yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Історія->Содержание->Михайло Сергійович Грушевський

История Украины и её государственности

Михайло Сергійович Грушевський

Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934) історик, громадський державний діяч; голова Центральної Ради (1917-1918).

Народився Михайло Сергійович Грушевський 29 вересня 1866 р. м. Холмі. "Я походжу з давньої (звісної з XVIII в.), але бідної духовної родини Грушів, пізніше Грушевських, що загніздилася в Чигиринськії» повіті. Були се переважно дячки, паламарі..." - читаємо в автобіографії М. Грушевського. Виростав на Кавказі — спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (історико-філологічний факультет). У   1890-1894 рр.  Грушевський під керівництвом Володимира Антоновича працював при Київському універ­ситеті як професорський стипендіат. Проявив себе як активний член київської Громади, З 1894 р. працює професором історії України у Львівському університеті, одночасно - голова Наукового   товариства   ім.   Т.Г. Шевченка   у Львові,  ре-дактор  "Наукових  записок"  цього товариства. На початку Першої світової війни Грушевський  приїхав  до  Києва.   Влада  була вороже настроєна до вченого - засилає його до Симбірська   як   українського    сепаратиста    і "мазепинця".    Волю    принесла   Лютнева   ре­волюція в Петрограді. З березня 1917 по кві­тень 1918 р. - голова Української Центральної Ради.  29  квітня   1918  року Центральна Рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Рес­публіки.

Після падіння Центральної Ради Грушевський перебував деякий час у Кам'янці-Подільському, де редагував газету "Голос Поділля", пізніше - у Празі, Відні, Женеві. У березні 1924 р. Грушевський із сім'єю приїжджає до Києва. Через шість років його обирають дійсним членом Академії наук СРСР. Помер у Кисловодську 25 листопада 1934 р. Тіло М. Грушевського перевезено до Києва. Похований на Байковому кладовищі.

Високістю духу, благородством помислів він заклав найглибші ідейні підвалини національного відродження, очолив перший у XX ст. прорив українського народу до самостійності.

Михайло Грушевський - це вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, фундамен­тальністю. Його перу належить близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору. Він увійшов у вітчизняну історію як її великий літописець, автор фундаментальної "Історії України-Руси", влучно названої метрикою нашого народу. Створена ним цілісна концепція українського історичного процесу увібрала в себе кращі здобутки сучасної йому світової української науки, була осяяна високою свідомістю і тому стала стрижневою ідеєю українського відродження. Михайло Грушевський -блискучий, неперевершений організатор наукового життя, голова Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Українського наукового товариства, історичної секції Всеукраїнської Академії наук, керівник університетської та акаде­мічної кафедр, засновник львівської і київської наукових шкіл, які становлять цілу епоху у вітчизняній історіографії.

 

64