yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->ПРЕЗИДЕНТ ІМПЕРІЇ І ІМПЕРСЬКИЙ УРЯД

Їсторія держави і права зарубжних країн

ПРЕЗИДЕНТ ІМПЕРІЇ І ІМПЕРСЬКИЙ УРЯД

 Стаття 41. Президент імперії обирається всім німецьким народом. Обраним може бути кожний німець, якому сповнилось 35 років. Подробиці встановлюються імперським законом. Стаття 42. Президент імперії, вступаючи на посаду, складає перед рей­хстагом таку присягу:

«Я клянусь присвятити свої сили благу німецького народу, сприяти його користі, оберігати його від шкоди, додержувати конституції та законів імперії, сумлінно виконувати мої обов'язки і додержувати справедливості щодо всіх».

Допускається додавання релігійної присяги.

Стаття 43. Президент імперії обирається на 7 років. Переобрання до­пускається. До спливу строку президент імперії може бути зміщений народ­ним голосуванням на пропозицію рейхстагу. Для постанови рейхстагу про це потрібна більшість 2/3 голосів. Цією постановою президент імперії усу­вається від дальшого виконання обов'язків. Відхилення народним голосу­ванням пропозицій про зміщення вважається за переобрання і тягне за со­бою розпуск рейхстагу.

Президент імперії не може підлягати кримінальному переслідуванню без згоди рейхстагу.

Стаття 44. Президент імперії не може бути в той же час членом рейхс­тагу.

Стаття 45. Президент імперії представляє імперію в міжнародно-пра­вових відносинах. Він укладає від імени імперії союзи та інші договори з іноземними державами. Він акредитує і приймає послів.

Оголошення війни і укладення миру відбувається через імперський за­кон.

Союзи і договори з іноземними державами, що належать до предметів імперського законодавства, потребують згоди рейхстагу.

Стаття 46. Президент імперії призначає і звільняє імперських чинов­ників та офіцерів, оскільки в законі не постановлено інакше. Він може нада­ти здійснення права призначення і звільнення іншій владі.

Стаття 47. Президентові імперії належить верховне командування всіма збройними силами імперії.

Стаття 48. Якщо яка-небудь область не виконує обов'язків, покладе­них на неї конституцією або імперськими законами, то президент імперії може примусити її до цього з допомогою збройної сили.

Якщо в межах Німецької імперії серйозно порушені громадська безпе­ка і лад або якщо загрожує серйозна небезпека такого порушення, то прези­дент імперії може вживати заходів, необхідних для відновлення громадської безпеки і ладу, в разі потреби з допомогою збройної сили. З цією метою він може тимчасово зупиняти цілком або частково гарантії основних прав, дані статтями 114, 115, 117, 118, 123, 124 і 153.

Про всі заходи, вжиті на підставі поділів 1 і 2 цієї статті, президент ім­перії повинен негайно доводити до відома рейхстагу. Ці заходи підлягають скасуванню на вимогу рейхстагу.

В разі небезпеки прогаяння уряд однієї з областей може вжити на сво­їй території тимчасових заходів, відповідних до зазначених у поділі 2. Ці за­ходи підлягають скасуванню на вимогу президента імперії або рейхстагу.

Подробиці визначаються імперським законом.

Стаття 49. Президент імперії користується правом помилування в ме­жах всієї імперії. Для амністії в усій імперії потрібне видання імперського закону.

Стаття 50. Всі накази і розпорядження президента імперії, в тому чис­лі щодо збройних сил, дійсні лише після скріплення їх рейхсканцлером або відповідним імперським міністром. Скріплення означає прийняття відпо­відальності.

Стаття 51. В разі перешкоди до виконання президентом імперії своїх обов'язків рейхсканцлер заступає його на найближчий час. Коли є імовір­ність, що перешкоди будуть тривалі, то питання про заступництво розв'язу­ється імперським законом.

Це саме правило застосовується у випадку дострокової президентсь­кої вакансії аж до переведення нових виборів.

Стаття 52. Імперський уряд складається з рейхсканцлера та імперсь­ких міністрів.

Стаття 53. Рейхсканцлер і на його пропозицію імперські міністри при­значаються і звільняються президентом імперії.

Стаття 54. Рейхсканцлер та імперські міністри потребують для вико­нання своїх обов'язків довір'я рейхстагу. Кожен з них може подати у від­ставку, якщо рейхстаг певною постановою позбавляє його довір'я.

Стаття 55. Рейхсканцлер головує в імперському уряді і керує його справами по наказу, прийнятому урядом і схваленому президентом імперії.

Стаття 56. Рейхсканцлер встановлює провідні лінії політики і несе за це відповідальність перед рейхстагом. В межах цих положень кожен імпер­ський міністр самостійно відає довіреною йому галуззю під своєю відпо­відальністю перед рейхстагом.

Стаття 57. Імперські міністри повинні подавати на розгляд і дозвіл ім­перського уряду всі законопроекти, справи, відносно яких це приписується конституцією або законом, а також розходження в думках по питаннях, що стосуються предметів відомства кількох міністрів.

Стаття 58. Імперський уряд ухвалює свої рішення більшістю голосів. При рівності голосів вирішує голос головуючого.

Стаття 59. Рейхстаг має право порушувати перед державним судом Німецької імперії обвинувачення проти президента імперії, рейхсканцлера та імперських міністрів у тому, що вони злочинно порушили конституцію або імперський закон. Пропозиція про порушення обвинувачення має бути підписана не менше ніж 100 членами рейхстагу і потребує згоди більшості, потрібної для змін конституції. Подробиці визначаються імперським зако­ном про державний суд.

Відділ четвертий

РЕЙХСРАТ

Стаття 60. Для представництва німецьких областей у законодавстві та управлінні імперії утворюється рейхсрат.

Стаття 61. В рейхсраті кожна область має принаймні один голос. Біль­ші області дістають по одному голосу на 700 тисяч жителів. Зайвина, рівна принаймні 350 тисячам жителів, вважається за 700 тисяч. Жодна область не може бути представлена більш, ніж 2/5 всіх голосів.

[Німецька Австрія по своєму приєднанню до Німецької імперії дістає право участі в рейхсраті з числом голосів, яке відповідає чисельності її насе­лення. До того часу представники Німецької Австрії користуються дорад­чим голосом]2.

Число голосів встановлюється рейхсратом наново кожного разу після переведення загального перепису.

Стаття 62. В комісіях, які рейхсрат утворює в своєму середовищі, жод­на область не може мати більше одного голоса.

Стаття 63. Області будуть представлені в рейхсраті членами своїх уря­дів. Проте, половина пруських голосів надається представникам провін-ціальних управлінь Пруссії, згідно з її законом.

Області мають право посилати до рейхсрату стільки представників, скільки мають голосів.

Стаття 64. Імперський уряд повинен скликати рейхсрат на вимогу 1/3 його членів.

Стаття 65. В рейхсраті і його комісіях головує член імперського уряду. Члени імперського уряду мають право — а в разі вимоги повинні — брати участь у засіданнях рейхсрату та його комісій. Під час дебатів їх треба ви­слухувати кожного разу, коли вони вимагатимуть цього.

Стаття 66. Імперський уряд так само, як і кожний член рейхсрату, має право вносити пропозиції до рейхсрату.

Рейхсрат встановлює порядок переведення своїх справ через наказ.

Пленарні засідання рейхсрату прилюдні. З додержанням вимог наказу двері засідань можуть закриватися при обговоренні окремих питань.

При голосуванні вирішує проста більшість голосуючих.

Стаття 67. Рейхсрат повинен постійно триматися імперськими мініс­терствами в курсі імперських справ. До обговорення важливих питань ім­перські міністерства повинні притягати відповідні комісії рейхсрату.

Відділ п 'ятий

ІМПЕРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Стаття 68. Законопроекти вносяться або імперським урядом, або з іні­ціативи членів рейхстагу.

Стаття 69. Внесення законопроектів імперським урядом вимагає згоди рейхсрату. Якщо між імперським урядом і рейхсратом не відбулася угода, то імперський уряд все таки може внести законопроект, але повинен при цьому подати окрему думку рейхсрату.

Якщо рейхсрат приймає законопроект, який не схвалено імперським урядом, то останній повинен внести його до рейхстагу з викладом своєї точ­ки зору.

Стаття 70. Президент імперії повинен надавати належної форми законам, ухваленим відповідно до конституції, і оголошувати їх у «Reichs-Gesetzblatt» у місячний строк.

Стаття 71. Імперські закони, оскільки в них не постановлено інакше, набувають чинності на 14 день по закінченні того дня, коли в імперській столиці було видано «Reichs-Gesetzblatt».

Стаття 72. Оголошення імперського закону має бути відстрочене на 2 місяці, якщо цього вимагає 1/3 рейхстагу. Президент імперії може, не зважа­ючи на цю вимогу, оголосити закони, оголошені рейхстагом і рейхсратом, відстроченими.

Стаття 73. Закон, ухвалений рейхстагом, повинен бути до оголошення поставлений на народне голосування, якщо про це постановить президент імперії, протягом місяця.

Закон, оголошення якого було відстрочено на пропозицію принаймні 1/3 членів рейхстагу, повинен бути поставлений на народне голосування, якщо цього вимагатиме 1/12 громадян, що мають право голосу.

Народне голосування, далі, повинно мати місце, якщо 1/10 громадян, які мають право голосу, бере почин внесення якого-небудь законопроекту. В основу народної ініціативи має бути покладений розроблений законопро­ект. Уряд повинен подати його до рейхстагу з викладом своєї думки. Народ­не голосування не провадиться, якщо законопроект, який вимагається, ухва­лено рейхстагом без змін.

З приводу бюджету, податкових законів і оплати службовців народне голосування може бути проведене тільки з почину президента імперії.

Порядок переведення народного голосування і народної ініціативи встановлюється імперським законом.

Стаття 74. Рейхсрат має право опротестування законів, ухвалених рейхс­тагом.

Протест має бути заявлений імперському урядові протягом 2 тижнів після прикінцевого голосування в рейхстагу і дістати мотивування не піз­ніше як протягом 2 наступних тижнів.

В разі опротестування закон подається до рейхстагу для винесення вдруге постанови. Якщо при цьому рейхстаг і рейхсрат не прийдуть до зго­ди, то президент імперії може протягом 3 місяців наказати провести народне голосування по предмету розходження в думках. Якщо президент не ско­ристується цим правом, то вважається, що закон не набув законної сили. Як­що рейхстаг більшістю 2/3 голосів ухвалить постанову всупереч протестові рейхсрату, то президент повинен у тримісячний строк або оголосити закон у схваленій рейхстагом редакції, або наказати про переведення народного го­лосування.

Стаття 75. Постанова рейхстагу може бути позбавлена сили народним голосуванням тільки в тому разі, якщо в голосуванні візьме участь біль­шість громадян, які мають право голосу.

Стаття 76. Конституція може бути змінена законодавчим порядком. Проте, постанови рейхстагу про зміну конституції мають силу тільки в тому разі, якщо на засіданні присутні 2/3 законного числа членів і принаймні 2/3 присутніх депутатів згодні на зміну. Для постанов рейхсрату про зміну кон­ституції так само необхідна більшість в 2/3 поданих голосів. Якщо з народ­ної ініціативи провадиться народне голосування про зміну конституції, то необхідна згода більшості громадян, що мають право голосу.

Якщо рейхстаг, всупереч протестові рейхсрату, постановив внести зміни в конституцію, то президент імперії не має права оголошувати цей за­кон, якщо рейхсрат протягом 2 тижнів зажадає народного голосування.

Відділ шостий

ІМПЕРСЬКЕ УПРАВЛІННЯ

Стаття 78. Зносини з іноземними державами входять до кола виключ­ного відання імперії.

По справах, що їх урегулювання належить до обласного законодавст­ва, області можуть укладати договори з іноземними державами. Договори ці потребують згоди імперії.

Угоди з іноземними державами про зміну кордонів імперії укладають­ся цією останньою за згодою заінтересованої області. Зміна кордонів може провадитися тільки через імперські закони, оскільки справа йде не про про­сте виправлення кордонів ненаселених частин території.

Для забезпечення представництва інтересів, які виникають в окремих областей, в зв'язку з їх особливими господарськими відносинами або в силу їх сусідства з іноземними державами, імперія, за угодою з заінтересованими областями, утворює потрібні установи і вживає відповідних заходів.

Стаття 79. Імперія відає справою своєї оборони. Військова організація німецького народу регулюється одноманітно імперським законом, беручи до уваги особливості населення областей.

Стаття 80. Колоніальна справа входить до кола виключного відання імперії.

Стаття 81. Всі німецькі торговельні судна складають єдиний торгове­льний флот.

Стаття 83. Мита і податки на споживання перебувають в управлінні імперської влади.

В імперському податковому управлінні мають бути передбачені уста­нови для забезпечення областям охорони їх особливих інтересів в галузі сільського господарства, торгівлі, ремесла і промисловості.

Стаття 84. Імперія встановлює через закон приписи відносно:

1) устрою податкового управління областей, оскільки це потрібно для одноманітного і рівномірного проведення в життя імперських податкових законів;

2) устрою і визначення компетенції органів, яким доручається нагляд за виконанням цих податкових законів;

3)розрахунків з областями;

4) покриття видатків по управлінню, що виникають при застосуванні імперських податкових законів.

Стаття 85. Всі прибутки і видатки імперії мають обчислюватися на кож­ний бюджетний рік і вноситися до державного розпису.

Державний розпис встановлюється законодавчим порядком до почат­ку бюджетного року. Видатки дозволяються звичайно строком на один рік; в особливих випадках вони можуть дозволятися на більш тривалий строк. Взагалі в бюджетному законі недопустимі приписи, які виходять за межі бюджетного року або не стосуються до прибутків та видатків держави і до управління ними.

Рейхстаг не має права підвищувати або наново вставляти в проект дер­жавного розпису видатки без згоди рейхсрату.

Згода рейхсрату може бути замінена відповідно до приписів статті 74.

Стаття 88. Поштова, телеграфна і телефонна справа входять до кола виключного відання імперії. Знаки поштової оплати для всієї імперії єдині.

Імперський уряд видає за згодою рейхсрату укази, якими встановлю­ються правила та збори за користування засобами сполучення. Він може за згодою рейхсрату передати це право імперському міністрові пошти.

Для дорадчої участі в обмірковуванні питань поштових, телеграфних і телефонних зносин і тарифів імперський уряд засновує за згодою рейхсрату особливу раду.

Договори у питаннях сполучень з закордоном укладаються тільки ім­перією.

Стаття 89. Завдання імперії — зробити своєю власністю залізниці, які служать для цілей загального обороту, і управляти ними як єдиною транс­портною установою.

Права областей набувати приватні залізниці мають передаватися імпе­рії на її вимогу.

Стаття 90. З переходом залізниць імперія набуває право привласнення і права державного верховенства, які стосуються залізничної справи. Про розмір цих прав у випадку спору вирішує найвищий державний суд.

Стаття 91. Імперський уряд видає за згодою рейхсрату укази, які регу­люють спорудження, експлуатацію і рух залізниць. За згодою рейхсрату це право може бути передане відповідному імперському міністрові.

Стаття 92. Імперські залізниці, не зважаючи на включення їх коштори­су і звітності до загальних кошторису і звітності імперії, мають управлятися як самостійне господарське підприємство, яке повинно само покривати свої видатки, включаючи виплату процентів та внесків покриття по залізнично­му боргу і робити відрахування до запасного капіталу. Розміри покриття і відрахування, так само як і цілі, на які витрачається запасний капітал, визна­чаються особливим законом.

Стаття 93. Для участі у порядку нарад по справах залізничного сполу­чення і тарифів імперський уряд встановлює за згодою рейхсрату особливі ради для імперських залізниць.

Стаття 101. Завдання імперії — зробити своєю власністю і перевести в своє управління всі морські знаки, особливо маяки, баштові або пливучі, буї, бочки і бакени. Після цього переводу морські знаки можуть переставля­тися або знову встановлюватися тільки владою імперії або за її згодою.

Відділ сьомий

 ЮСТИЦІЯ

Стаття 102. Судді незалежні і підлягають тільки законові.

Стаття 103. Правосуддя в загальному порядку виконується імперсь­ким судом та обласними судами.

Стаття 104. Судді загальних судів призначаються на посаду довічно. Лише в силу судового рішення і лише на підставах і в формах, визначених законом, вони можуть проти своєї волі тимчасово або назавжди усуватися з своєї посади, переводитися на інше місце або звільнятися у відставку. Зако­нодавство може встановити граничний вік, після якого судді виходять у від­ставку. Цим не зачіпається тимчасове усунення з посади, яке відбувається в силу закону.

При змінах в устрої суддів або їх округ управління юстиції даної обла­сті може без згоди судців переводити їх до іншого суду або усувати з поса­ди, проте, тільки при умові збереження за ними повного утримання.

Ці постанови не поширюються на комерційних судців, шефенів та присяжних

Стаття 105. Виключні суди не допускаються. Ніхто не може бути ви­лучений з відання свого законного судді. Цим не зачіпається законодавство про військові суди та суди при стані облоги. Військові суди честі касуються.

Стаття 106. Військові суди підлягають скасуванню; вони залишаються лише у воєнний час і на борту військових кораблів. Подробиці визначають­ся імперським законом.

Стаття 107. В імперії і областях мають бути встановлені законодавчим порядком адміністративні суди для захисту окремих осіб від розпоряджень і вимог адміністративних установ.

Стаття 108. Законом встановлюється найвищий державний суд Німе­цької імперії.

 

190