yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Їсторія держави і права зарубжних країн

§ 5. Японія

Маніфест про встановлення

імператорської влади

(9 грудня 1867 р.)

(Витяги)

За последние годы цены на товары резко повысились; богатые умно­жили свои богатства, а бедные впали в еще большую нищету. В конечном счете все это результат несправедливого управления. Народ — великая дра­гоценность монарха. Сейчас, в эпоху больших перемен, император очень этим обеспокоен. Если кто-либо может представить план избавления от бед, то заявите об этом.

Сейчас нами принято решение утвердить отставку правительства Токугава, которому ранее была вверена императором верховная власть, и упразднить пост сегуна. С 1853 года наша страна находилась в небывало тя­желом положении. Предшествующий нам император был этим постоянно обеспокоен, о чем известно всему народу. Поэтому сейчас мы приняли сле­дующее решение: восстановить императорскую власть и создать основу во­зрождения национального престижа государства. В связи с этим впредь упраздняются посты регента (сэссэй), главного советника при императоре (кампаку) и правительство бакуфу. Вместо них временно учреждаются посты: председателя (сосай), старших советников (гидзё) и младших совет­ников (санъё). Эти должностные лица будут руководить всей политикой. Они будут основываться на принципах, установленных императором Дзим-му при образовании нашей страны; весь народ — гражданские и военные, высшие и низшие — будут участвовать в общественном обсуждении; все одинаково должны делить радости и горести жизни; лень, роскошь и дур­ные привычки прошлого должны быть уничтожены; все должны верно и че­стно служить своей родине.

Тояма Сигэки. Мэйдзи исин (крушение феода­лизма в Японии). — М, 1959. С. 222—223.

Декрет про державний устрій

 (квітень 1868 р.)

(Витяги)

1. Вся власть в стране принадлежит Государственному совету. Это ликвидирует дублирование в издании правительственных распоряжений.

Власть Государственного совета разделяется на законодательную, исполни­тельную и судебную. Это уничтожит зло односторонности.

2. Чиновники законодательных органов не могут одновременно зани­мать посты в исполнительных органах. Точно так же чиновники исполните­льных органов не могут одновременно быть чиновниками законодательных органов...

3. Только принцы императорской крови, кугэ и князья могут быть чи­новниками 1-го ранга. Это распоряжение будет способствовать поддержа­нию на высоком уровне авторитета министров. Наиболее способные саму­раи княжеств и простые люди, в интересах которых издан закон о тёси, смо­гут выслужиться до чиновников 2-го ранга.

Тояма Сигэки. Майдзи исин (крушение феода­лизма в Японии). — М, 1959. — С. 232—233.

Клятвена обіцянка імператора Муцухіто

 (6 квітня 1869 р.)

1. Будет создано широкое собрание, и все государственные дела будут решаться в соответствии с общественным мнением.

2. Все люди, как правители, так и управляемые, должны единодушно посвятить себя преуспеванию нации.

3. Всем военным и гражданским чинам и всему простому народу бу­дет дозволено осуществлять свои собственные стремления и развивать свою деятельность.

4. Все плохие обычаи прошлого будут упразднены, будут соблюдать­ся правосудие и беспристрастие, как они понимаются всеми.

5. Знания будут заимствоваться во всем мире, и таким путем основы империи будут упрочены.

Очерки новой истории Японии. 16401917. М., 1958. С. 197.

Офіційна заява Державної ради

про введения військової повинності

(28 листопада 1872 р.)

(Витяги)

Существующий с давних времен государственный строй нашей стра­ны предусматривает, что все должны служить в армии. Император во время чрезвычайных событий всегда является верховным главнокомандующим

550армии... Призыву подлежит все взрослое население, пригодное для несения военной службы. К уклоняющимся от призыва применять самые строгие меры. После прохождения службы все демобилизованные возвращаются по домам и вновь становятся крестьянами, ремесленниками или торговцами... Лиц, которые, называясь самураями, носят два меча, бездельничают, совер­шают насилия, убивают людей и не несут ответственности перед властями, быть не должно... Укрепление императорского правления путем возвраще­ния императору прав на управление княжествами и образование уездов и префектур продолжается и до сих пор. Восстанавливается система уездов и префектур, существовавшая и в древности... Самураям, бездельничающим из поколения в поколение, уменьшается выплата жалованья, они лишаются права носить мечи... Всем низшим сословиям будет постепенно предостав­лена свобода.

Это именно тот путь, с помощью которого будет установлено равен­ство всех людей, будет достигнуто единство армии и крестьянства. В новой армии самураи — уже не прежние самураи, а народ — не прежний народ. Все они равные люди, одинаково полезные империи и стране.

Тояма Сигэки. Майдзи исин (крушение феода­лизма в Японии). —М., 1959. — С. 274—275.

 

Конституція Японської імперії

(11 лютого 1889 р.)

Розділ І ПРО ІМПЕРАТОРА

Стаття 1. Японська імперія управляється безперервною на вічні часи імператорською династією.

Стаття 2. Імператорський трон спадкується по чоловічій лінії імпера­торського дому, відповідно до постанов статуту імператорського дому.

Стаття 3. Особа імператора священна і недоторкана.

Стаття 4. Імператор — голова держави, він має верховну владу і здій­снює її відповідно до постанов цієї конституції.

Стаття 5. Імператор здійснює законодавчу владу в згоді з імперським парламентом.

Стаття 6. Імператор затверджує закони і приписує їх оголошення і ви­конання.

Стаття 7. Імператор скликає імперський парламент, відкриває і закри­ває його, відстрочує його засідання і розпускає палату депутатів.

Стаття 8. Імператор може в разі настійної необхідності підтримати громадську безпеку або усунути громадське лихо в той час, коли імперський парламент не зібрався, видавати імператорські укази, які мають силу закону.

Ці імператорські укази мають бути подані до імперського парламенту в найближчу сесію і, якщо імперський парламент їх не схвалить, мають бути оголошені урядом недійсними на майбутній час.

Стаття 9. Імператор видає або наказує видавати укази, необхідні для виконання законів, підтримання громадського спокою і порядку і сприяння добробутові підданих. Такі укази ні в якому разі не повинні вносити змін до чинних законів.

Стаття 10. Імператор встановлює організацію різних галузей держав­ного управління, призначає і звільняє всіх цивільних і військових чинів і ви­значає їх оклади, оскільки в цій конституції або в інших законах не передба­чено особливих винятків.

Стаття 11. Імператор є верховним командувачем армії і флоту.

Стаття 12. Імператор встановлює організацію і чисельний склад армії і флоту мирного часу.

Стаття 13. Імператор оголошує війну, встановлює мир і укладає до­говори.

Стаття 14. Імператор оголошує стан облоги.

Умови оголошення і чинність стану облоги визначається законом.

Стаття 15. Імператор надає дворянство, чини, ордени та інші відзнаки.

Стаття 16. Імператор має право амністій, помилування, пом'якшення кари і поновлення в правах.

Стаття 17. Регентство може бути встановлене згідно з постановами статуту імператорського дому. Регент здійснює належні імператорові пов­новаження його іменем.

Розділ II ПРО ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ПІДДАНИХ

Стаття 18. Умови, потрібні для того, щоб бути японським підданим, визначаються законом.

Стаття 19. Всякий японський підданий, який задовольняє умови, що вимагаються законами або указами, однаково має доступ до цивільних і вій­ськових посад і до всякої іншої публічної служби.

Стаття 20. Всі японські піддані зобов'язані служити в армії або у фло­ті згідно з постановами закону.

Стаття 21. Японські піддані зобов'язані платити податки згідно з пос­тановами закону.

Стаття 22. Японським підданим надається у встановлених законом межах свобода вибору і зміни місця проживання.

Стаття 23. Ніхто з японських підданих не зазнає арешту, ув'язнення, виклику до допиту або кари, інакше як згідно з законами.

Стаття 24. Ніхто з японських підданих не може бути позбавлений права судитися суддями, яких визначає закон.

Стаття 25. Без згоди японського підданого не можна ні увійти до йо­го житла, ні піддати це житло трусові, за винятком визначених законом ви­падків.

Стаття 26. Тайна листування кожного японського підданого недотор­канна, за винятком визначених законом випадків.

Стаття 27. Власність кожного японського підданого недоторканна.

Винятки, необхідні в інтересах громадської користі, визначаються за­коном.

Стаття 28. Всі японські піддані користуються свободою віроспові­дання в межах, сполучних з громадським спокоєм і порядком, а також їх обов'язками підданих.

Стаття 29. Японські піддані користуються у встановлених законом межах свободою слова, преси, зборів і спілок.

Стаття ЗО. Японські піддані мають право подавати петиції при умові додержання форм шанобливості і в згоді з особливими правилами, які сто­суються цього.

Стаття 31. Постанови, які містяться в цьому розділі не можуть пере­шкоджати здійсненню тих повноважень, які має імператор під час війни або у випадку національного лиха.

Стаття 32. Всі постанови, які є у попередніх статтях цього розділу, за­стосовуються до офіцерів і солдатів армії і флоту, оскільки вони не супере­чать законам, статутам, а також військовій дисципліні.

Розділ III ПРО ІМПЕРСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ

Стаття 33. Імперський парламент складається з двох палат: палати перів і палати депутатів.

Стаття 34. Палата перів відповідно до указу про палату перів склада­ється з членів імператорської фамілії, з носителів дворянських титулів і з осіб, призначених до неї імператором.

Стаття 35. Палата депутатів складається з членів, які обираються на­родом відповідно до постанов виборчого закону.

Стаття 36. Ніхто не може бути одночасно членом обох палат.

Стаття 37. Ні один закон не може бути виданий без схвалення імпер­ського парламенту.

Стаття 38. Обидві палати голосують законопроекти, які пропонує уряд. Кожній з них належить, крім того, право законодавчої ініціативи.

Стаття 39. Законопроект, відкинутий тією або іншою з палат, не може бути внесений вдруге протягом тієї ж сесії.

Стаття 40. Кожна палата має право робити урядові подання, які сто­суються законів і всякого іншого роду предметів. Проте, якщо такі подання не будуть прийняті, вони не можуть бути знову внесені протягом тієї ж сесії.

Стаття 41. Імперський парламент скликається щороку.

Стаття 42. Сесія імперського парламенту триває 3 місяці. В разі необ­хідності сесія може бути продовжена імператорським указом.

Стаття 43. В разі невідкладної необхідності, крім чергової сесії, може бути скликана надзвичайна сесія.

Тривалість надзвичайної сесії визначається імператорським указом.

Стаття 44. Відкриття, закриття, продовження сесії і відстрочення за­сідань імперського парламенту мають відбуватися для обох палат одночасно.

В разі розпуску палати депутатів палата перів має бути в той самий час відстрочена.

Стаття 45. При розпуску палати депутатів імператорським указом призначаються нові вибори і нова палата скликається протягом 5 місяців з дня розпуску.

Стаття 46. Ні в одній з палат парламенту не може розпочатися ніяке обговорення і ніяке голосування, інакше як у присутності 1/3 загального чи­сла членів кожної палати.

Стаття 47.1 в тій і в другій палаті рішення ухвалюються абсолютною більшістю голосів. У випадку рівності голосів голос голови дає перевагу.

Стаття 48. Засідання обох палат прилюдні. Проте палата може засіда­ти на вимогу уряду або за власною постановою в секретному порядку.

Стаття 49. Кожна палата може звертатися з адресою до імператора.

Стаття 50. Кожна палата може приймати петиції від підданих.

Стаття 51. Кожна палата може видавати правила, необхідні для її вну­трішнього розпорядку, на доповнення до постанов цієї конституції і закону про палати.

Стаття 52. Ніхто з членів тієї або іншої палати не може бути притяг­нений до відповідальності поза палатою за думку, висловлену ним у цій па­латі, або за його вотум у ній.

Проте, якщо сам член оголосив свої думки в промовах, у пресі, у тво­рах, або яким-небудь іншим подібним способом, то він підлягає постановам загального права, до нього застосовуються загальні закони.

Стаття 53. Ніхто з членів тієї або іншої палати не може бути заареш­тований під час сесії без згоди тієї палати, до якої він належить, за винятком випадків затримання на місці злочину або карного вчинку, зв'язаного з внут­рішніми або зовнішніми заворушеннями.

Стаття 54. Міністри або представники уряду можуть у всякий час брати участь на засіданнях і брати слово в кожній з палат.

 

177