yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->(28 лютого 1933 р.)

Їсторія держави і права зарубжних країн

(28 лютого 1933 р.)

На підставі статті 48 под. 2 імперської конституції наказується таке

 

Відділ перший

 

ПОСИЛЕННЯ ПРИПИСІВ ПРОТИДЕРЖАВНОЇ

ЗРАДИ І ВИДАЧІ ВІЙСЬКОВИХ ТАЄМНИЦЬ

§ 1. Той, хто чинить державну зраду або видає, або розвідує військові таємниці, може бути покараний:

1) в особливо тяжкому випадку видачі військових таємниць (§ 1 под. З закону проти видачі військових таємниць) — смертю;

2)у випадку державної зради за § 92 под. 1 кримінального уложення і у випадку видачі військових таємниць за § 1 под. 1, 2 закону проти видачі військових таємниць — смертю або довічною каторгою;

3) у випадку розвідування військових таємниць (§ 3 закону проти ви­ дачі військових таємниць) — смертю або довічною каторгою або ж катор­гою до 15 років.

§ 2. 1) Той, хто шляхом підробки або переробки — з наміром довести до відома іноземного уряду або офіціально повідомити йому — виготовляє такі матеріали, додержання яких у таємниці від іноземного уряду у випадку їх справжності потрібно було б для блага імперії, карається каторгою до 10 років.

2)Таким же чином карається той, хто доводить до відома іноземного уряду або офіціально повідомляє йому такі матеріали, або відомості, знаю­ чи, що вони невірні, додержання яких у таємниці від іноземного уряду в разі їх справжності або вірності потрібно було б для блага імперії, і які він не за­значає, як невірні.

3)Той, хто добуває матеріали, зазначеного в под. 2 роду, з наміром до­ вести їх до відома іноземного уряду або офіціально повідомити їх йому, не зазначаючи, що вони невірні, карається каторгою до 5 років.

4)Якщо є обставини, що пом'якшують вину, то дається тюремне ув'яз­нення не нижче одного року.

§3.1) Той, хто оголошує, або обговорює такі матеріали чи відомості, збереження яких у таємниці від іноземної держави потрібно було б для бла­га імперії, якби вони не були вже доведені до відома іноземного уряду або офіціально сповіщені йому, і тим шкодить благу імперії, карається тюрем­ним ув'язненням не нижче 3 місяців, однаково чи є матеріали або відомості справжніми чи підробленими, вірними чи невірними.

2) Вчинок переслідується лише за заявою імперського уряду. Допус­кається брати заяву назад.

§ 4. До злочинів і провин проти §§ 2, 3 цього указу застосовуються приписи § 4 под. 2 № 2 — кримінального уложення.

 Відділ другий ПРИПИНЕННЯ ЗРАДНИЦЬКИХ ПІДСТУПІВ

§5.1) Якщо у випадку державної зради вчинки спрямовані на те, щоб зробити рейхсвер або поліцію непридатними для виконання ними свого обов'язку щодо захисту Німецької імперії та її областей проти замахів на її зовнішній і внутрішній лад, то ухвалюється кара каторгою, якою загрожу­ють §§ 81—86 кримінального уложення.

2) При обставинах, що пом'якшують вину, карою є: у випадках, перед­бачених § 81 кримінального уложення, — примусові праці, у випадках, пе­редбачених §§ 82—85 кримінального уложення, — тюрма не нижче 1 року, у випадках, передбачених § 86 кримінального уложення, — тюрма від 1 до З років.

§ 6. 1) Той, хто друкований твір, зміст якого шляхом заклику або під­бурювання до насильної боротьби або підготовки боротьби проти держав­ної влади, або шляхом заклику, або підбурювання до такого страйку в яко-му-небудь життєво важливому виробництві, який служить цілям державної зради (шляхом) загального страйку або іншого роду масового страйку, або яким-небудь іншим чином містить у собі склад (факт) державної зради (§§ 80—86 кримінального уложення) виготовляє, поширює або тримає на поготові в цілях поширення, хоч він при ретельному розгляді твору міг би розпізнати його карний зміст, — карається оскільки в інших приписах нема загрози тяжкої кари, тюрмою від 1 місяця до 3 років.

2) До матеріалів, якими користується або які призначається для вчи­нення одного з правопорушень, що караються цим приписом, відповідним чином застосовується § 86 кримінального уложення.

Відділ четвертий НАБУТТЯ УКАЗОМ СИЛИ

§ 11. § 6 цього указу набуває сили в день його оголошення (1/ІП). В ін­шому указ набуває сили на четвертий день по його оголошенні.

Конституції буржуазних країн. К, 1936. С. 173—175.

Указ про захист уряду

національного відродження

від підступних замахів

(21 березня 1933 р.)

§1.1) Хто матиме в себе форму об'єднання, що перебуває на стороні уряду національного відродження, не маючи як член об'єднання або на ін­ших підставах права на це, карається тюрмою до 2 років.

2) Хто носитиме форму або який-небудь значок, що свідчить про пере­бування членом об'єднання, зазначеного в частині 1 цієї статті, не будучи членом такого об'єднання, карається тюрмою не нижче одного місяця (тобто до 5 років).

§ 2. 1) Хто вчинить злочинну дію проти особи або майна, або загрожу­ватиме вчиненням такої дії і при цьому, не будучи членом об'єднання, буде одягнений у форму або матиме який-небудь значок, що свідчить про членсь­ку приналежність до об'єднання, зазначеного у § 1, частина 1, карається ка­торгою (від 1 до 15 років), а за пом'якшуючих обставин — тюрмою не ниж­че 6 місяців.

2) Якщо дію вчинено з метою викликати опір владі зборищем або ви­ кликати страх чи паніку серед населення, або заподіяти Німецькій імперії зовнішні політичні утруднення, то як кара призначається каторга не нижче З років — або довічна каторга. В особливо тяжких випадках може бути при­ значена смертна кара.

3) На підставі зазначених правил може бути притягнений до кри­мінальної відповідальності німецький громадянин, хоча б вчинок і був зроб­лений ним за кордоном.

§3.1) Хто умисно висловлюватиме або поширюватиме судження, які не відповідають або грубо перекручують дійсність і можуть заподіяти тяж­ку шкоду добробутові імперії або окремим німецьким областям, або автори­тетові уряду імперії чи окремих областей, чи урядових партій, чи об'єднань, карається, якщо вчинок не підлягає суворішій карі за іншими законами, тю­рмою до 2 років; якщо ж судження висловлювалися або поширювалися пуб­лічно, то тюрмою не нижче 3 місяців.

2) Якщо вчинок заподіяв тяжку шкоду для імперії або окремої держа­ви, може бути призначена каторга.

3) Якщо вчинок зроблено через грубу необережність, призначається тюрма до 3 місяців або грошовий штраф (від 3 марок до 10000 марок).

§ 4. Хто пролізе в члени об'єднання, не маючи на те права, розгляда­ються при застосуванні цього указу як такий, що не є членом об'єднання.

Конституції буржуазних країн. К, 1936. С. 192.

Закон про повноваження (24 березня 1933р.)

Стаття 1. Державні закони можуть, крім порядку, встановленого конс­титуцією, видаватися також імперським урядом. Це стосується також зако­нів, зазначених у статті 85, поділ 2, і статті 87 імперської конституції.

Стаття 2. Закони, ухвалені імперським урядом, можуть ухилятися від імперської конституції, якщо вони не мають предметом устрій рейхстагу і рейхсрату. Права президента імперії залишаються недоторканними.

Стаття 3. Законом, ухваленим імперським урядом, рейхсканцлер надає належної форми і вони публікуються в збірнику імперських законів. Вони набувають чинності, якщо в них не зазначено іншого, на другий день по ого­лошенні. Статті 68—77 імперської конституції не мають ніякого застосу­вання до законів, ухвалених імперським урядом.

Стаття 4. Договори імперії з іноземними державами, що стосуються предметів імперського законодавства, не потребують згоди зборів, що бе­руть участь у законодавстві. Імперський уряд видає постанови, необхідні для проведення в життя таких договорів.

Стаття 5. Цей закон набирає чинності в день його оголошення. Він втрачає силу 1 квітня 1937 р. Він втратить також силу, якщо теперішній ім­перський уряд буде замінений іншим.

Конституції буржуазних країн. К, 1936. С. 175—176.

Закон про запровадження і приведення

у виконання смертної кари

(29 березня 1933 р.)

§ 1. § 5 указу президента імперії про захист народу і держави від 28 лютого 1933 р. («Вісник імперських законів» 1, стор. 83) дійсний також і для вчинків, зроблених за час між 31 січня і 28 лютого 1933 р.

§ 2. Якщо хто-небудь засуджений до смертної кари за злочин, спрямо­ваний проти громадської безпеки, то імперський уряд або обласний уряд, що їх влада (органи) повинні приводити у виконання вирок, можуть розпо­рядитися про те, щоб виконання відбулося через страту на шибениці.

Конституції буржуазних країн. К, 1936. С. 177.

Закон про припинення

насильницьких політичних дій

(4 квітня 1933 р.)

 

 

§ 1. Смертю або довічною каторгою або каторгою до 5 років, оскільки до цього часу призначалися м'якші кари, може каратися:

1) той, хто робить злочин проти § 5 под. 1 і 2 закону проти злочинного і загальнонебезпечного користування вибуховими речовинами від 9 червня 1884 р. (Вісник імперських законів, стор. 61);

2)той, хто робить підпал або висадження в повітря будівлі, яка слу­жить для громадських потреб (§§ 306—308, 311 кримінального уложення), або той, хто робить підпал або висадження з наміром викликати в населенні страх або жах;

3) той, хто робить злочин проти § 229 под. 2, §§ 312, 315 под. 2, § 324 кримінального уложення (вироблення отрут, повідь, пошкодження залізни­чних споруд, загальнонебезпечне отруєння).

§ 2. Злочини, зазначені в § 1, а також злочини проти § 5 под. З, §§ 6—8 закону проти злочинного і загальнонебезпечного користування вибуховими речовинами, підсудні судам, встановленим за указом імперського уряду від 21 березня 1933 р. (Вісник імперських законів 1, стор. 136), оскільки немає підстав для підсудності справи імперському судові або вищому обласному судові.

Конституції буржуазних країн. К., 1936. С. 177—178.

Закон про відновлення професійного чиновництва

(7 квітня 1933 р.)

§1.1. Для відновлення національного професійного чиновництва і для спрощення управління чиновники можуть звільнятися з посади в порядку нижченаведених постанов, хоча б і не було необхідних за чинним законо­давством передумов.

2. Чиновниками в розумінні цього закону визнаються безпосередні і посередні чиновники імперії, безпосередні і посередні чиновники областей і чиновники общин та союзів общин, чиновники корпорацій публічного пра­ва, а також прирівнених до останніх установ і підприємств. Ці приписи за­стосовуються також до службовців соціального страхування, які мають пра­ва і обов'язки чиновників.

3. Чиновниками в розумінні цього закону визнаються також чиновни­ки, які перебувають у тимчасовій відставці.

4. Рейхсбанк і німецьке товариство залізниць уповноважуються виро­бити аналогічні правила.

§ 2. 1. Чиновники, що вступили на службу після 9 листопада 1918 р., не маючи встановленої для їх професії звичайної попередньої підготовки або інших потрібних властивостей, підлягають звільненню з служби. Протягом 3 місяців після звільнення за ними зберігається попереднє утри­мання.

2.Вони не мають права вимагати допомоги, пенсії або забезпечення їх сиріт, збереження їх службового найменування, титула, уніформи та служ­бових відзнак.

3.В разі необхідності, особливо, якщо ці особи піклуються про своїх близьких, які не мають засобів існування, їм може бути призначена рента, що може бути в усякий момент припинена, в розмірі до 1/3 попереднього ос­новного утримання по останній посаді, яку вони займали; до них не застосо­вується додаткове страхування за правилами імперських законів про со­ціальне страхування.

4.Приписи поділів 2 і 3 відповідно застосовуються до осіб, які нале­жать до категорії, зазначеної в статті 1, і які вийшли у відставку безпосеред­ньо перед набуттям чинності цим законом.

§ 3. 1. Чиновники неарійського походження підлягають звільненню у відставку; оскільки справа йде про почесних службових осіб, вони повинні бути звільнені від займаної посади.

2. Поділ 1 не застосовується до чиновників, які стали чиновниками з 1 серпня 1914 р. або які билися в світову війну на фронті за Німецьку імпе­рію, її союзників, або батько чи син яких загинув у світовій війні. Імперсь­кий міністр внутрішніх справ за погодженням з належним міністром або ви­ща влада областей можуть установити дальші винятки щодо чиновників, які перебувають за кордоном.

Конституції буржуазних країн. К, 1936. С. 190—191.

Закон про злиття областей з імперією

(7 квітня 1933 р.)

§ 1. 1. В німецьких областях, за винятком Пруссії, президент імперії на пропозицію рейхсканцлера призначає імперського намісника. На імперсь­кого намісника покладається завдання забезпечити виконання політичних директив рейхсканцлера. Йому надаються такі повноваження в справі управ­ління областю:

1) призначення і звільнення голови обласного уряду і, на подання останнього, також і решти членів обласного уряду;

2)розпуск ландтагу і призначення нових виборів, відповідно до поста­нови § 8 тимчасового закону про злиття від 31 березня 1933 р.;

3)затвердження і оголошення обласних законів, включаючи і закони, ухвалювані обласним урядом, згідно з § 1 тимчасового закону про злиття від

31 березня 1933 р.; відповідно застосовується стаття 70 імперської консти­туції від 11 серпня 1919 р.;

4)призначення і звільнення безпосередніх державних чиновників та суддів, оскільки таке виходило до цього часу від вищої урядової влади області;

5)право помилування.

2.  Імперський намісник може брати на себе головування в засіданнях обласного уряду.

3.  Стаття 63 імперської конституції від 11 серпня 1919 р. залишається недоторканною.

§ 2. 1. Імперський намісник області не може бути одночасно членом обласного уряду. Він повинен мати громадянство тієї області, в якій він здійснює державну владу. Його службова резиденція є в місці перебування обласного уряду.

2. Для кількох областей з населенням менше двох мільйонів чоловік може бути призначений один спільний імперський намісник, який повинен мати громадянство однієї з цих областей. Його службова резиденція визна­чається президентом імперії.

§ 3. 1. Імперський намісник призначається на строк тривалості повно­важень ландтагу. Він може бути відкликаний у всякий момент імперським президентом на подання рейхсканцлера.

2. До посади імперського намісника відповідно застосовуються при­писи закону про імперських міністрів від 27 березня 1931 р. Видатки на утримання покривається за рахунок імперських коштів; встановлення їх розміру настане в подальшому.

§ 4. Не допускається ухвалення ландтагом постанов про недовір'я го­лові і членам обласного уряду.

§ 5. Передбачувані в § 1 повноваження здійснюються в Пруссії рейх­сканцлером. Він може передати здійснення зазначених у § 1, поділи 1, 4 і 5, повноважень обласному урядові.

§ 6. Цей закон набуває чинності на другий день по його оголошенні (7 квітня). Суперечливі йому постанови імперської конституції від 11 серп­ня 1919 р. і конституцій окремих областей касуються. Оскільки обласни­ми конституціями окремих областей передбачається посада президента держави, ці постанови з призначенням імперського намісника втрачають силу.

Конституції буржуазних країн. К, 1936. С. 176—177.

 

Закон про вилучення комуністичного майна

(26 травня 1933 р.)

Щоб назавжди виключити можливість протидержавного застосування майна, яке служить комуністичним задумам, імперський уряд ухвалив та­кий закон, який цим оголошується:

§1.1) Вища обласна влада або зазначені нею органи можуть піддавати вилученню на користь області речі і права комуністичної партії Німеччини і її підсобних та додаткових організацій, а також ті речі й права, які вжива­ються або призначаються для здійснення комуністичних задумів.

2) Імперський міністр внутрішніх справ може пропонувати вищій об­ласній владі вживати заходів відповідно до под. 1.

§ 2. § 1 не застосовується до речей, відданих у найми або наданих без передачі права власності, якщо тільки шляхом передачі речей той, хто від­дає в найми, або постачальник не мали наміру сприяти здійсненню комуніс­тичних задумів.

§ 3. Права третіх осіб щодо вилучених предметів втрачають силу. Про­те вилученням земельної ділянки не зачіпаються права третіх осіб щодо ділянки; влада, яка провадить вилучення, може оголосити ці права такими, що втратили силу, якщо з оплатою їх зв'язувався намір сприяти здійсненню комуністичних задумів.

§ 4. Щоб уникнути зайвої суворості з вилученого майна можуть задо­вольнятися кредитори осіб, які зазнали вилучення.

§ 5. Якщо до набуття сили цим законом були вжиті заходи в розумінні §§ 1—3, то вони можуть бути підтверджені уповноваженою на те за § 1 вла­дою відповідно до постанов цього закону.

§ 6. Передбачені в §§ 1,3 і 5 заходи дійсні з часу пред'явлення припису особі, яка підпадає під них, або офіціального повідомлення про припис.

§ 7. В зв'язку з заходами, вжитими на підставі §§ 1,3,5 відшкодування не надається.

§ 8. Міністр внутрішніх справ уповноважується видати правові та ад­міністративні приписи в цілях виконання і поповнення цього закону.

Конституції буржуазних країн. К., 1936. С. 178—179.

Закон проти утворення нових партій

(14 липня 1933 р.)

§ 1. В Німеччині існує як єдина політична партія Націонал-соціалістська німецька робітнича партія.

§ 2. Якщо хто-небудь вживатиме заходів до підтримання організацій­ної структури якої-небудь іншої політичної партії або до створення нової політичної партії, той карається — оскільки для цієї справи не передбачено вищої кари за іншими приписами — смирительним будинком до 3 років або тюрмою від 6 місяців до 3 років.

Конституції буржуазних країн. К, 1936. С. 193.

Закон про народне голосування

 (14 липня 1933 р.)

§1.1. Імперський уряд може запитати народ, чи схвалює він чи ні пе­редбачений імперським урядом захід.

2. Захід, зазначений у поділі 1, може стосуватися й до закону.

§ 2. При народному голосуванні рішення ухвалюється більшістю по­даних дійсних голосів. Це правило діє і в тому випадку, якщо голосування стосується закону, який містить приписи, що вносять зміни в конституцію.

§ 3. Якщо народ схвалить захід, то набуває відповідного застосування стаття 3 закону в цілях усунення злигоднів народу і держави від 24 березня 1933 р.

Конституції буржуазних країн. К, 1936. С. 179.

Закон про перебудову імперії

(30 січня 1934 р.)

Народне голосування і вибори до рейхстагу 12 листопада 1933 р. дове­ли, що німецький народ, всупереч всяким внутріполітичним кордонам і су­перечностям, злився в єдине і внутрішньо нерозривне ціле.

Рейхстаг одноголосно ухвалив тому такий закон, який оголошується тут за одностайним схваленням рейхстагу, при чому встановлюється, що ви­моги законодавства про зміну конституції виконані.

Стаття 1. Народні представництва областей скасовуються.

Стаття 2. 1) Права верховенства областей переходять до імперії.

2) Обласні уряди підпорядковані імперському урядові.

Стаття 3. Імперські намісники в областях підлягають урядовому на­глядові імперського міністра внутрішніх справ.

Стаття 4. Імперський уряд може створювати нове конституційне право.

Конституції буржуазних країн. К., 1936. С. 179.

 

Указ про німецьке громадянство

(5 лютого 1934 р.)

§1.1) Громадянство німецьких областей скасовується.

2) Створюється тільки єдине німецьке імперське громадянство.

§ 2. Обласні уряди ухвалюють всі рішення в питаннях громадянства від імени і на пропозицію імперії.

§ 3. Німецьке громадянство може бути дане тільки тоді, коли на це є згода імперського міністра внутрішніх справ.

§ 4. 1) Оскільки за чинними законами має правове значення, громадян­ство якої німецької області має імперський громадянин, надалі береться за провідну засаду в цьому питанні, в якій області імперський громадянин має свою осілість.

2) Якщо цієї ознаки немає, то замість неї враховуються в такому порядку: 1. Громадянство області, якого він досі не мав. 2. Останнє місце проживання всередині країни. 3. Обласне громадянство, яке мали предки. 4. Останнє місце проживання предків всередині країни.

3) Сумніви розв'язуються імперським міністром внутрішніх справ.

Конституції буржуазних країн. —К., 1936. С. 180.

Закон про ліквідацію рейхсрату

(14 лютого 1934 р.)

§1.1. Рейхсрат ліквідується.

2. Представництва областей при імперії відпадають. § 2. 1. Участь рейхсрату у встановленні законів та в управлінні припи­няється.

2. Оскільки рейхсрат діяв самостійно, на його місце вступають відпо­відний імперський міністр або орган, вказаний останнім за згодою з імпер­ським міністром внутрішніх справ.

3. Участь уповноважених рейхсрату в корпораціях, судах і органах всякого роду припиняється.

Конституції буржуазних країн. К, 1936. С. 180.

 

195