yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Історія->Содержание->Митрополит Петро Могила

История Украины и её государственности

Митрополит Петро Могила

Могила Петро (31.12.1596-11.1.1647) - ви­датний церковно-політичний і культурний діяч України.

Син господаря Молдавії і Валахії Симеона. Рід Могил належить до древніх молдавських родів. Турки позбавили цей рід влади, який отри­мав притулок у Польщі, де Могили мали родичів серед полонізованих українських магнатів.

Петро отримав блискучу і ґрунтовну освіту. Він закінчив Львівську братську школу, потім вчився  у Парижі  (Сорбонна),  слухав лекції в інших західноєвропейських університетах. Слу­жив у польському війську. У 1625 р. постригся у ченці в Печерській лаврі. Після смерті печерського архімандрит Захарії Копистенського, 1627 р. П. Могила обраний києво-печерським архімандритом за підтримки київсь­кого митрополита Іова Борецького (1620-1631).

Рішення П. Могили присвятити себе церкві сильно підтримувало пра­вослав'я завдяки знатності і багатству роду. Новий архімандрит спрямував свою діяльність на розвиток давнього осередку християнства, задумав ство­рити при Печерському монастирі вищу школу. Для підготовки викладачів власним коштом відряджав юнаків за кордон для навчання у західноєвро­пейських університетах (Іннокентій Гізель, Тарасій Земка, Ігнатій Оксенович-Старушич та ін.).

Запорізьке козацтво звернулося до П. Могили з проханням не створю­вати осібного училища, а об'єднати його з існуючим братським училищем на Подолі. У 1632 р. гетьман від імені всього війська Запорізького обіцяв у разі потреби захищати зброєю церкву, монастир і школу братства.

У квітні 1632 р. помер польський король Сиґізмунд III, фанатичний католик. Новообраний король Володислав IV розумів значення прихильності козаків і всього українського народу в умовах неприязних відносин з Московським царством та й взагалі був толерантнішим у релігійних питан­нях. Духівництво і представники православної шляхти обрали у 1632 р. митрополитом П. Могилу. Митрополита Петра Могилу визнала польська дер­жава: король затвердив обрання Могили митрополитом київським і галиць­ким.

Могила дістав патріарше благословення і волоський православний єпископ у Львові посвятив Петра Могилу в митрополити.

Новий митрополит упровадив низку ініціатив і реформ, що дали можливість розвитку православної церкви, а разом з нею освіти і культури.

Братське училище перетворено на колегію (1632). Київська колегія (колегіями називали у Західній Європі навчальні заклади вищого типу) на відзначення заслуг митрополита отримала назву Києво-Могилянської колегії, а у 1706 р. - статус академії. (У 1817 р. перетворена у духовну академію). Києво-Могилянська колегія довгий час була єдиним вищим навчальним закладом слов'янства всієї Східної Європи. Мета київської колегії перш за все полягала в тому, щоб створити покоління учених духовних осіб і обізнаних світських людей, які могли б свідомо оцінити значення православ­ної церкви і за своєю освітою встати в рівень з тими, проти яких довелося би їм боронити права церкви і народу.

П. Могила усі свої знання і майно віддав справі національно-культурного відродження України в умовах польського панування. Він заснував школу у Вінниці, монастир та друкарню при Київському братстві. Його діяльність мала й міжнародне значення: в 1640 р. в Яссах відкрито першу румунську вищу школу.

П. Могила - визначний релігійний письменник. Він автор численних творів та проповідей, частина з яких використовувалася у духовних навчаль­них закладах як підручники навіть на початку XIX ст. У 1629 р. П. Могила видав "Служебник", який схвалив митрополит І. Борецьким та українські єпископи.

Після Київського собору 1640 р. видано "Требник" (1646) - детальний збірник богослужінь. П. Могила додав до нього пояснення і настанови, отож цей требник набув ваги наукової книги для духівництва. Митрополит відчував необхідність популяризувати всю систему православного віровчен­ня.

Під його керівництвом укладено православний катехізис, який надру­кований у стислому вигляді (1645). Викладений у запитаннях і відповідях катехізм за способом свого викладу став праобразом катехізисів наступного часу.

П. Могила взяв активну участь у тодішній літературній полеміці з като­ликами. Митрополит написав великий твір "Ліфос альбо камінь" (1644). Він ставиться непримиренно до римської церкви, але не з причини відмінностей богослужіння, а за її догматичні, помилки, з яких визнання (абсолютного) глави в особі римського папи, займає перше місце.

Про високі моральні якості Петра Могили красномовно свідчить його духовний заповіт: "Бачачи, що занепад святого благочестя в народі руському (т. українському) відбувається від абсолютного браку освіти та вчення, я дав обітницю Богові — все моє майно..., обертати частиною на відбудову зруйнованих храмів Божих, частину на заснування шкіл у Києві..." Своєму улюбленому дітищу - Колегії - він заповів грошові заощадження, усю свою бібліотеку.

Петро Могила не дожив трохи більше року до могутнього вибуху Хмель­ниччина, що привела до створення козацько-гетьманської держави. Він зро­бив надзвичайно багато у формуванні інтелігенції, утвердженні державниць­кої свідомості козацтва, що створили цю державу. З ім'ям П. Могили пов'я­заний цілий період піднесення православної церкви України, який правдиво отримав назву в історії - "Могилянська доба". Гетьман Богдан Хмельницький Хмельницький Богдан (приблизно 1595-1657) - гетьман Війська Запорозького, видатний укра­їнський   політичний   і   державний   діяч,    пол­ководець. Народився на хуторі Суботів у сім'ї чигиринського сотника Михайла Хмельницького. Навчався   у  Київській   братській   школі,   Ярос­лавському (Львівському) колегіумі. Знав польську, латинську, турецьку й татарську мови. Замолоду брав участь у козацьких походах проти турків і татар. Збройних виступах проти Речі Посполитої. У серпні 1620 р. разом з батьком вирушив до вій­ська  коронного  гетьмана  С. Жолкевського,   яке готувалося до походу на Молдову. Брав участь у Цецорській битві  1620 р., в якій загинув його батько, а сам Хмельницький потрапив у полон.

Після повернення з неволі, служив у Чигиринському полку. Був обраний до складу посольств, що вели переговори з польським королем про послаблення утисків та французькими послами щодо найму козаків на службу до короля Франції. У 1647 р. разом із сином Тимошем прибув на Запоріжжя, а 1648 р. на козацькій Раді був обраний гетьманом. Цього ж року під його керівництвом почалася національно-визвольна війна проти Польщі. Для результативних воєнних дій проти Речі Посполитої змушений шукати союзників - укладав військово-політичні угоди з Трансільванією, Туреччиною, Московським царством. Займався питаннями створення української козацької армії, розбудови державності: запровадив статут "Про устрій Війська Запорозького", козацький адміністративно-територіальний устрій, надавав значення зміцнен­ню кордонів, активізації зовнішньополітичних зносин. У складній геополі-тичній ситуації держави Хмельницький був змушений укласти з Москов­щиною Переяславський військово-політичний союз. 27 березня 1654 у Москві цар затвердив "Статті Б. Хмельницького (Березневі статті). Але після цього Хмельницький намагався зміцнити суверенітет Української Держави. Проте його раптова смерть 27 липня 1654 р. зупинила його величезну діяльність, спрямовану на об'єднання і зміцнення суверенітету Української Держави. Хмельницького поховано 23 серпня 1657 р. в Іллінській церкві в Суботові.

 

60