yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->9.2. Види фінансових посередників

Гроші та кредит

9.2. Види фінансових посередників

Банк ─ це фінансовий посеред-ник, що виконує комплекс базових операцій, які в суку-ності представляють закінчений процес посередництва:

- акумуляцію грошових коштів економічних суб’єктів з правом вільного розпорядження ними;

- вільне розміщення їх у дохідні активи від свого імені і під свою відповідальність;

- безумовне виконання роз- поряджень власників акумульо-ваних коштів щодо їх викорис-тання ─ повернути власникові готівкою, перерахувати на рахунки третіх осіб чи на власні рахунки інших видів у цьому чи іншому банках.

1)  За видами фінансових установ:

а)  банківські установи:

-       універсальні банки;

-       спеціалізовані банки (інвестиційні, іпотечні, ощадні, земельні тощо).

б)  небанківські установи:

-       інститути спільного інвестування (інвестиційні фонди та ком­панії);

-       довірчі товариства;

-       страхові компанії, пенсійні фонди;

-       установи кредитної кооперації (кредитні спілки, кооперативні банки, ощадно-кредитні асоціації);

-       ломбарди.

2)  За видами пропонованих послуг:

а)  депозитно-кредитні установи:

-       універсальні банки;

-       спеціалізовані банки;

-       установи кредитної кооперації (кредитні спілки, кооперативні банки, ощадно-кредитні асоціації);

-       ломбарди;

б)  контрактно-ощадні установи:

-       страхові компанії;

-       пенсійні фонди;

-       установи кредитної кооперації (кредитні спілки, ощадно-кре­дитні асоціації);

в) інвестиційні установи:

-       інвестиційні банки;

-       інститути спільного інвестування тощо.

Відмінності між банківськими і небанківськими фінансовими посе­редниками:

1)  тільки банки відкривають і ведуть розрахункові рахунки своїх клієнтів, депонують грошові кошти і кредитують позичальників у грошовій формі.

Проведення банками зазначених операцій безпосередньо впливає на обсяг грошової маси в обігу і відповідно на рівень монетизації еко­номіки. Роль банків у творенні грошового капіталу та підтримці його кругообороту є виключною. Небанківські структури не мають таких можливостей впливу на обсяги грошової маси.

2)   банки беруть на себе весь ризик ліквідності, тоді як небанківські посередники, наприклад, інвестиційні компанії і фонди, пере­розподіляють ризики щодо зміни вартості чистих активів порів­ну між засновниками і учасниками;

3)   відмінності у переліку фінансових послуг, пропонованих банків­ськими і небанківськими фінансовими посередниками: кредиту­вання, інвестиції, операції з цінними паперами, страхування тощо;

4)   відмінності у характері та підзвітності органам державного регу­лювання діяльності фінансових установ у країні, зокрема, діяль­ність комерційних банків регулюється Національним банком України, кредитних спілок ─ Державною комісією з регулюван­ня ринків фінансових послуг тощо;

5)   відмінними є державні регулятивні норми та вимоги щодо діяль­ності банківських і небанківських фінансових посередників. Зокрема, вимоги до банківської діяльності є більш жорсткими та містять більше обмежень. Наприклад, згідно з Постановою НБУ № 209 від 7 березня 2001р. «Про встановлення перехідних строків виконання вимог Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» до 17.01.2003 р. банки повинні зафіксувати співвідношен­ня між розміром капіталу і територією діяльності. Для небан­ківських структур подібних географічних «шлагбаумів» немає.

 

 

33