yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Історія->Содержание->Симон Васильович Петлюра

История Украины и её государственности

Симон Васильович Петлюра

Симон Васильович Петлюра (1879-1926) український політик, державний і військовий діяч, літератор, публіцист. Народився в Полтаві в сім'ї міщан козацького походження. Освіту здобув у Полтавській духовній семінарії. Член РУП з 1900 р. (з 1905 - УСДРП). За участь в українському національному русі зазнавав переслідувань. До Першої світової війни займався журналістикою. У 1912-1917 рр. разом з О. Саліковським редагував журнал "Украинская жизнь". У 1916-1917 рр. - заступник уповнова­женого "Союзу земств" на Західному фронті. У квітні 1917 р. обраний головою Української фронтової ради військ Західного фронту. Делегат І Українського військового з'їзду, на якому обраний головою Українського Генерального Військового Комітету. 28 червня 1917 р. Призна­чений Центральною Радою на посаду генерального секретаря військових справ. Велику енергію спрямовував на створення українських збройних сил і переведення в Україну з Росії українізованих військових частин. 31 грудня 1917 р., не погоджуючись з політикою голови Генерального Секретаріату, вийшов з уряду. У січні 1918 р. перед загрозою більшовицького наступу виїхав на Лівобережжя для створення "Українського Гайдамацького Коша Слобідської України", який відіграв головну роль у боях за Київ і приду­шенні більшовицького повстання в місті. Після гетьманського перевороту очолював Всеукраїнський союз земств. Перебував в опозиції до уряду гетьмана П. Скоропадського, був заарештований. 14 жовтня 1918 р. виїхав до Білої Церкви, звідки керував антигетьманським виступом. Стає членом Директорії, очолює Армію УНР. Після відступу військ УНР з Києва і виїзду В. Винниченка за кордон став Головою Директорії (11 лютого 1919 р.), одно­часно перервавши членство в УСДРП. Протягом 1919 р. керує боротьбою проти червоних і денікінських військ. У 1920 р. очолює війська УНР, які разом з польськими силами вступають в Україну. Унаслідок невдачі наступу і договору між РСФРР та Польщею виводить свої війська за Збруч, де вони були інтерновані польською владою. На еміграції перебував у Польщі, зго­дом (1923) у Будапешті, потім у Відні, Женеві, з 1924 р. - у Парижі. Керував діяльністю уряду УНР в екзилі, редагував тижневик "Тризуб", виступав зі статтями й брошурами, присвяченими боротьбі українського народу за дер­жавність. 25 травня 1926 р. його убив у Парижі агент НКВС Шварцбарт.

 

65