yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Кларендонська аснза

Їсторія держави і права зарубжних країн

Кларендонська аснза

(1166 р.)

(Витяги)

Починається Клорапдопська асиза, видана королем Генріхом,

тобто II, за згодою архіайскопів, епіскопів, абатів,

графів і баронів усієї Англії

Насамперед постановив згаданий вище король Генріх за порадою всіх баронів своїх для охорони миру і збереження правосуддя, щоб по окре­мих графствах провадилося розслідування і по окремих сотнях з допомогою дванадцяти повноправних людей сотні і з допомогою чотирьох повноправ­них людей кожного села під присягою, що вони будуть говорити правду: чи є в їх сотні або в їх селі яка-небудь людина, яку на підставі фактичних даних або з чуток обвинувачують у тому, що вона є розбійник, таємний убивця або грабіжник, або переховувач розбійників, або таємних убивців, або грабіж­ників після того, як государ король став королем. І це судді хай розслідують у своїй присутності, [і шерифі! в своїй.

І якщо виявиться, що обвинувачений па підставі фактичних даних або на підставі чуток, на підставі клятвених свідчень, згаданих вище, є дійс­но розбійник, або таємний убивця, або грабіжник, або переховувач їх після того, як государ став королем, то він повинен бути арештований і підданий випробуванню водою і дасть клятву, шо не був розбійником, або таємним убивцею, або грабіжником, або переховувачем їх після того, як государ ко­роль став королем.

5.1 над тими, хто був арештований на підставі згаданих вище клятвених свідчень цій асизи, ніхто не має права суду і ніхто не може брати собі їх май­на, крім государя короля в своїй курії перед суддями його, і государ король буде одержувати все майно їх. А щодо тих, які будуть арештовані інакше, ніж на підставі цієї клятви, хай буде так, як це звичайно буває і мусить бути.

6-1 шерифи, які арештують їх, хай приводять перед суддею без інпгого запрошення крім того, яке вони вже одержали. І коли розбійники або таємні убивці, або грабіжники і переховувачі їх, які були арештовані на підставі клятвених свідчень або іншим шляхом, передаються шерифам, ці останні повинні приймати їх зараз же без затримки.

7.1 в кожному окремому графстві, де немає тюрем, вони повинні бути збудовані в бурзі або якому-пебудь іншому замку короля на гроші короля і з його дерева, якщо воно є близько, або з дерева найближчого лісу під нагля­дом слуг короля для того, щоб шерифи могли в них тримати під вартою за допомогою службових осіб, які звичайно це роблять, і слуг тих, які були арештовані.

Волить також государ король, щоб усі приходили в зібрання графств для складання цієї клятви, так щоб ніхто не залишався дома в силу якого-небудь даного Йому привілею або в сипу того, що він сам має свою власну курію або соку і тому може не приходити для складання цієї клятви.

Волить також государ король, щоб ті, які будуть піддані випробу­ванню і вийдуть чистими з випробування, але в той же час мають найгіршу славу і за свідченням багатьох і повноправних людей вважаються здатними на найгцнебніші вчинки, залишили землі короля так. щоб протягом восьми днів переїхали море, якщо тільки їх не затримає непогожий вітер, і з першим же погожим вітром вони переїдуть море і після цього не повернуться до Анг­лії інакше, як з особливої ласки государя короля; хай вони будуть оголошені поставленими поза законом, і якщо повернуться, повинні бути арештовані як поставлені поза законом,

Хрестоматія з історії середніх віків/За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. If. - -К„ 1952. — С 66—67.

Норті еинтонська аснза (1176 р.)

(Витяги)

Це асизи, видані в Кларендоні і потім записані в Нортгемптоні.

1. Якщо хто буде обвинувачений перед суддями государя короля в та­ємному вбивстві, або в грабежі, або в розбої, або в переховуванні людей, які роблять цс, або у виробленні фальшивої монети, або в підпалі клятвепими свідченнями дванадцяти рицарів сотні, а якщо рицарів не буде, то клятвени-ми свідченнями дванадцятії вільних повноправних людей і клятвеними свідченнями чотирьох чоловік з кожного села сотні, то він іде на випробу­вання водою і, якщо виявиться винним, втрачає одну ногу. А в Нортгемпто­ні додано було для посилення суворості юстиції, що він повинен разом з но­гою втратити також і правий кулак і повинен покинути королівство, і протя­гом сорока днів він буде вигнаний з королівства. А якщо вийде чистим з випробування водою, то повинен знайти поручителів і хай залишається в королівстві, якщо тільки не буде обвинувачений в таємному вбивстві або в іншому мерзенному злочині спільно графством або повноправними рицаря­ми графства, і якщо він згаданим вище способом буде облииувачепий в цьо­му, то хоч він вийшов з випробування водою неуогкодженим, все ж протя­гом сорока днів він залишить королівство і майно своє забере з собою, без шкоди для права його сеньйорів, і залишить королівство, поки на те буде во­ля государя короля. Асиза ж ця буде зберігати свою силу з того часу, коли

видана була асиза в Кларендоні, без перерви до цього часу, а з цього часу, поки буде угодно государю королю, в справах про таємне вбивство і про зраду, і про підпал, і в усіх згаданих вище параграфах, за винятком справ про дрібні крадіжки і грабежі, які були вчинені під час війни, як крадіжка і иоірабування коней і биків та дрібніших речей.

Хрестоматія з історії середніх віків /'За ред.

М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. II. —

К., 1952. —С. 67—68.

Асиза про озброєння (1181р.)

(Витяги)

Кожен, хто володіє феодом одного рицаря, повинен мати панцир і шлем, щит і спис, і кожний рицар повинен мати стільки панцирів і шлемів, і щитів, і списів, скільки він має рицарських феодів у своєму домені.

Кожна ж вільна людина світського звання, яка має рухоме майно або прибуток вартістю в 16 марок, повинна мати панцир, і шлем, і щит, і спис; а кожна вільна людина світського звання, що має рухоме майно або прибуток вартістю в 10 марок, повинна мати кольчугу і шишак залізний та спис.

Далі всі городяни і вся община вільних людей повинні мати куртку і залізний шишак та спис.

5. Якщо той, у кого є ця зброя, помре, зброя його повинна залишатись його спадкоємцеві. Якщо ж спадкоємець не буде ще в такому віці, щоб міг вживати в діло зброю, коли це буде потрібно, то той, хто матиме над ним опіку, повинен мати під своєю опікою також і зброю і повинен знайти люди­ну, яка могла б вжити цю зброю на службу государю королю доти, доки спадкоємець дійде такого віку, що буде спроможний носити зброю, і тоді нехай він і володіє нею.

9. Далі, судді повинні провести розслідування під присягою через пов­ноправних рицарів або інших вільних і рівноправних людей сотень і міст, скільки визнають за потрібне, про тих, які мають майно такої цінності, від­повідно до якої вони повинні мати панцир і шлем, і спис, і щит згідно з тим, що сказано вище, тобто щоб назвали їм [суддям] окремо всіх із своїх сотень і сусідств та міст, які мають 16 марок рухомого майна або прибутку, а також і тих, хто має 10 марок. І судді після цього повинні наказати всім цим прися­жним та іншим внести в список, хто скільки має рухомого майна або прибут­ку і яку повинен мати зброю; після цього перед ними на загальному зібранні вони повинні примусити прочитати цю асизу про озброєння і примусити їх заприсягтися, що вони будуть мати цю зброю відповідно до цінності свого рухомого майна або прибутку і будуть вживати її на службі государю коро­лю, як вимагає цього згадана вище асиза, і зберігаючи вірність государю королю Генріху та королівству його. Якщо ж станеться, що хто-небудь з тих, які повинні мати цю зброю, не прийде на зібрання графства в той сі рок, коли судді були на зібранні цього графства, в такому разі судді призначать йому строк стати перед ними на зібранні іншого графства. І якщо він не при­йде до них ні на одне зібрання тих графств, які будуть об'їжджати вони [суд­ді], і його не буде в цій країні, йому повинен бути призначений сірок прийти у Вестмінстер протягом восьми днів після свята св. Михайла1, щоб бути там для складання своєї присяги, оскільки він любить себе і все своє. І йому має бути наказано, щоб протягом згаданого вище свята св. Гілярія він уже мав зброю, яку йому належить мати.

1 Свято св. Михайла — 29 вересня (закінчення жнив. Новий звітний рік).

Хрестоматія з історії середніх віків/За ред. М. ТІ. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. II. — К., 1952. — С. 68— 69.

Велика хартія вопьностей (1215 р.)

(Витяги)

Іоанн, з ласки божої король Англії, сеньйор Ірландії, герцог Нормандії і АквітанІЇ, граф Анжу, архієп і скопам, епіскопам, абатам, графам, баронам, юстиціаріям, чинам лісового відомства, шерифам, бейліфам, слугам і всім службовим особам та вірним своїм привіт. Знайте, що ми з волі божої і для спасіння душі нашої та всіх попередників і наступників наших, на честь бо­га і для піднесення святої церкви...

1. По-перше, дали перед богом свою згоду і цією хартією нашою під­твердили за нас і за наступників наших на вічні часи, щоб англійська церква була вільна і володіла своїми правами в цілості і своїми вільностями в недо­торканності...

12. Ні щитові гроші, ні [будь-яка інша] грошова допомога не повинні збиратися в королівстві нашому інакше, як за загальною порадою королівст­ва нашого, якщо це не для викупу нашого з полону і для посвячення в рицарі перііородного сина нашого і для видання першим шлюбом заміж дочки на­шої первородної; і для цього належить брати лише помірну грошову допо­могу; так само треба робити і відносно грошової допомоги з міста Лондона.

13.1 місто Лондон повинне мати всі стародавні вільності і вільні свої звичаї як на суші, так і на воді. Крім того, ми волимо і постановляємо, щоб усі інші міста і бурги, і містечка, і порти мали всі вільності та вільні свої звичаї.

А для того, щоб мати загальну пораду королівства при оподатку­ванні грошовою допомогою в інших випадках, крім трьох вищезгаданих, або для оподаткування щитовими грішми, ми накажемо покликати архієпіс-копів, епіскопів, абатів, графів і старших баронів нашими листами кожного окремо і, крім того, накажемо покликати огулом, через шерифів і бейліфів наших, усіх тих, хто держить від нас безпосередньо.

Ми не дозволимо надалі нікому брати грошову допомогу із своїх вільних людей, крім як для викупу її з полону і для посвячення в рицарі її первородного сина і для видання заміж першим шлюбом її первородної доч­ки; і для цього належить брати лише помірну ірошову допомогу.

Нікого не можна примушувати виконувати більшу службу за свій рицарський лен або за інше вільне держання, ніж та, яка належить з нього.

Загальні тяжбя не повинні іти за нашою курією, але повинні роз­глядатися в якому-небудь певному місці.

20. Вільна людина буде штрафуватися за малу провину тільки відпо­відно до роду провини, а за велику провину буде штрафуватися відповідно до важливості провини, причому має залишатися недоторканним її основне майно, таким же чином [буде штрафуватися] і купець, і його товар залиши­ться недоторканним; і вілан таким же чином буде штрафуватися, і у нього залишиться недоторканним його реманент, якщо він буде оштрафований нами; і ніякий із згаданих вище штрафів не буде накладений інакше, як на підставі клятвених свідчень чесних людей з сусідів [обвинувачених].

35. Одна міра вина хай буде по всьому нашому королівству, і одна міра пива, і одна міра хліба, а саме лондонська четверть, і одна ширина фар­бованих сукон і нефарбованих та сукон для панцирів, а саме два лікті між краями; те саме, що про міри, хай стосується і ваги.

Ні одна вільна людина не буде арештована і ув'язнена в тюрму або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або вигнана, або яким-не-будь [іншим] способом знедолена, і ми не підемо на неї і не пошлемо на неї інакше, як на підставі законного вироку рівних їй і по закону країни.

Нікому не будемо продавати права і справедливості, нікому не бу­демо відмовляти в них або зволікати їх,

Всі купці повинні мати право вільно і безпечно виїжджати з Англії І в'їжджати в Англію, і перебувати, і їздити по Англії" як по суші, так і по во­ді, для того, щоб купувати і продавати без всяких незаконних мит, сплачу­ючи лише стародавні і справедливі, звичаєм установлені мита, за винятком воєнного часу; і якщо вони будуть із землі, яка воює проти нас, і якщо вони опиняться в нашій землі на початку війни, вони повинні бути затримані без шкоди для їх тіла і майна, поки ми або великий юстиціарій наш не дізнаєть­ся, як поводяться з купцями нашої землі, що перебуватимуть тоді в країні,яка воює проти нас; і якщо наші там в безпеці, то ті і інші повинні бути в без­пеці в нашій землі.

52. Якщо хто був позбавлений нами, без законного вироку своїх перів, [своїх] земель, [своїх] замків, [своїх] вільностей або свого права, ми негайно ж повернемо Йому їх; і якщо про це виникла тяжба, хай буде вирішена вона за вироком двадцяти п'яти баронів, про яких згадано нижче, де йде мова про гарантії миру; щождо всього того, чого хто-небудь був позбавлений без за­конного вироку своїх перів королем Генріхом, батьком нашим, або королем Річардом, братом нашим, і що перебуває в наших руках або чим інші воло­діють під нашим захистом, ми дістанемо відстрочку до кінця звичайного строку тих, що прийняли хрест; виняток становить те, про що вже почато тя-жбу або почато розслідування з нашого наказу перед прийняттям нами хрес­та; коли ж ми повернемося з прощі або коли станеться, що не підемо на про­шу, ми негайно ж виявимо відносно цього повну справедливість.

61. Після того ж, як ми для бога і поліпшення королівства нашого і для більш успішного втихомирення чвар, які виникли між нами і баронами наши­ми, все це згадане вище дали, бажаючи, щоб вони користувалися цим певно і нерушимо на вічні часи, — створюємо і даруємо їм нижчеписану гарантію, а саме: щоб барони обрали двадцять п'ять баронів з королівства, кого захочуть, які повинні всіма силами додержувати і охороняти та примушувати додержу­вати миру і вільностей, що їх ми їм дали і цією нинішньою хартією підтверди­ли, саме таким чином, щоб коли ми або наш юстиціарій, або бейліфи наші, або хто-небудь з слуг наших в чому-небудь проти кого-пебудь погрішимо або яку-небудь з статей миру або гарантії порушимо і порушення це буде вказане чотирьом баронам з вищезгаданих двадцяти п'яти баронів, ці чотири барони прибудуть до нас або юстиціарія нашого, якщо ми будемо перебувати за ме­жами королівства, вказуючи нам порушення, і зажадають, щоб ми негайно виправили його. І якщо ми не виправимо порушення або, якщо ми будемо за межами королівства, юстиціарій наш не виправить [його] протягом сорока днів, рахуючи з того часу, коли було вказано нам або юстиціарїю нашому це порушення, якщо ми перебували за межами королівства, то вищезгадані чо­тири барони доповідають про це решті з двадцяти п'яти баронів, і ті двадцять п'ять баронів разом з общиною всієї землі будуть примушувати нас і утиску­вати нас всіма способами, якими тільки можуть, тобто шляхом захоплення замків, земель, володінь та всіма іншими способами, якими можугь, поки не буде виправлене [порушення] згідно з їх рішенням; недоторканною залиша-<" гься при цьому наша особа і особа королеви і дітей наших; а коли виправлен­ня буде зроблене, вони знову будуть коритися нам, як робили раніше. І хто в країні захоче, складе клятву, що для виконання всього вищезгаданого буде коритися наказам вищезгаданих двадцяти п'яти баронів і що буде утискувати нас it міру сил своїх разом з ними, і ми відкрито і вільно даємо дозвіл кожно­му давати присягу, хто захоче дати її, і нікому ніколи не перешкоджаємо дати

присягу. Усіх же в країні, які самі добровільно не захочуть давати присягу двадцяти п'яти баронам підносно примушування і утискування нас разом з ними, ми примусимо дати присягу, як сказано вище. І якщо хто-небудь з два­дцяти п'яти баронів помре або залишить країну або яким-небудь іншим чи­ном буде позбавлений можливості виконати вищезгадане, решта з вищезгада­них двадцяти п'яти баронів повинні обрати за власним рішенням іншого на його місце, який таким же чином складе присягу, як і інші. В усьому ж, що до­ручається виконувати тим двадцяти п'яти баронам, якщо станеться, що самі двадцять п'ять будуть присутні і між ними з приводу чого-небудь виникне незгода або якщо деякі з них, діставши запрошення, не прийдуть, або не буду­чи спроможними прийти або не захотівши, хай вважається вирішеним і твер­дим те, що більшість тих, які були присутні, постановила або звеліла, так, не­мов би погодились на цьому всі двадцять п'ять; і вищезгадані двадцять п'ять повинні скласти присягу, що все вищесказане будуть виконувати вірно і при­мушувати [інших] виконувати всіма залежними від них способами. І ми нічо­го ні від кого не будемо домагатися як самі, так і через кого-небудь іншого, внаслідок чого яка-небудь з цих уступок або вільностей могла б бути скасова­на або зменшена; і коли б що-небудь таке було досягнуте, хай воно вважаєть­ся недійсним і безпідставним, і ми ніколи не скористаємося ним ні самі, ні че­рез кого-небудь іншого.

Хрестоматія з історії середніх віків / За ред.

М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. II. —

К..1952.—С. 70—73.

Ордонанс про суддів (1346 р.)

(Витяги)

Король Здуард шерифу Лондона привет1. Из многочисленньїх жалоб, поступающих к нам, мьі узнали, что закон нашей страньї, которьій согласно нашей коронациоппой клятве мьі обязаньї поддерживать, плохо соблюдает-ся, и его осуществление часто нарушаетея благодаря корьістной поддержке и защите одной из тяжущихся сторон как в судах, так и вообще в стране, осуществляемои разньїми способами. Позтому движимьіе в зтом деле сове-стью и желая бьггь угодньїми богу, облегчить и успокоить наших поддан-ньіх, а также свою совесть, и для того, чтобьі обеспечить вьшолнение нашей вьішеупомянутой (коронщиойной) клятвьі, мьі с согласия магнатов и дру­гих мудрьіх людей из нашего совета постановили следующее:

Статья І Мьі приказьгваем, чтобьі наши судьи отньше обеспечивали осуществ­ление закона и прав всем нашим подданньїм, в равной мере богатьім и бед-

ньім, независимо от личности, и не нарушали бьі права из-за каких-либо пи-сем или распоряжений, полученньїх йми от нас, или от кого-либо другого, или на каком-либо ином оснований.

И если подобньїе письма, приказьі, распоряжения, нарушающие закон, препятствующие его осуществлению или осуществлению прав тяжущихся поступят к судьям или к другим лицам, имеющим отношение к законам сог­ласно обьічаям королевства, судьи и другие вьішеупомянутьіе лица должньї разбирать дело и вести судебньїе заседания и процесе так, как если бьі они не получали никаких писем приказов или распоряжений. И они обязаньї уведомить нас и наш совет о подобньїх распоряжениях, которьіе противоре-чат законам. И желая, чтобьі наши судьи осуществляли бьі равное право в отношении всех людей, не обнаруживая никакого пристрастия, мьі постано­вили и приказали, чтобьі судьи приносили бьі присягу в том, чтобьі отньїне и в течение того времени, пока они будут исполнять должность судьи, они не будут принимать ни денежного вознаграждения, ни одеждьі ни от кого, кроме нас самих, и что они никоим образом не будут принимать от людей, дела которьіх должньї йми расематриваться, никаких подарков или взяток, ни сами лично, ни через других, ни открьіто, ни тайно, за исключением только пищи или напитков незначительной стоимости. И (они должньї при­сягнуть в том), что не будут давать никаких советов могущественньш или мадьім людям в делах, в которьіх мьі являємся тяжущейся стороной, кото-рьіе касаютея или могут коснуться нас в каком-нибудь пункте, под угрозой того, что мьі по своей воле распорядимся их личностью, землями и движи-мостью, если они будут нарушать свою присягу. И в связи с зтим ми повьі-сили жалованье зтих наших судей насколько зто необходимо, чтобьі удов-летаорить их.

Статья II То же самое мн постановили в отношении бароиов Казначейства2. И мьі открьіто потребовали от них в нашем присутствии, чтобьі они в со-ответствии с разумом осуществляли право в отношении всех наших поддан-ньіх, как больших, так и мальїх.

Статья III

Далее мьі приказали, чтобьі все лица, назначенньїе судьями в комис-сии oyer et terminer, и все (те лица), которьіх они присоединяют к себе в графствах, а также судьи, разбирающие ассизьі в графствах и производящие освобождение тюрем, и лица, которьіх они присоединяют к себе, должньї до того, как они получат свои полномочия принести клятву, состоящую из не-скольких пунктов, согласно предписанию, полученному йми в нашем сове-те или в нашей Канцелярии.

Далее мьі приказали и твердо настаиваем на том, чтобьі под страхом на-казания никто из членов нашего дома или наших приближенньїх, а также ни

 

присягу. Усіх же в краІїні, які caмы добровольно не захочуть давати присягу двадцяти п'яти баронам відносно примушування і утискування нас разом З. ними, ми примусимо дати присягу, як сказано вище. I якщо хто-небудь з два­дцяти п'яти баронів помре або залишить крашу або яким-небудь іншим чи­ном буде позбавлений можливості виконати вищезгадане, решта з вищезгаданих двадцяти п'яти баронів повинен обрати за власним рішенням іншого на його місце, який таким же чином складе присягу, як i інші. В усьому ж, що до-ручаеться виконувати тим двадцяти п'яти баронам, якщо станеться, що caмi двадцять п'ять будуть присутні i між ними з приводу чого-небудь виникне незгода або якщо деякі з них, дітавши запрошення, не прийдуть, або не буду­чи спроможними прийти або не захотівши, хай вважаеться вирішеним i твер­дим те, що більшість тих, які були присуті, постановила або звеліла, так, немов би погодились на цьому. Bci двадцять п'ять; i вищезгадані двадцять п'ять повинні скласти присягу, що все вищесказане будуть виконувати вірно i при-мушувати інших виконувати всіма залежними від них способами. I ми нічого ні від кого не будемо домагатися як caмi, так i через кого-небудь іншого, внаслідок чого яка-небудь з цих уступок або вільностей могла б бути скасована або зменшена; i коли б що-небудь таке було досягнуте, хай воно вважаеть­ся недійсним i безпідставним, i ми ніколи не скористаємося ним нi самі, ні че­рез кого-небудь іншого.

Хрестоматія з icmopii середніх віків /Заред.

М. П. Гращанського i С. Д. Сказкта. Т. II.

К., 1952. С. 70—73.

 

33