yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Хімія->Содержание->розчини неелектролітів

Хімія

розчини неелектролітів

 

8.1 Закон рауля і відхилення від нього

 

            Розчином називають тверду, рідку або газоподібну гомогенну систему, що складається із декількох речовин, відносні кількості яких можуть змінюватися у широких межах.

            У розчині двох речовин розрізняють розчинник та розчинену речовину. Розчинником є та речовина, яка у чистому вигляді існує у тому самому агрегатному стані, що і розчин. Якщо це справедливо для обох компонентів, то розчинником є речовина, відносна кількість якої більша.

            Ми розглянемо деякі властивості рідких розчинів неелектролітів, тобто речовин, що у розчинах не дисоціюють на іони і, тому не проводять електричний струм.

            Якщо маємо розчин, то складно слідкувати за зміненням його термодинамічних властивостей, досліджуючи сам розчин. З цією метою простіше використовувати пару, яка перебуває у рівновазі з розчином. Оскільки при рівновазі mп = mж, то можна визначити хімічний потенціал рідкого розчину, визначаючи  хімічний потенціал рівноважної суміші парів над розчином. Цей потенціал буде пов¢язаний з тиском (див. лекцію  6). У загальному випадку пара над рідким розчином декількох компонентів також містить усі компоненти. Загальний тиск пари буде складатися з парціальних тисків компонентів.

            У найпростішому випадку розчинів подібних речовин, наприклад, бензолу та толуолу , суміші спиртів тощо. Парціальний тиск будь-якого компонента над розчином буде пропорційний його мольній частці  у розчині.

            Для першого компонента (розчинника)

 

                                         Р1 = к × Х1,

 

де к – коефіцієнт пропорційності, Х1 – мольна частка розчинника у розчині. Але при Х1 = 1 Р1 = Р10, отже,

 

                                         Р1 = Р10 × Х1 .                               (*)

 

Тут Р10 – тиск пари над чистими розчинниками. Отриманий вираз є записом закону Рауля, що може бути сформульований так:

    парціальний тиск пари     будь-якого   компонета

    над розчином пропорційний мольній частці  цього

    компонента у розчині  та    тиску   пари чистого

    компонента Рі = Рі0 × Хі.

                        Підставляючи у рівняння (*) Х1 = 1 – Х2, отримуємо Р1 = Р10(1-Х2) і                 

                                     .

            Відповідно до цієї формули закон Рауля можна сформулювати по-іншому:

            відносне зниження тиску   пари    розчинника

            над розчином дорівнює мольній частці розчи-

            неної речовини у розчині.

Графічна залежність (*) наведена на рис. 8.1. Розчини, що підлягають закону Рауля, називаються ідеальними розчинами.  Пара над розчином може при цьому бути не ідеальною, а розчин – ідеальним.

            Загальний тиск пари над розчином Р буде лінійною функцією мольної частці будь-якого із компонентів розчину:

            Р = Р1 + Р2 = Р10 × Х1 + Р20 × Х2 = Х110 –Р20)+Р20 =

                        = Х220 – Р10) + Р10.

 

    Р                                                            Інша залежність бу-

                           Р                Р20          де,     якщо    розглядати

                                                            загальний тиск як функ-

  Р10                                                     цію складу пари. Зазна-

                          Р2                               чаючи мольну частку  у

                                                            парі через У, отримуємо

                                                            для другого компонента

                               Р1                          (розчиненої речовини):

                                                                                      

                                                      .                                      

         Склад розчину, Х2                                          

Рисунок 8.1 – Ілюстрація зако-      

ну Рауля        

  

Винесемо    за       дужки     у   знаменнику Р10 та позначимо

Р2010 = а, отримуємо

.           (**)

            Ми прийшли   до

важливого висновку про      Склад

те, що     склад   пари   та      пари,                  a>1

склад   рідини у загально-        У2   

му   випадку не  збігають-                             a=1

ся.     Тільки  коли   а = 1,

(тобто   Р10 = Р20),  У = Х.                                      a<1

На рис.8.2 наведена залеж-

ність  складу    пари    (У2)

від   складу    розчину для                     Склад розчину,Х2           

різних величин   а. Розв’я-         Рисунок 8.2 – Залежність

завши рівняння  (**)   від-         складу пари від складу роз-

носно Х2 та   підставивши         чину

цю величину у вираз для загального тиску, отримуємо залежність загального тиску від складу пари:

.

 

 

  Р                                                            На рис. 8.3 наведені

                                                            залежності загального

                      Р=f(Х)                           тиску від складу розчи-

                                                            ну і пари. Лінія Р = f(X)

                                P=f(У)                 називається   лінією рі-

                                                            дини, лінія   Р  =  f(У) -

                                                            лінією пари. Вище   лі-

                                                            нії   рідини    міститься

                        X2          У2                  область  рідини, нижче

      Склад розчину або пари             лінії пари – область па-

                                                            ри. Між ними - область

Риунок 8.3 – Залежність  тиску       гетерогенної рівноваги

пари від складу розчину та пари     рідини і пари. Перетин

                                                            ізобари з цими лініями

визначає склади розчину та пари, що перебувають у рівновазі при даному тиску.

            Реальні розчини, з якими доводиться працювати на практиці більшою або меншою мірою відрізняються за властивостями від  ідеальних розчинів. У реальних розчинах спостерігаються позитивні або негативні відхилення від ідеальності. За позитивних відхилень криві тиску пари вище прямих, що властиві ідеальним розчинам (рис.8.4а). За негативних відхилень спостерігається зворотна картина (рис.8.4б). Крім того, утворення реальних розчинів супроводжується зміненням об¢єму та виділенням або поглинанням тепла.

            Відхилення пов¢язані з багатьма причинами. Найважливіша з них – зміни у міжмолекулярній взаємодії при утворенні розчину. Позначимо молекули одного компонента через    А,   іншого    через   В.    До  утворення

 

 

   Р                                                Р

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                           Х2                                            Х2

                      а                                                б

Рисунок 8.4 – Відхилення від закону Рауля: а – позитивні;

                        б - негативні

 

розчину були тільки взаємодії А – А і В – В. При утворенні розчину частина з них замінюється на взаємодію А – В.

            Якщо енергія взаємодії різних молекул за абсолютною величиною менша від енергії взаємодії однакових, то на утворення розчину треба затратити тепло, тобто тепло буде поглинатися, об¢єм розчину збільшуватися і будуть спостерігатися позитивні відхилення від закону Рауля. Навпаки, якщо енергія взаємодії різних молекул більша, ніж у однакових, то при утворенні розчину тепло буде виділятися, об¢єм зменшуватися та будуть спостерігатися негативні відхилення від закону Рауля.

            Із рис. 8.4 випливає, що у області малих концентрацій другого компонента крива парціального тиску першого компонента близька до прямої для ідеального розчину, тобто такий надзвичайно розведений розчин підлягає закону Рауля. Такі розчини називають ідеально розведеними розчинами.

 

 

 

18