yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->§ 3. Стародавній Рим

Їсторія держави і права зарубжних країн

§ 3. Стародавній Рим

 

Діонісій про реформу Сервія Туллія

 

Він (Сервій Туллій) наказав усім римлянам записатися і оцінити своє майно на срібло, скріплюючи показання звичайною клятвою, що відомості правдиві і що майно оцінене повністю і за найвищою розцінкою, оголосити, від якого батька хто походить, зазначити свій вік, назвати своїх дружин і дітей і до якої філи міста кожний приписаний чи до якого округу сільської місцевості. Тому, хто не дасть такої оцінки, він погрожував позбавленням майна, тілесною карою і продажем у рабство. Цей закон проіснував у рим­лян дуже довго.

Коли всі зробили оцінку, він взяв записи і, ознайомившись з їх біль­шістю І з величиною майна, запровадив найкращий з усіх політичний уст­рій, як це показала дійсність, джерело великих благ для римлян. Цей по­літичний устрій був такий: до першого розряду він виділив з загального чис­ла тих, у кого була найбільша оцінка майна, не менш як у сто мін1 [у кожного]. Поділивши цих громадян на 80 центурій2 [лохів], він наказав їм мати повне озброєння: арголійські щити, списи, мідні шоломи, панцири, по-ножі й мечі. їх він знов поділив па дві частини: 40 центурій він заповнив мо­лодими людьми, яким доручив воєнні дії у відкритому полі, і 40 — більш літніми людьми, яким належало, коли молодь піде, залишатися в місті і охо­роняти його стіни зсередини. Такий був перший розряд. На війні він займав перші місця в строю фаланги.

Далі, в другий розряд він виділив тих з решти, у кого було майна менш ніж на десять тисяч драхм3 або не менш ніж на сімдесят п'ять мін [у кожно­го]. Поділивши їх на 20 центурій, він наказав їм мати таке ж озброєння, як і першим, тільки панцирів їм не дав і замість арголійських щитів дав їм довга­сті чотирикутні щити [scutum]. Відділивши і серед них людей старших соро­ка п'яти років від людей призовного віку, він утворив з них 10 центурій мо­лодих воїнів, які повинні були битися перед стінами міста, і 10 центурій старшого віку, яким він наказав охороняти стіни. Такий був другий розряд, в строю вони ставали серед передових бійців.

Третій розряд він утворив з тих, серед інших, у кого було майна менш ніж на сім тисяч п'ятсот драхм або не менш ніж на п'ятдесят мін [у кожно­го]. Озброєння цих центурій він зменшив не тільки щодо панцирів, яких не дав і другому розрядові, але й щодо поножїв. Він поділив І цей розряд на 20 центурій і так само, як і перші два розряди, розподілив їх за віком І надав 10 центурій молодим воїнам і 10 центурій більш літнім. Місце цих центурії; в битві було за командирами передових бійців.

Потім, відібравши знов тих з решти, у кого було майна менш ніж на п'ять тисяч драхм, але не менш ніж на двадцять п'ять мін [у кожного], він уїворші з них четвертим розряд. 1 їх він поділив на20 центурій, з яких 10за­повнив людьми в розквіті сил І 10 — більш літніми, подібно до того як зро­бив з попередніми розрядами. Із озброєння він наказав їм мати довгасті щи­ти, мечі й списи і займати останнє місце в строю.

П'ятий розряд людей, у кого було майна менш ніж на двадцять п'ять мін, але не менш ніж на дванадцять з половиною мін, він поділив на ЗО центурій, але і їх заповнив за ознакою віку: 15 з цих центурій він надав літнім людям і 15 — молодим. їм він призначив озброїтися метальними списами й пращами і битися поза строєм. Чотирьом центуріям, що не ма­ли ніякої зброї, він призначив супроводити озброєних. З цих чотирьох центурій дві складалися з рушничників і теслярів та інших майстрів, які виготовляли все необхідне для військової справи; дві інші — з сурмачів і горністів і тих, що вміють на інших інструментах виголошувати військо­ві сигнали.

Центурії, складені з ремісників, супроводили воїнів з другого розряду, причому теж були поділені за віком і одна центурія супроводила молодих, а друга літніх; сурмачі ж і горністи були при цен гуріях четвертого розряду. Із них одна центурія складалася з молодих, друга — з літніх. Центуріони [лохаги], яких обирали з найблагородніших, навчали кожний свою центурію виконувати всі військові команди.

Так було побудоване піше військо: фаланга4 і легкоозброєні загони. Всю ж кінноту він [Сервій Тулиш] утворив з людей, які володіли найбіль­шим майном і були пайвидатншп своїм походженням. Він їх поділив на 18 центурій і приєднав їх до перших вісімдесяти центурій фалангістів. На­чальниками кінних центурій [лохів] були теж найбільш видатні і знатні люди.

Всіх інших громадян, які володіли майном менш ніж на дванадцять з половиною мін і численністю перевершували всіх вищезгаданих, він зібрав в одну центурію, звільнив від військової служби і від сплати податків.

Всього центурій в усіх розрядах разом було 193. Перший клас стано­вили разом з вершниками 98 центурій; другий клас — 22 центурії, рахуючи дві центурії ремісників; третій клас — 20 центурій; четвертий — знов 22 центурії разом з сурмачами і горністами; п'ятий клас — 30 центурій; шо­стий клас, поставлений після всіх, — всього одна центурія людей малоімущих.

 

1Міна — грошова одиниця в Греції, дорівнювала приблизно 450 г; одна золота міна дорівнювала п”яти срібним.

2Центурія (цензова) — підрозділ громадян за майновою ознакою. За конституцією Сервія Туллія таких центурій було 193.

3Драхма — аттічна срібна монета, дорівнювала 35 коп. золотом.

4Фаланга — загін війська, який бився в пішому зімкнутому строю.

 

Хрестоматія з історії стародавнього світу /За ред. академіка В. В. Струве. — Т. III — К.,І955. — С. 16—18.

 

Закони XII таблиць (451—450 pp. до н. е.)

 

(Витяги)

 

ТАБЛИЦЯ І

1.Якщо викликають [кого-небудь] на судоговоріння, нехай [виклика­ний] іде. Якщо [він] не Іде, нехай [той, хто викликав], підтвердить [свій ви­клик] при свідках, а потім веде його насильно.

2.Якщо [викликаний] вигадує відмовки [для неявки] або намагається сховатись, нехай [той, хто його викликав] накладе на нього руку.

3.Якщо перешкодою [для явки викликаного на судоговоріння] буде його хвороба або старість, нехай [той, хто зробив виклик] дасть йому в'юч­ну тварину [jumentum]. Повозки [агсега], якщо не схоче, давати не повинен1.

4.Нехай поручителем [на судоговорінні] за того, хто живе своїм гос­подарством, буде [тільки] той, хто має своє господарство. За безхазяйною громадянина поручителем буде той, хто захоче.

5.Nex... foreti, sanates2.

6.На чому домовляться, про те нехай [позивач] і просить [на судогово­рінні]3.

7.Якщо [сторони] не дійдуть згоди, нехай [вони] до полудня зійдуться для судоговоріння на форумі або на коміції4. Нехай обидві присутні сторони по черзі захищають [свою справу].

8.Після полудня [магістрат] затвердить вимогу тієї сторони, яка при­сутня [на судоговорінні].

9.Якщо [на судоговорінні] присутні обидві сторони, нехай захід сонця буде крайнім строком [судоговоріння].

 

ТАБЛИЦЯ II

1. (Гай, Інституції, IV, 14: по позовах в 1000 і більше асів брали [в касу понтифіків] судову заставу [в сумі 500 асів], по позовах на меншу суму — 50 асів, так було встановлено законом XII таблиць. Якщо спорили про сво­боду якоїсь людини, то хоч би її ціна була найвища, однак, тим же законом встановлювалось, щоб позов вчиняли про заставу [за людину, свобода якої оспорювалась] [всього лише] в розмірі 50 асів).

2.Якщо одна з таких причин, як... тяжка хвороба, або [збіг дня судово­го розгляду] з днем, призначеним для обвинувачення [кого-небудь] у зраді5 [буде перешкоджати] судді, третейському посередникові або якійсь стороні [з'явитися на судовий розгляд], то [його] треба перенести на другий день.

3.Нехай [позовник], якому бракує показань свідків, іде до воріт дому [свідка, що не з'явився на розгляд] і протягом трьох днів голосно викликає [його].

 

ТАБЛИЦЯ III

1.Нехай буде [дано боржникові] 30 пільгових днів після визнання [ним] боргу або після ухвали [проти нього] судового рішення.

2.[Коли мине зазначений строк] нехай [позивач] накладе руку [на борж­ника]. Нехай веде його на судоговоріння [для виконання рішення].

3.Якщо [боржник] не виконав [добровільно] судового рішення і ніхто не звільнив його від відповідальності на судоговорінні, нехай [позивач] по­веде його до себе і накладе на нього колодки або кайдани вагою не менше, а коли захоче, то й більше ніж 15 фунтів.

4.[Під час перебування в ув'язненні боржник], коли хоче, нехай хар­чується своїм власним коштом. Коли ж він не на своєму утриманні, то нехай [той, хто тримає його ув'язненим], видає йому по фунту борошна на день, а як захоче, може давати й більше.

5.(Авл Геллій, Аттічні ночі, XX, 1,46: Тим часом [поки боржник був в ув'язненні] він мав право помиритися [з позивачем], але коли [сторони] не мирилися, то [такі боржники] залишались в ув'язненні 60 днів. Протягом цього часу їх три рази підряд в базарні дні приводили до претора на коміції і [при цьому] оголошувалась присуджена з них сума грошей. На третій базар­ний день їх страчували або відправляли на продаж за кордон, за Тібр6).

6.На третій базарний день нехай розрубають боржника на шматки. Якщо відітнуть більше чи менше, то хай це не буде поставлено їм [в провину]7.

7.Нехай зберігає [свою] силу навіки позов проти зрадника.

 

ТАБЛИЦЯ IV

1.(Ціцерон, Про закони, III, 8, 19: ...Так само легко позбавили життя, як, за XII таблицями, немовля, [що було] надто потворне).

2.Якщо батько тричі продасть сина, то нехай син буде вільний [від влади] батька.

3.(Ціцерон, Філіппіки, II, 28, 69: [Користуючись] постановою XII таб­лиць, наказав своїй дружині взяти належні їй речі і, віднявши [в неї] ключ, вигнав [їі]).

4. (Авл ГеллІй, Аттічні ночі, III, 16,12: Мені відомо, що [коли] жінка... родила на одинадцятому місяці після смерті чоловіка, то [з цього] виникла справа, начебто вона зачала після того, як умер її чоловік, бо децемвіри напи­сали, що людина народжується на десятому, а не на одинадцятому місяці).

 

ТАБЛИЦЯ V

1.(Гай, Інституції, 1,144—145: Предки [наші] твердили, що навіть пов­нолітні жінки внаслідок властивої їм легковажності мають бути під опі­кою... Винятки допускались тільки для дів-весталок, яких стародавні римля­ни з поваги до їх жрецького сану звільняли від опіки. Так було встановлено законом XII таблиць).

2.(Гай, Інституції, II, 47: Законом XII таблиць було визначено, що res mancipi8, які належали жінці, що була під опікою агнатів9, не підлягали дав­ності, крім того випадку, коли сама жінка передавала ці речі за згодою опікуна).

3.Як хто розпорядиться на випадок своєї смерті відносно свого дома­шнього майна або відносно опіки [над підвладними йому особами], так не­хай те і буде непорушне.

4.Якщо хто-небудь, у кого немає підвладних йому осіб, умре, не зали­шивши розпоряджень про спадкоємця, то нехай його господарство візьме собі [його] найближчий агнат.

5.Якщо [у померлого] немає агнатів, нехай господарство [що лиши­лось після нього] візьмуть [його] родичі.

6.(Гай, Інституції, І, 155: За законом XII таблиць, опікунами над осо­бами, яким не було призначено опікуна заповітом, є їх агнати).

7а. Якщо людина збожеволіла, то нехай владу над нею самою і над її майном візьмуть її апіаіи або її родичі.

7б. (Ульпіан, І, 1, рг. D., XXVII, 10: За законом XII таблиць, марно­тратнику заборонялось розпоряджатися майном, що йому належало). (Ульпіан, Lib. sing, regularum XII 2: Закон XII таблиць велить божевільно­му і марнотратникові, на майно яких накладено заборону, бути під опікою їх агнатів).

8а. (Ульпіан, Lib. sing, regularum, XXXX, 1: Закон XII таблиць переда­вав патронові спадщину після римського громадянина з вільновідпущеників в тому разі, коли останній, не маючи підвладних йому осіб, умирав, не зали­шивши заповіту).

86. (Ульпіан, 1,195, § 1, D., L. 16: Говорячи [про відносини між патро­ном І вільновідпущеником], закон [XII таблиць] вказує, що майно вільновід­пущеника переходить з тієї сім'ї в цю сім'ю, [причому в даному разі] закон говорить [про сім'ю, як сукупність] окремих осіб10).

9а. (Гордіан, І, 6, c. HI, 36: За законом XII таблиць, майно, що місти­лось в боргових вимогах [померлого до інших осіб], безпосередньо [тобто без виконання якихось юридичних формальностей] розподіляється між спад­коємцями відповідно до їх спадкових частин).

96. (Діоклетіан, І, 26, с. II, 3: За законом XII таблиць, борги померлого безпосередньо розділяються [між його спадкоємцями] відповідно до одер­жаних [ними] частин спадщини).

10. (Гай, І, І, рг. D., X, 2: Позов [про поділ спадщини] грунтується на постанові закону XII таблиць).

 

ТАБЛИЦЯ VI

1.Якщо хто укладає угоду про самозаставляння11 або відчуження речі [в присутності 5 свідків і вагаря]. то нехай слова, що вимовляються при цьо­му, вважаються непорушними.

2.(Ціцерон, Про обов'язки, III, 16: За XII таблицями, вважалось доста­тнім подати докази того, що було сказано [при укладанні угоди], і той, хто відрікався від своїх слів, платив подвійний штраф).

3.(Ціцерон, Тор., IV, 23: Давність володіння щодо земельної ділянки [встановлювалась] у два роки, щодо всіх інших речей — в один рік).

4.(Гай, Інституції, І, 3: Законом XII таблиць визначалося, що жінка, яка не бажала встановлення над собою влади чоловіка (фактом давнісного з нею співжиття], повинна була щороку залишати свій дім на три ночі і таким чином переривати річне давнісне володіння [нею]).

5а. (Авл Геллій, Аттічні ночі, XX, 17, 7, 8: Власноручно відстояти [свою річ] на судоговорінні... це означає накласти руку на ту річ, про яку іде спір на судоговорінні, [тобто інакше кажучи] змагаючись з противником, ухопитися рукою за спірну річ і в урочистих висловах відстоювати право на неї. Накладення руки на річ відбувалося в певному місці в присутності пре­тора на основі XII таблиць, де було написано: «Якщо хто-еебудь власноруч­но відстоює свою річ на судоговорінні»).

56. (Павел, Fragm. Vat, 50; Закон XII таблиць затвердив [відчуження речі] шляхом угоди, яка укладалася в присутності 5 свідків і вагаря, а також шляхом відмовлення від права власності на цю річ під час судоговоріння пе­ред претором).

6.(Тіт Лівій, III, 44: Захисники [Вергінії] вимагають, щоб [Аппій Клав-дій], у згоді з законом, ним же самим проведеним, дав попереднє розпоря­дження відносно дівчини, сприятливе для її свободи).

7.Нехай [власник] не займає і не відбирає [належної йому] кслоди [або жердин], використаних [іншою людиною] на спорудження будинку чи для посадки виноградинка.

8.(Ульпіан, І, 1, pr. D., XLVII, 3: Закон XII таблиць не дозволяв ні від­бирати, ні вимагати як свою власність украдені колоди й жердини, вжиті на будівлю чи для посадки виноградника, а визначав при цьому позов у подвій­ному розмірі [вартості цих матеріалів] проти того, кого обвинувачували у використанні їх).

9.Коли ж виноград буде зрізаний, поки [жердини] не прибрані12...

 

ТАБЛИЦЯ VII

1.(Фест, De verborum significatu, 4: Обхід, [тобто незабудоване місце] навколо будинку, має бути шириною в два з половиною фути).

2.(Гай, І, 13, D., X., 1; Слід зазначити, що при позові про розмежуван-\ ня землі необхідно додержувати вказівки закону [XII таблиць], встановле-ної немовби за прикладом такого законодавчого розпорядження, яке, як ка-/ жуть, було проведене в Афінах Солоном: коли вздовж сусідньої ділянки ви-, копувався рів, то не можна було переступати межі, коли [ставити] огорожу, то треба відступати [від сусідньої ділянки] на один фут, коли — дім для про­живання, то відступити на два фути, коли копають яму чи могилу, відступи­ти настільки, наскільки глибоко викопано яму, коли колодязь — відступити на 6 футів, коли садять маслину або смоковницю, відступити від сусідньої ділянки на дев'ять футів, а інші дерева — на 5 футів).

3.(Пліній, Природознавство, 19, 4, 50: У XII таблицях не вживалося зовсім слово «хутір» [villa], а для позначення його [користувались] частої словом hortus [відгороджене місце], [надаючи цьому значення] батьківсько­го майна).

4.(Ціцерон, Про закони, І, 21, 55: XII таблиць забороняли придбання за давністю межі шириною в 5 футів).

5.(Ціцерон, Про закони, І, 21, 55: Згідно з постановою XII таблиць, ко­ли виникає спір за межу, то ми провадимо розмежування за участю 3 посе­редників).

6.(Гай, 1, 8, D., VIII, 3: За законом XII таблиць, ширина дороги в пря­мому напрямі визначалась у 8 футів, а на поворотах — в 16 футів).

7.Нехай [власники придорожніх ділянок] огороджують дорогу, якщо вони не забруковують її, нехай їде на в'ючній тварині, де захоче.

8а. Якщо дощова вода заподіює шкоду...

86. (Павел, І, 5, D., XLIH, 8: Якщо струмок або водопровід, розташова­ний на громадській землі, завдавав шкоди приватному володінню, то влас­никові [останнього] давався позов на основі закону XII таблиць про відшко­дування збитків).

9а. (Ульпіан, 1,1, § 8, D.,XLIII, 27: Закон XII таблиць наказував вжива­ти заходів, щоб дерева на висоті 15 футів кругом підрізувались для того, щоб їх тінь не заподіювала шкоди сусідній ділянці).

96. (Помпоній, 1,2, D., XLIII, 27: Якщо дерево з сусідньої ділянки вітер схилив на твою ділянку, ти на основі закону XII таблиць можеш вчинити по­зов про те, щоб його забрали).

10.(Пліній, Природознавство, XVI, 5, 15: Законом XII таблиць дозво­лялося збирати жолуді, що падають з сусідньої ділянки).

11.(Юстініан, І, 41; І, II, 1: Продані і передані речі стають власністю покупця лише в тому разі, коли він сплатить продавцеві купівельну ціну чи забезпечить йому будь-яким способом задоволення [його вимоги], наприк­лад, поставить поручителя або дасть що-небудь як заставу. Так було встанов­лено законом XII таблиць).

12/(Ульпіан, Lib. sing, regularum, II, 4: Якщо [спадкодавець] робив та­ке розпорядження: [відпускаю раба на волю з умовою], що він заплатить мо­єму спадкоємцеві 10 000 сестерціїв, то хоч би цей раб був відчужений від спадкоємця, він все-таки має дістати волю, сплативши покупцеві зазначену суму. Так було встановлено законом XII таблиць).

 

ТАБЛИЦЯ VIII

1а. Хто лиху пісню співає13.

16. (Ціцерон, Про республіку, IV, 10, 12: XII таблиць встановили смерт­ну кару за невелике число злочинних діянь і в тому числі вважали необхід­ним застосування її в тому разі, коли хто-небудь складе або співатиме піс­ню, яка містить в собі наклепи чи зганьблення іншого).

2.Якщо заподіє каліцтво і не помириться з [потерпілим], то нехай і йо­му самому буде заподіяне те саме.

3.Якщо рукою або палицею переламає кістку вільній людині, хай за­платить штрафу 300 асів, якщо рабу— 150 асів.

4.Якщо образить, нехай штраф буде 25.

5....Зламає, хай відшкодує.

6.(Ульпіан. 1,1, pr. D., IX, 1: Якщо хто поскаржиться, що домашня тва­рина зробила шкоду, то закон XII таблиць велів або видати [потерпілому] тварину, яка зробила шкоду, або відшкодувати завдані збитки).

7.(Ульпіан, І, 14, § З, D., XIX, 5: Якщо жолуді з твого дерева впадуть на мою ділянку, а я, вигнавши худобу, згодую їх їй, то за законом XII таб­лиць ти не міг вчинити позов ні про потраву, бо не на твоїй ділянці паслась худоба, ні про шкоду, зроблену твариною, ні про збитки, завдані неправо­мірним діянням).

8а. Хто заворожить посіви...

86. Хай не переманює [на свою ділянку] чужого врожаю.

9. (Пліній, Природознавство, 18, 3, 12: За XII таблицями, смертним гріхом для дорослого було потравити або зжати вночі урожай з обробленого плугом поля. [XII таблиць] наказували [таку] приречену [богині] Церері людину стратити. Неповнолітнього [винного в такому злочині] на розсуд пре­тора або бичували, або присуджували до відшкодування завданих збитків у подвійному розмірі).

10.(Гай, Інституції, І, 9, D., XLVII, 9: [Закони XII таблиць] веліли за­кувати в кайдани і після бичування стратити того, хто підпалював будівлі або складені коло дому скирти хліба, якщо [винний] зробив це навмисне. [Якщо пожежа сталася] випадково, тобто через необережність, то закон ве­лів, [щоб винний] відшкодував збитки, а копи він неспроможний, хай зазнає легшої кари).

11.(Пліній, Природознавство, 17, 1, 7: В XII таблицях було наказано, щоб за зловмисну порубку чужих дерев винний сплачував по 25 асів за кож­не дерево).

12.Якщо той, хто крав у нічний час, убитий [на місці], то нехай убив­ство [його] буде вважатися правомірним.

13.При денному світлі... якщо чинить опір із зброєю [в руках], скликай народ.

14.(Авл Геллій, Аттічні ночі, XI, 18, 8: Децемвіри наказували вільних людей, спійманих на крадіжці, піддавати тілесній карі і видавати [головою] тому, в кого вчинено крадіжку, а рабів карати батогом і скидати з скелі; але [щодо неповнолітніх] було постановлено або піддавати їх на розсуд претора тілесній карі, або вимагати з них відшкодування збитків).

15а. (Гай, III, 191: За законом XII таблиць, був встановлений штраф у розмірі потрійної вартості речей в тому разі, коли річ була знайдена у кого-небудь при формальному обшуку або коли вона була принесена до перехо­вувача і знайдена в нього).

156. (Гай, Інституції, III, 192: Закон XII таблиць велить, щоб при про­веденні обшуку [обшукуючий] не мав ніякого одягу, крім полотняної по­в'язки, і тримав в руках чашу).

16.Коли вчинявся позов про крадіжку, [якщо злодій не був спійманий з краденим], нехай [суд] вирішує спір [присудженням] подвійної вартості речі.

17.(Гай, Інституції, П, 45: Законом XII таблиць забороняється при­дбання краденої речі за давністю).

18а. (Таціт, Аннали, VI, 16: Вперше XII таблицями було встановлено, щоб ніхто не брав більше одного процента [на місяць], тоді як до цього бра­ли, як заманеться багатим).

186. (Катон, Про землеробство. Передмова, 1: Предки наші мали [зви­чай] і постановили в законах присуджувати злодія до сплати подвійної вар­тості [украденої речі], лихваря до [сплати] в чотирикратному розмірі [одер­жаних процентів]).

19. (Павел, Libri V sentiarum, II, 12, 11: За законом XII таблиць, за річ, віддану на схов, дається позов у подвійному розмірі вартості цієї речі).

20а. (Ульпіан, І, І, §2, D.,XXVI, 10: Слід зазначити, що обвинувачення [опікуна в несумлінному виконанні своїх обов'язків] випливає з закону XII таблиць).

206. (Тріфоніан, І, І, 1, § 55, D., XXVI, 7: В разі розкрадення опікунами майна їх підопічного, слід встановити, чи не допустимий щодо кожного з цих опікунів окремо той позов у подвійному розмірі, який було встановлено в XII таблицях проти опікунів).

21.Нехай буде відданий богам підземним [тобто проклятий] той пат­рон, який завдає шкоди [своєму] клієнтові.

22.Якщо [хто-небудь] брав участь [при укладанні угоди] як свідок або вагар, [а потім] відмовляється це засвідчити, то нехай [він буде визнаний] безчесним і втратить право бути свідком.

23.(Авл Геллій, Аттічні ночі, XX, 1, 53: За XII таблицями викритого на лжесвідченні скидали з Тарпейської скелі).

24а. Якщо кинутий рукою спис полетить далі, ніж цілив, нехай прине­се [в жертву] барана.

246. (Пліній, Природознавство, XVIII, 3, 12; 8—9: За XII таблицями, за таємне знищення врожаю [призначалась] смертна кара... тяжча, ніж за убив­ство людини).

25.(Гай, 1, 236, pr. D., L, 16: Якщо хто-небудь говорить про отруту, то повинен додати, чи шкідлива вона, чи корисна для здоров'я, бо і ліки є отрутою).

26.(Порцій, Lampo. Decl. in Catil, 19: Як ми знаємо, в XII таблицях на­казувалось, щоб ніхто не влаштовував у місті нічних зборищ).

27.(Гай, І, 4, D., XLVII, 22: Закон XII таблиць надавав членам колегій [спілок] право укладати між собою будь-які угоди, аби тільки вони цим не порушували якої-небудь постанови щодо громадського ладу. Закон цей, як видно, був запозичений з законодавства Солона).

 

ТАБЛИЦЯ IX

1—2. (Ціцерон. Про закони, III, 4, 11, 19, 44: Привілеїв, [тобто відсту­пів від закону на свою користь], нехай не просять. Вироків про страту рим­ського громадянина нехай не ухвалюють інакше як в центуріатних ко­міціях... Преславні закони XII таблиць мали в собі дві постанови, з яких од­на знищувала всякі відступи від закону на користь окремих осіб, а друга забороняла ухвалювати вироки про страту римського громадянина інакше як в центуріатних коміціях).

3. (Авл Геллій, Аттічні ночі, XX, 17: Невже ти вважатимеш суворою постанову закону, що карає смертю того суддю або посередника, які були призначені при судоговорінні [для розгляду справи] і були викриті на тому, що взяли хабара у [цій] справі?).

4.(Помпоній, 1, 2, § 23, D., 1, 2: Квестори, присутні при виконанні смертних вироків, наминались карними квесторами, про них згадувалось на­віть в законі XII таблиць).

5.(Марціан, І, З, D., XLVIII, 4: Закон XII таблиць велить страчувати того, хто підмовляє ворога [римського народу напасти на римську державу] або того, хто видає ворогові римського громадянина).

6.(Сальвіан, Про правління боже, VIII, 5: Постанови XII таблиць забо­роняли позбавляти життя без суду будь-яку людину).

 

ТАБЛИЦЯ X

1.Нехай мерця не ховають і не спалюють в місті.

2.Більше за це хай не роблять. Дров для [похоронного вогнища] хай сокирою не обтісують.

3.(Ціцерон, Про закони, II, 23, 59: обмеживши видатки [на поховання] трьома саванами, однією пурпуровою тунікою і десятьма флейтистами, за­кон XII таблиць заборонив також і голосіння [за померлими]).

4.Нехай [на похороні] жінки щік не дряпають і за померлими не го­лосять.

5.Нехай кісток мерця не збирають, щоб потім зробити поховання (Ціцерон, Про закони, II, 23, 59: крім того випадку, коли смерть спіткала на полі битви або на чужині).

ба.(Ціцерон, Про закони, II, 23, 59: Крім того, в законах встановлю­ються ще такі [правила]: скасовується бальзамування [умащування] рабів і пиття кругової чаші. «Без пишного скроплення, без довгих гірлянд, без ку­рильниць»).

бб.(Фест, De verb, signif., 154: В XI! таблицях постановлено не ставити перед померлими напоїв з міррою).

7.(Якщо хто-небудь був нагороджений вінком чи сам особисто, чи за своїх коней і рабів, [що виступали на іграх], або якщо вінок був даний йому за його доблесть, то при його смерті не заборонялось покласти вінок на по­мерлого як у нього дома, так і на форумі, так само його рідним дозволялось бути на похороні у вінках).

8.А також золота з покійником хай не кладуть. Але якщо у померлого зуби були скріплені золотом, то не забороняється поховати або спалити йо­го з цим золотом.

9.(Ціцерон, Про закони, II, 24,61: Закон забороняє без згоди власника робити похоронне вогнище або могилу на відстані ближче ніж 60 футів від його будинку).

10.(Ціцерон, Про закони, II, 24, 61: Закон забороняє придбання за давністю місця поховання, а також і місця спалення трупа).

 

ТАБЛИЦЯ XI

1.(Ціцерон, Про республіку, II, 36, 36: [Децемвіри другого призову],додавши дві таблиці несправедливих законів, [між іншим] санкціонували найжорстокішим законом заборону шлюбів між плебеями і патриціями).

2.(Макробій, Sat., І, 13, 21: Децемвіри, які додали дві таблиці, пропо­нували народові затвердити виправлення календаря).

 

ТАБЛИЦЯ XII

1. (Гай, Інституції, IV, 28: Законом був запроваджений захват речі з метою забезпечення боргу, і за законом XII таблиць це було допущено про­ти того, хто, придбавши тварину для принесення жертви, не сплатив за неї куі [іксії і,і юї ціни, а також і проти того, хто не дасть плати за віддану йому в найми в'ючну тварину, з тією умовою, щоб плата за користування була вжи­та ним на жертовний бенкет).

2а. Якщо раб вчинить крадіжку або заподіє шкоду.

26. (Гай, Інституції, IV, 75, 76: Злочини, вчинені підвладними особами чи рабами, породжували позови про збитки: за цими позовами домовладика або хазяїн раба повинен був або відшкодувати заподіяні збитки, або видати головою винного... [Ці] позови встановлені або законами, або едиктом пре­тора. До позовів, встановлених законами, [належить], наприклад, позов про крадіжку, створений законом XII таблиць).

3.(Фест, De verb, signif., 174: Якщо приносить [на судоговоріння] під­роблену річ або заперечує [самий факт] судоговоріння, нехай претор при­значить трьох посередників і за їх рішенням нехай відшкодує збитки в роз­мірі подвійного прибутку [від спірної речі]).

 

1Пор. А. Геллій, Аттічні ночі. «Може, ти думаєш, що під словом jumenturn слід розуміти в'ючну тварину, і тому вважаєш жорстоким тягти в суд на тварині хвору людину, що лежала у себе дома в ліжку. Але це зовсім не так—jumentum мало не тільки те значення, якого надають йому в наші часи, [воно] вживалось як назва воза, що рухачся а допомогою запряжених у нього тварин. Аrсеrа ж називали міцну сільську повозку, яка була з усіх боків закрита і вистелена підстилкою і якою звичайно користувались для перевезення тяжко хворих і старих людей» (XVI, 26, 28, 29].

2Джерела не мають даних для відновлення змісту уривка.

3Як вказував Гай у своєму коментарії до XII таблиць, викликаний на суд мав бути звільнений, як­що по дорозі до магістрату укладав мирову з тим, хто вчиняв на нього позов (1, 22, 1. D., II. 4).

4Коміцій — місце на форумі, де відбувались народні збори, здійснювалось правосудця і виконувались вироки.

5Sialus dies cum hoste — ця фраза, на думку дослідників і перекладачів XII таблиць, вказує, що, за XII таблицями, законним приводом для відкладення розгляду позовної вимоги був збіг дня, призначеного для судоговоріння, з днем, встановленим для суду над чужоземцем. Справді, у Ціцерона можна прочитати вказівку про те, що hostis вживається стародавніми римлянами для позначення чужоземця (peregrinus) (Ціцерон, Про обов'язки, І, 12, 37]. Переглядаючи інші дже­рела, легко помітити, що в цей термін римляни вносили відтінок ворожості у відношенні до дано­го чужоземця. Отже, hostis був не тільки чужоземець, а й ворог, з яким Рим вів боротьбу. Через те даний термін вживався для позначення не тільки зовнішнього, але також і внутрішнього ворога. За вказівкою юриста Павла,”до ворогів залічувались ті, кого сенат або закон визнавав таки­ми» (1, 5, § 1; D. IV. 5). Крім того, важко припустити, щоб в епоху XII таблиць в Римі існувало су­дове регулювання відносин громадян з чужоземцями, і тому правильніше було б, здавалось, на­дати наведеній вище фразі XII таблиць значення більш грізної й інтенсивної охорони спокою всієї общини, всього її пануючого класу. Коли йшлося про суд над зрадником, говорить, за на­шим розумінням, дана вказівка XII таблиць, припинялось діяння правил, що захищали інтереси окремого громадянина.

6Це повідомлення Авла Геллія про страчування боржників не відповідає показанням інших дже­рел, які цілком певно зазначають, що боргове право використовувалось у стародавньому Римі з метою експлуатації кредиторами боржників і обернення останніх в рабство. Пор. Діонісій Галікарнаський: «Де ж ті, — питав Валерій, — кого за їх борги обертаю в рабство?» (Аттічні ночі. VI, 59.Пор. також Лівій, VI, 34).

7Пор. А. Геллій, Аттічні ночі, XX, 1, 48: «Якщо суд віддавав боржника кільком кредиторам, то де­цемвіри дозволяли їм, коли того захочуть, порубати й поділити на шматки тіло даної їм людини.[Проте] я не читав і не чув, щоб за старих часів хто-небудь був порубаний на шматки”.

8Під res mancipi джерела розуміли майнові об'єкти — земля на території Італії, раби, в'ючні і за­пряжні тварини (бики, коні, осли та мули] і так звані сільські сервітути, тобто права на чужу річ,пов'язані з власністю на земельну ділянку (право проходу, прогону худоби і т. д).

9Агнатами в Римі називались особи, що вважалися родичами, через що вони були (чи могли бу­ти) під владою одного домовладики. Через те, наприклад, жінка була агнаткою братів свого чо­ловіка, бо всі вони корилися б владі батька останнього (тобто її свекра), коли б він був живий.

10Фохт висловлює припущення, що відповідна постанова XII таблиць говорила ось що: „Коли вільновідпущеник, який не мав підвладних йому осіб, умирав без заповіту, то рухоме майно з його господарства переходипо в господарство його патрона».

11На думку Варрона. «nexus називалась вільна людина, яка віддавала себе в рабство за гроші, що їх вона була винна, до того часу, поки не сплатить цього боргу».

12Доповнюючи цей уривок так: «Після збирання винограду, поки жердини не вийняті. їх не можна брати насильно», Фохт вважав, що зміст даної постанови полягає в тому, що коли після зби­рання винограду жердини були витягнуті з землі, власник міг заявити на них своє право власності.

13В законі XII таблиць було постановлено карати палицями за привселюдну лайку. Сенека гово­рить: «І у нас в XII таблицях наказувалось не заклинати чужих плодів (тобто врожаю на деревах”.

 

Хрестоматія з історії стародавнього світу /За ред. академіка В. В. Струве. — Том III. — К, 1955. — С. 20—30.

 

Аграрний закон 111р. до н. е.

 

(Витяги)

 

...Народні трибуни на законній підставі запропонували народним збо­рам закон, і народ на законній підставі прийняв його голосуванням на фору­мі... в... день... першість була за трибою... від імені триби перший подав го­лос Квінт Фабій, син Квінта.

Яке поле з громадської землі1 римського народу, що була в Італії в консульство Публія Муція і Люція Кальпурнія2, не рахуючи тієї землі, яка по закону або за постановою народу3, проведеною народним трибуном Гаєм Семпронієм, сином Тіберїя, була виключена з поділу4... яке поле, чи яку площу з цієї землі, на підставі закону, або постанови народу який колишній власник5 собі взяв і за собою залишив, яке своїми розмірами не більше того, скільки дозволено законом6 або постановою народу собі брати і за собою за­лишати;

яке поле з громадської землі римського народу, що була в Італії в кон­сульство Публія Муція і Люція Кальпурнія, не рахуючи тієї землі, яка по за­кону або за постановою народу, проведеною народним трибуном Гаєм Семпронієм, сином Тіберїя, була виключена з поділу... яке поле, чи яку площу з цієї землі, на підставі закону або постанови народу, тріумвір дав і записав за будь-яким римським громадянином, що вийняв жереб7, коли в цьому полі, чи в цій площі є не більше...

яке поле з громадської землі римського народу, що була в Італії в кон­сульство Публія Муція і Люція Кальпурнія, не рахуючи тієї землі, яка по за­кону або за постановою народу, проведеною народним трибуном Гаєм Семпронієм, сином Тіберія, була виключена з поділу... яке поле, чи яка площа з цієї землі була дана тріумвіром тому, хто міняв свою приватну землю на громадську, і закріплена за ним в обмін на його поле, або площу;

яке поле з громадської землі римського народу, що була в Італії в кон­сульство Публія Муція і Люція Кальпурнія, не рахуючи тієї землі, яка по за­кону або за постановою народу, проведеною народним трибуном Гаєм Семпронієм, сином Тіберія, була виключена з поділу... яке поле з тієї громадсь­кої землі або площі, яка знаходиться в Італії, скільки її є за межами міста Рима і скільки її є в [іншому] місті, селищі або селі, кому дасть і за ким запи­ше тріумвір, скільки... матиме у своєму володінні, тоді, коли цей закон пуле застосовуватись8;

яке поле з громадської землі римського народу, що була в Італії в кон­сульство Публія Муція і Люція Кальпурнія, не рахуючи тієї землі, яка по за­кону або за постановою народу, проведеною народним трибуном Гаєм Семпронієм, сином Тіберїя, була виключена з поділу... яке поле, чи яку площу з цієї землі, чи яку будівлю... кому... на італійській землі тріумвір дав і за ким записав і залишив, або наказав записати у формуляри і таблиці;

всяке поле, або земельна площа, або будівля, що описані вище..., крім того поля, або тієї площі, які вже раніше були виключені і передбачені... не­хай будуть приватною власністю і нехай продаж або купівля такого поля, зе­мельної площі або будівлі провадиться так само, як і інших приватних зе­мель, полів та будівель, і всякий, який буде цензор, нехай робить так, щоб таке поле, земля, будівля, які за цим законом стали приватною власністю, були внесені в цензорські списки9, як інші приватні землі, поля і будівлі... і нехай він10 накаже про це поле, землю і будівлю тому, кому належатиме це поле, земля і будівля, зробити таке ж оголошення, які роблять і про інші поля, землі й будівлі ті, кому вони належать... І нехай ніхто не робить так, щоб тому, кому повинні і повинні будуть належати на підставі закону або поста­нови народу це поле, земельна площа або будівля, чим-небудь вчинили пе­решкоду у використанні, здобуванні доходу, держанні чи володінні цим по­лем, земельною площею або будівлею і нехай ніхто не звертається в такій справі в сенат... і нехай ніхто від імені будь-якої урядової особи чи будь-якої власті не пропонує, не ухвалює рішення, в силу якого той, кому це поле,

 

24