yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->Тема 9. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ

Гроші та кредит

Тема 9. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ

 

9.1. Визначення та функції фінансових посередників

Фінансові посередники ─ це спеціалізовані професійні учасники ринку (фінансово-кредитні установи), які пропонують і реалізують фі­нансові послуги як особливий товар.

Завдання фінансових посередників ─ спрямовувати рух капіталу (заощаджень) до найбільш ефективних споживачів.

Функції фінансових посередників

1) Консолідація (акумуляція) заощаджень індивідуальних інвесторів у єдиний фонд і наступне диверсифіковане вкладення накопиченого капіта­лу в різні проекти. Необхідна диверсифікація забезпечується шляхом об'єднання вільних коштів різних інвесторів для купівлі різноманітних ринкових активів, у результаті чого окремий інвестор отримує від­повідну частку кожного з цих набутих ринкових активів. Для багатьох індивідуальних інвесторів (непрофесійних учасників ринку) користу­вання послугами фінансових посередників є переважною формою участі в масштабних фінансових проектах і можливістю отримати дохід від подібних вкладень.

2) Забезпечення підвищеної ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління довіреними і набутими активами. Можливості індивідуальних інвесторів використати капітал як самозростаючу вартість є набагато меншими, ніж можливості фінансових посередників. При цьому ліквідність і ризики вкладень також відріз­няються. У довгостроковому плані посередники універсально забезпечують ліквідність вкладень, регулюють інтереси інвесторів і компаній, що діють на відкритому ринку.

3) Забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодження пропо­зиції та попиту на фінансові ресурси. Фінансові посередники гармонізу­ють відносини між постачальниками і споживачами капіталу, ліквіду­ють дисбаланс між пропозицією і попитом на вільні кошти, забезпечу­ючи при цьому ефективний розподіл і перерозподіл ресурсів на ринках.

4) Перерозподіл і зниження фінансових ризиків. Професійні фінан­сові посередники під час купівлі чи продажу фінансових активів влас­не торгують ризиками, перерозподіляючи його між консервативними і агресивними учасниками ринку (між менш схильними і більш схиль­ними до ризику економічними суб'єктами).

У цілому названі функції фінансових посередників зводяться до транс­формації надлишкових і часто малорухомих фінансових ресурсів у інвес­тиційний капітал, попит на який практично завжди переважає над про­позицією. При цьому інформаційна                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    обізнаність посередників є своєрід­ним нематеріальним активом. Звернення клієнтів до інституційних посередників означає делегування їм інвестиційних рішень.

Фінансове посередництво ─ це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб’єктами в обмін на свої зобов’язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи. Унаслідок цієї діяльності:

- на ринку з’являються нові фінансові інструменти, і загаль-ний асортимент їх значно розширюється, що посилює стимули до формування віль-них грошових капіталів;

- урізноманітнюється трансфор-мація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення;

- скорочуються витрати економічних суб’єктів на за- безпечення руху свого грошо-вого капіталу;

- зменшуються ризики економічних суб’єктів, пов’яза-ні з використанням свого грошового капіталу.

Фінансові посередники, з одного боку, сприяють вирі-шенню про­блем макроеконо-мічного характеру, а з іншого ─ вирішують завдан­ня щодо власного розвитку (питання мікрорівня).

Перелік проблем макро- і мікрорівня, які вирішують фінансові посе­редники.

     1) Проблеми макрорівня:

- перетворення заощад-жень і вільних ресурсів у інвестиції;

      - здійснення перерозпо-ділу фінансових потоків капіталу між інституційними секторами економіки;

-       розширення можливос-тей додаткового фінансуван-ня реального сектора;

-       збільшення надход-жень інвестицій і кредитів для розвитку еко­номіки;

-       виявлення ефективних у конкретних ситуаціях фінансових інс­трументів;

-       управління рухом, структурою інвестицій і, як наслідок, вплив на структуру економіки в цілому.                               

2) Проблеми мікрорівня:

-  зменшення рівня фінансових ризиків для постачальників капі­талу шляхом надання страхових послуг і портфельного управління активами;

- зменшення невизначеності у фінансовій діяльності;

- стимулювання підприємницької активності шляхом належного фінансування і участі в управлінні (у капіталі інших структур).

Фінансові посередники повинні зважати на дві обставини:

-       по-пер­ше, обов’язково випереджати можливості індивідуальних інвесторів з точки зору дохідності вкладень та якості портфельного управління ак­тивами,

-       по-друге, застосовувати інновації в інструментах і формах ро­боти, продукувати сервісне «ноу-хау», формувати фінансову культуру поведінки на ринку.

У зв’язку з цим виокремлюють такі позиції фінан­сових посередників:

-       активна, коли пропозиція виступає піонерною, випереджає і формує попит;

-       пасивна, коли попит задовольняється навздогін потребам.

 

 

32