yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Фізиологія та анатомія->Содержание->Особливості режиму харчування у зв’язку із специфікою різних видів спорту.

Харчування в системі підготовки спортсменів

Особливості режиму харчування у зв’язку із специфікою різних видів спорту.

 Швидкісно-силові та власне силові якості спортсмена тісно пов’язані з розвитком його м’язової маси. Велике значення для функції м’язів мають процеси синтезу білка. Вченими були розроблені рекомендації по збільшенню м’язової маси, росту сили і швидкісно-силових показників у спортсменів. Коротко ці рекомендації можна сформулювати наступним чином:

1. Потребу організму в енергії потрібно покривати переважно за рахунок продуктів харчування вуглеводної природи з урахуванням енерговитрат.

2. Їжа повинна містити підвищену кількість повноцінних білків, які легко засвоюються організмом, переважно тваринного походження (м’ясо, риба, молоко, яйця).

3. Кратність прийомів їжі повинна становити не менше 5 разів на добу. Спортсмени, які займаються силовими вправами, повинні споживати в день 2-2,4 г білка на 1 кг маси тіла і ця їжа повинна надходити в організм дрібно 5-6 прийомів на добу. Було доведено, що перехід із звичного трьохразового харчування на п’ятиразове протягом двох-трьох тижнів дозволяє збільшити спортивні результати на 7-10%.

4. Варто створювати оптимальні умови для засвоєння білкової їжі (добре пережовувати її, відмовитися від надто жирної їжі). М’ясо рекомендується споживати з овочевим гарніром.

5. Потрібно їжу збагачувати вітамінами, які прискорюють ріст м’язової маси і розвиток сили.

З метою стимуляції синтезу м’язових білків рекомендують щоденно вживати харчові добавки, які містять 25 г високоякісного білка і 40 г фруктози. До того ж, протягом 2 год до і після прийому добавок не варто споживати інсулін стимулюючі вуглеводи – цукор, глюкозу та ін.

Для збільшення можливостей виконувати роботу на витривалість, окрім дотримання кратності прийомів їжі, загальних основних вимог щодо енергетичної адекватності режиму харчування і збалансованості його по незамінним факторам їжі, давно використовуються й інші методи дієти. Так, суперкомпенсація глікогену (тайпер) була відома ще у Стародавній Греції. Її застосовували у фалангах О.Македонського перед тривалими переходами. Проте наукове обґрунтування цих методів було дано лише в останні роки (див. с.45).

 

13