yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Історія->Содержание->4.        Внесок народу України у перемогу над фашизмом. Україна - одна з фундаторів ООН

История Украины и её государственности

4.        Внесок народу України у перемогу над фашизмом. Україна - одна з фундаторів ООН

У Берліні 8 травня 1945 р. представники збройних сил СРСР, США, Великобританії та Франції підписали Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. 2 вересня 1945 р. було підписано Акт про капітуляцію Японії. Друга світова війна закінчилася. Вона тривала 6 років і майже 60 млн чол. загинуло у ній. Величезними були демографічні втрати України. Якщо в січні 1941 р. на її території проживало 41,9 млн чол., то наприкінці війни було лише 27,4 млн. Вбиті в боях, померлі в концентраційних таборах, депорто­вані, евакуйовані та емігранти становили 14,5 млн чол. Такою сумною виявилася данина українців Другій світовій війні.

Матеріальні втрати України під час війни становили 285 млрд крб., або 100 млрд доларів. Було знищено 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, зруйновано 2 млн будинків, внаслідок чого понад 10 млн людей залишилися бездомними. Київ знищено на 85%, Харків - на 70%, великої розрухи зазнали Дніпро­петровськ, Запоріжжя, Полтава, повністю знищено Тернопіль. Завдано величезних збитків народному господарству України. Знищено понад 16 тис. промислових підприємств, 28 тис. колгоспів, 870 радгоспів. З України до Німеччини вивезено понад 12 млн т сільськогосподарських продуктів, велику кількість машин, тракторів та ін. Для відбудови народного господарства УРСР потрібні були великі кошти й титанічна праця українського народу.

Для сприятливого повернення на Україну сталінського режиму та метою збереження єдності радянської імперії більшовики частково пішли ні компроміс з українським народом і на певні поступки.

По-перше, зважаючи на те, що серед українського народу залишилась живучою ідея державності, ідея національно-визвольної боротьби проти всіх, більшовики намагалися активізувати відповідну ідеологічну, агіта­ційно-пропагандистську роботу серед населення. Вже говорилося про те, що під час війни для створення ілюзії "самостійності радянської України" був встановлений орден Б. Хмельницького, а українських письменників заохочу­вали писати патріотичні твори на воєнну тематику, п'єси, вірші, з'явилися кінофільми, спектаклі, в тому числі і вірш В. Сосюри "Любіть Україну" та ін.

По-друге, для того, щоб виглядати в очах українського народу і всього світу єдиним оборонцем і захисником від агресора - німецького фашизму, Сталін дає вказівку своїм ставленикам змінити деякі статті Конституції СРСР і УРСР (1 лютого 1944 р.). На підставі цього в УРСР були створені наркомати закордонних і військових справ. Створення наркомату закордонних справ дало змогу уряду УРСР вступати в безпосередні дипломатичні відносини (з дозволу центру) із зарубіжними країнами. Ці зміни стали формальною основою для прийняття Української РСР до ООН. Звісно, що це був істо­ричний факт, значення його годі переоцінити.

По-третє, більшовики, поділяючи українців на "вільних", радянських і другу частину - їхніх "ворогів", розпочали активну боротьбу проти українсь­кого визвольно-революційного руху, в тому числі учасників ОУН-УПА, духовенства, наукових, культурних діячів.

По-четверте, після повернення більшовиків в Україну знову запрацювала тоталітарна сталінська система і її каральні органи, насамперед НКВС. Чоловіче населення "добровільно" забирали в Червону армію і гнали на німецько-радянський фронт, багато з них потрапляли в штрафні батальйони і не поверталися додому. Частину населення, називаючи "ворогами", притя­гали до судової відповідальності, багатьох розстрілювали, висилали в Сибір та інші місцевості СРСР.

Закінчення Другої світової війни дало змогу більшовикам спрямувати всі свої сили на боротьбу з українським повстанським і підпільно-революційним рухом. Вони задіяли проти УПА і підпілля численні загони МДБ, МВС (з часом), Червоної армії і дали їм можливість і повну свободу для придушення визвольної боротьби українського народу.

На Ялтинській (Кримській) конференції СРСР, США, Великобританії, яка відбулася 4-11 лютого 1945 р., було прийнято постанову про створення Організації Об'єднаних Націй (ООН). У квітні 1945 р. відбулася Конференція ООН, на яку були запрошені делегації УРСР і БРСР. Україна і Білорусія належали до найбільших союзних республік. Крім того, вони обидві зазнали великих втрат (людських і матеріальних) у Другій світовій війні і зробили великий внесок у розгром фашистської Німеччини. США і Англія підтримали включення УРСР і БРСР до числа засновників організації. Вже 6 травня іу45 р. делегація УРСР прибула до Сан-Франциско. Очолив її народний к°місар закордонних справ Української РСР Д. Мануїльський. До її складу ввійшли заступник голови РНК УРСР І.С. Сенін, віце-президент АН України акад. О.В. Палладій, учений-секретар Президії Академії Наук проф. П.С. Погребняк, ректор Інституту історії АН УРСР проф. М.Н. Петровський. Конфе­ренція прийняла Статут міжнародної організації, в якому зазначалося, що головною її метою є врятування людства від страхіть війни, що всі держави - члени організації зобов'язуються розв'язувати всі конфлікти мирними засобами, утримуватися у своїх відносинах від застосування сили, поважати територіальну недоторканість, внутрішню і зовнішню політичну неза­лежність.

Делегація Української РСР досить енергійно взялася за роботу. її пропозиції враховувалися в Раді Безпеки, Економічній і Соціальній Раді, Комісії з питань прав людини. Беручи участь у роботі конференції, делегація УРСР розгорнула діяльність, спрямовану на розвиток співробітництва із зарубіжними державами. Зрозуміло, що перебуваючи в складі тоталітарної імперії СРСР, делегація УРСР свої дії, пропозиції змушена була погоджувати з Наркоматом закордонних справ СРСР, урядом СРСР і ЦК ВКП(б). 26 червня 1945 р. на конференції відбулася урочиста церемонія підписання Статуту ООН. Разом з іншими делегаціями його підписали представники УРСР - як однієї з країн - засновниць організації. 22 серпня Президія Вер­ховної Ради УРСР ратифікувала Статут ООН. Членство в ООН сприяло налагодженню громадських, наукових і культурних зв'язків УРСР із зарубіж­ними країнами. Було створене і діє Українське товариство культурного зв'язку із закордоном, Українська комісія Всеслов'янського комітету СРСР (очолювана П. Панчем), Український радіокомітет. Українське товариство культурного зв'язку із закордоном підтримувало зв'язки з країнами Північної Америки, Європи, Азії - загалом у 1945 р. з одинадцятьма країнами.

Водночас і в зарубіжних країнах активно працювали культурні, наукові організації, спілки зв'язків з УРСР. У США і Канаді прогресивні українці та емігранти створили товариства допомоги батьківщині - Лігу американських українців, Канадське товариство. В Аргентині діяли товариства ім. Т.Г. Шев­ченка, ім. М.В. Лисенка, ім. І.П. Котляревського; у Берліні - "Червона зоря", в Уругваї - "Український культурний центр", у Парагваї - товариство "Сло­в'янин" та ін.

Отож Друга світова війна стала суворим випробуванням для українсь­кого народу. Впродовж цього періоду він вів мужню боротьбу з гітлерівсь­кими загарбниками, відстоював у ній свою свободу і незалежність. Після повернення Червоної Армії частина українства, не змирившись з існуванням сталінського тоталітарного режиму, продовжувала вперту боротьбу за Українську самостійну соборну державу. Ця наполеглива боротьба успішно завершилася лише наприкінці XX ст.

 

 

48