо руху промислового капіталу.

Закономірності руху кредиту:

-       зворотність руху вартості, що передана в позичку;

-       тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті пози­чальника;

-       збереження позиченої вартості у процесі руху і повернення її кредитору в повному обсязі;

-       залежність обсягу наданої позички від наявних обсягів вільних коштів.

На макроекономічному рівні:

-       кількісні параметри розвитку кредиту (за динамікою зростання кредитних вкладень) повинні бути адекватними динаміці об­сягів ВВП. Якщо темпи розвитку кредитних вкладень випере­джатимуть темпи зростання ВВП, відбудеться надмірне накопи­чення грошового капіталу, виникне загроза фінансової кризи, інфляції. Якщо ж темпи розвитку кредиту відставатимуть від зростання ВВП, економіці загрожуватимуть демонетизація, криза неплатежів;

-       переміщення вільної вартості з сектору домашніх господарств у сектор фірм. Кредит є основним інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі економіки;

-       спрямування коштів з галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі, види виробництва.

 

 

 

 

29