yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->1.2 Класифікація форм грошей

Гроші та кредит

1.2 Класифікація форм грошей

1.2.1 Товарні гроші

Обмін за допомогою грошей має істотні переваги перед бартером (натуральним обмі-ном): здешевлює, прискорює, краще гарантує здійснення обмінних операцій, розширює можливості вибору, знімає часові і територіальні обме-ження, створює умови для суспільного контролю і впли-ву на процеси обміну; все це сприяє прискоренню суспіль-ного відтворення.

Випадкова форма вартос-ті функціонує як бартерна економіка, тобто коли не існує загальноприйнятого засобу обміну ─ грошового товару, або грошей (тобто, не існує такого предмета-товару, на який охоче обмінювались би якщо не всі, то переважна більшість товарів) ─ і товари обмінюють безпосередньо один на інший, причому кількість товарів, що обмінюються в кожному випадку обміну, інша, тобто загальноприйнята пропорція обміну товарів відсутня. Щоб у бартерній економіці обмін відбувся, необхідно мати взаємний збіг бажань, тобто і продавець, і покупець, повинні хотіти того, що може запропонувати протилежна сторона. Така торгівля вимагає великих за­трат часу і ресурсів на пошук інших людей, чиї бажання щодо укладання бартерної угоди збігалися б з їхніми.

Загальна форма вартості

У ході історично-еволюцйного розвитку об’єктивно виникає  група товарів на які завжди можна легко обміняти інші товари:

1) предмети першої необхідності (худоба, сіль, зерно);

2) предмети розкоші (хутро, перли, прикраси як товари, що довго зберігалися і мали високу вартість).

Характерні риси товарних грошей:

-       функціонували поштучно;

-       не підлягали поділу;

-       виступали у своєму природному вигляді.

Необхідність переходу до наступної форми грошей:

-       потреба однорідності грошей;

-       потреба економічної подільності грошей;

-       здатність грошей тривалий час зберігати свою вартість;

-       здатність легко змінювати зовнішній вигляд;

-       потреба високої портативності.

1.2.2 Металеві гроші

Загальна форма вартості:

1)        шматки металу (залізо, мідь, бронза, срібло, золото);

2)   дорогоцінні монети (мідні, срібні, золоті).

Характерні риси грошей у вигляді дорогоцінних монет:

 

-       монети у вигляді простих зливків металу з купецькою печат­кою;

-       монети певної форми (квадратні, овальні, круглі) з печат-кою держави, рельєфним малюнком та «зубіюванням» країв.

Необхідність переходу до наступної форми грошей ─ вимога еконо­мічності.

3)   білонні монети ─ розмінні монети, виготовлені зі сплаву недорогоцінних металів низької вартості.

Характерні риси грошей у вигляді білонних монет:

-       менша вартість таких грошей порівняно з дорогоцінними моне­тами;

-       такі гроші не мають власної вартості і є неповноцінними.

 

На цьому етапі відбувається демонетизація золота ─ перехід від повноцінних до неповноцінних грошей.

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку від звичайних товарів широкого вжитку до сучасних електрон-них грошей. Кожна зміна форми грошей зумовлю-валася більш високим рівнем розвитку суспільних відносин та істотним ускладненням вимог ринку до грошового екві-валента. Переломним моментом у розвитку форм грошей стала демонетизація золота, внаслі-док якої закінчилася епоха повноцінних грошей і розпоча-лася епоха неповноцінних грошей. На сьогодні неповно-цінні гроші повністю взяли на себе й успішно виконують більшість грошових функцій, насамперед засобу обігу, засобу платежу і міри вартості. Водночас є підстави стверджу-вати, що цього не сталося з функцією засобу нагромад-ження вартості і її частково продовжує виконувати золото.

Повноцінні гроші ─ гроші, в яких номінальна вартість відповідає peальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені (срібні та золоті монети).

Неповноцінні гроші ─ гроші, які набувають своєї вартості безпосередньо в обігу. При цьому вона ─ вар-тість ─ може бути відмінною від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонні монети, депо­зитні та електронні гроші). Сьогодні всі країни світу користуються тільки неповноцінними грошима.

Змішані форми грошей ─ гроші, якими користувалися в період пере­ходу від повно-цінних до неповноцінних грошей.

У той час в одних країнах використовували повноцінні гроші, в ін­ших ─ неповно-цінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах одночасно з повноцінними грошима нерідко використовувалися не­повноцінні (білонні монети, а також паперові гроші (банкноти)).

Необхідність переходу від повноцінних до неповноцінних форм грошей:

- вимога економічності (зношуваність золотих монет і втрата ними своєї вартості в процесі обігу);

- обмеженість золотих запасів для витрачання золота на виготов­лення монет;

- необхідність скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей;

-       вартість грошей за умови активного втручання держави в еконо­мічне життя суспільства повинна була стати більш гнуч-кою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

1.2.3 Неповноцінні гроші (паперово-кредитні гроші)

Неповноцінні гроші класифікуються за кількома критеріями. Залежно від рівня довіри до них виділяють паперові гроші і кредитні гроші, залежно від форми існування ─ готівкові, депозитні та електронні гроші, залежно від статусу емітента та характеру емісії ─ казначейські та банківські гроші.

Паперові гроші ─ це нерозмінні на метал знаки вартості, які випускає держава для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяє їх примусовим курсом, визнає законодавчо обов’язковими до приймання всіх видів платежів. Необхідністю їх випуску (емісії) стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту.

Довіра до паперових грошей базується не на суб’єктивній, а на об’єктивній економічній основі, на якій розвивається кредит узагалі. Доки суб’єкти сфери обігу мають можливість купити за свої паперові знаки товари чи послуги, доти вони вірять у платоспроможність держави і приймають паперові гроші як платежі за свої товари, зокрема й від держави.

Кредитні гроші ─ це теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту при погашенні позичок  і підтримка стабільної цінності. У цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.

Коли один із суб’єктів наважився передати іншому товар чи іншу вартість під зобов’язання оплати грошима в майбутньому, виникла нова форма неповноцінних грошей, яка була альтернативною паперовим грошам. Спочатку торговельний оборот породив так звані торгові гроші у формі боргової розписки, або іншими словами комерційного векселя. Його стали використовувати як платіжний засіб і він став обертатися. З простої розписки боржника вексель еволюційно перетворився в платіжний і купівельний засіб, тобто став виконувати функції грошей. З розвитком банківського кредиту і банківської справи банки стали випускати замість комерційних векселів свої зобов’язання ─ банкноти, які поступово перетворилися в універ-сальний платіжний і купівельний засіб і стали самостійним видом кредитних грошей ─ банківськими грошима (банківськими білетами). Згодом, коли банки почали широко залучати банкноти від клієнтів на вклади, виникла інша форма банківських грошей ─ депозитні гроші.

З позицій теорії трудової вартості, незважаючи на різні механізми виникнення, метою функціонування паперових та кредитних грошей є стимулювання елементів виробництва до створення нових вартостей. Тому доцільно розглядати паперові та кредитні гроші з точки зору їх однієї цілеспрямованості ─ як паперово-кредитні гроші.

Паперово-кредитні гроші:

- паперово-кредитні гроші з обмеженими функціями обігу (вексель, банкнота, чек);

- паперові гроші з більш широкими функціями обігу ─ валюта.

Вексельписьмове безумовне зобов'язання боржника сплатити певну суму грошей у визначений строк.

Характерні ознаки векселя:

- безперечність (означає обов'язкову оплату векселя);

- оборотність (передача векселя іншим кредиторам).

Комерційний вексель ─  видається під заставу товару.

Банківський вексель видається банком-емітентом за наяв-ності певної суми клієнта на депозиті. Клієнт банку розрахову-ється цим вексе­лем зі своїм постачальником в оплату за товар.

Чековий рахунок ─ форма зберігання грошей в банку, що дає змогу власнику рахунка не користуватися готівкою, а виписува­ти в оплату за куплені товари чеки на свій банк, який і здійснює безпо­середню оплату, видаючи гроші з такого рахунка.

Чек ─  грошовий документ встановленої форми, який містить безу­мовний наказ власника рахунка кредитній установі зняти з його чекового рахунка зазначену у чеку суму та виплатити її пред’явнику чека ─ чековласнику.

Види чеків:

-      іменний чек;

-      чек на подавця;

-      ордерний чек ─ чек на певну суму з правом передачі на звороті документа;

-      розрахунковий чек ─ письмове доручення банку здійснити гро­шовий платіж з рахунка чекодавця на рахунок чековласника;

-      грошовий чек ─ отримання готівкових коштів.

Банкнота ─ це кредитно-паперові гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни.

«Класична» банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов'язання повер­нути його на першу вимогу. Зі зростанням багатств банків їхні розпис­ки (банкноти) почали користуватися такою довірою, що їх приймали як платежі, так само, як золоті монети.

Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності й почали надовго затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати за них золота. Це дало можливість банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. Не покриті золотом банкноти почали видавати підприємцям замість комерційних векселів. Відтоді (кінець XVII ст.) починається історія «класичної» банкноти.

Характерні ознаки «класичної» банкноти:

-      випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;

-      обов'язковий обмін на золото на першу вимогу власників;

- подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку).

Відмінність банкноти від векселя:

- банкнота ─ це безстрокове зобов’язання на подавця;

-   банкнота забезпечувалася золотом та активами банків, що більше порівняно з капіталами окремих купців, які забезпечували векселі;

-  банкноти випускали в купюрах певного номіналу, вони перебували в обігу без обмеженого терміну, що давало можливість розраховуватися ними за всіма можливими платежами.

Зазначені характеристики надали банкноті особливої переваги ─ загальної оборотності, якої не мав вексель.

Подвійне забезпечення «класичної» банкноти гарантувало їй надійність, сталу вартість, нормальний обіг та високу еластичність обігу.

На даному етапі розвитку відбувається перехід від банкноти як різновиду кредитних грошей з обмеженим колом обігу до банкноти  як єдиної валюти країни (паперових грошей - валюти).

Депозитні грошіце різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється рахунками у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів ─ чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Готівкові гроші ─ це виготовлені із паперу або іншого малоцінного матеріалу (шкіра, тканина, метал тощо) знаки вартості. Їх можна тримати в руках, перевозити, негайно використовувати для купівлі або платежу. Готівкові гроші  мають вигляд купюр різної вартості та розмінної монети. Залежно від того, хто випускає (емітує) готівкові грошові знаки, вони мають назву:

- казначейські білети ─ випускає державне казначейство;

- банківські білети ─ випускає емісійний банк;

- векселі ─ випускає один із учасників кредитної операції;

- чеки ─ випускає власник вкладу в банк.

"Квазігроші", або майже гроші, ─ це специфічні грошові форми, в яких грошова суть значно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливе з кількох причин:

- коли в стандартних формах значно послаблюється грошова суть. Так, при розміщенні грошей у довгострокові вклади (депозити) гроші зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте при цьому на час вкладу для вкладника знижується їх ліквідність, тобто здатність бути платіжними засобами;

- коли грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної із зазначених вище. Наприклад, вексель у певних межах може використовуватися як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч не є грошима в загальноприйнятому розумінні. Те саме можна сказати про чек, депозитний сертифікат, акцію, облігацію та деякі інші грошові інструменти.

 

5