yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Розділ 1 КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ  ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА

Конституційне право України

Розділ 1 КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ  ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА

§ 1. Поняття конституційного права як галузі права

Конституційне право є багатоплановою категорією, воно розглядається в трьох аспектах: як галузь права в системі на­ціонального права, як наука і як навчальна дисципліна. Кон­ституційне право як галузь права в будь-якій державі є скла­довою частиною національної правової системи і виконує в ній досить важливі завдання. Ця галузь права, як і інші, є су­купністю правових норм, що встановлюються і охороняються державою. Але конституційне право відрізняється від інших галузей права насамперед специфікою тієї сфери суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані норми цієї галузі. Таким чином, ця галузь права як і інші, з одного боку, являє собою сукупність правових норм, що мають внутрішню єд­ність, загальні ознаки, а з другого — відрізняється від норм інших галузей права. Конституційне право України - - про­відна галузь національної правової системи.

У науковій літературі є різні погляди на те, як називати цю галузь права - - конституційним чи державним правом. Ця дискусія виникла на початку XVIII ст. між захисниками дер­жавного права як вираження необмеженої, монархічної влади держави і прибічниками конституційного права як демокра­тичного обмеження державного свавілля з допомогою консти­туції. На сьогодні у багатьох країнах послуговуються термі­ном «державне право», проте перевага віддається іменуванню цієї основоположної галузі права як «конституційне право». На вибір терміна значною мірою впливають традиції сло­вовживання. Так, англосаксонська правова система традицій­но використовувала термін «конституційне право», тоді як для германської характерним є термін «державне право».

В умовах, коли Україна йде від етатистської держави, яка базується на пріоритеті держави над особою, до демократич­ної, правової, соціальної держави, від соціалізму до конститу­ційного правління, більш прийнятним видається наймену­вання «конституційне право», яке базується на тому, що всі суб'єкти державно-правових відносин діють у межах консти­туції і держава не повинна панувати над людиною. При цьому береться до уваги, що Конституція України є визначальним, основним джерелом цієї галузі права. Вважаємо, що провідну галузь права в правовій системі України слід іменувати конс­титуційним правом. Це відповідає як світовій тенденції, так і сучасному етапу розвитку нашої держави і суспільства, праг­ненню побудувати в Україні демократичну, правову державу.

Предмет і метод правового регулювання — найбільш сут­тєві підстави поділу системи права на галузі права. Кожна га­лузь права, в тому числі конституційне право України, об'єд­нує такі правові норми, які врегульовують особливий, якісно визначений вид суспільних відносин, що потребують норма­тивної регламентації. Предмет правового регулювання — го­ловна підстава для розподілу юридичних норм за галузями права. Конституційне право має свій предмет правового регу­лювання,  пов'язаний  з регламентацією  політико-правових відносин по реалізації державно-владних функцій, забезпе­ченню прав і свобод людини і громадянина. Специфіка пред-мета цієї галузі права проявляється в тому, що її норми регла-ментують відносини, які складаються в усіх сферах життєді­яльності суспільства:  політичній,  економічній,  соціальній, духовній. Законодавство регулює базові відносини у цих сфе­рах і його норми закріплюють насамперед основні принципи, що визначають устрій держави і суспільства. У них проявля­ються якісні характеристики держави:  суверенітет,  форма державного устрою, належність влади народові, політична, економічна, ідеологічна багатоманітність, суб'єкти державної влади, загальні основи функціонування політичної системи

України, символи держави. Так, у першому розділі Конститу­ції України «Загальні засади» містяться норми, що регулю­ють основоположні суспільні відносини, які визначають уст­рій держави і суспільства. З конституційного права почина­ється формування всієї системи національного права, всіх його галузей. Світова практика свідчить, що жодна галузь на­ціонального права будь-якої країни не може розвиватись, як­що вона не має підґрунтя в конституційних принципах або нормах конституційного законодавства чи, тим більше, якщо суперечить їм.

Крім того, предметом конституційно-правового регулюван-ня є вдносини, які визначають належність до громадянства, принципи, що характеризують становище людини в суспільс­тві і державі, її основні права, свободи і обов'язки. Ці відно­сини найбільш концентровано регулюються в другому розділі Конституції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Вони є основоположними для всіх соціальних зв'язків, які формують суспільство, визначають основи стату­су людини в її суспільних зв'язках. Предметом конституцій­ного регулювання є форми безпосередньої демократії, насам­перед вибори, референдуми, система органів державної вла­ди, основи їх функціонування, діяльність органів місцевого самоврядування, правовий статус органів законодавчої, вико­навчої і судової влади, Конституційного Суду України, про­куратури України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, порядок їх створення, компетенція, основні форми діяльності. До предмета регулювання конституційного права належат: територіальний устрій України, правовий статус Автономної Республіки Крим, символіка держави, ос­нови правового статусу місцевого самоврядування.

Конституційне право - - провідна галузь права України, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організа­ційну і функціональну єдність суспільства як цілісної со­ціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій дер­жави, форми безпосередньої демократії, систему органів дер­жавної влади і місцевого самоврядування.

Допоміжним, але досить вагомим критерієм, за яким конс­титуційне право України вирізняється серед інших галузей, є метод правового регулювання. Йдеться про сукупність спосо-

бів і засобів правового впливу на суспільні відносини. Голов-ний метод коїїстіїтуційно-правового регулювання - владно-імперативний, який базується на владі й підкоренні. Поряд з ним застосовується і диспозитивний метод закріплення сус­пільних відносин у межах конституційно-правового поля. На­приклад, виборче законодавство встановлює, що вибори є вільними. Відповідно (ніхто не може примусити громадянина йти на вибори. Тобто держава і громадянин у цих правовідно­синах є рівноправними суб'єктами. І це досить важливо. Дис­позитивний метод регулювання конституційно-правових від­носин підкреслює демократичний потенціал конституційного права України. Право на участь у всеукраїнському та місце­вих референдумах, у виборах депутатів, право обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самовряду­вання громадяни реалізують вільно, тобто держава в особі відповідних органів і громадянин у виборчих конституційних правовідносинах виступають рівними суб'єктами правовідно­син.

У законодавстві деяких країн світу встановлено обов'язко­вість громадянина прийти на виборчу дільницю і проголосу­вати (Мексика, Туреччина, Аргентина та ін.), і якщо він не проголосував, то до нього застосовуються санкції (штраф, ко­роткотермінове ув'язнення). Таким чином, у цих країнах у виборчому законодавстві на відміну від українського закладе­на імперативна модель виборчих правовідносин.

У конституційному праві України багато уповноважуючих норм, і диспозитивний метод правового регулювання в системі ме­тодів правової регламентації суспільних відносин посідає важливе місце. Але в цілому для конституційно-правової регламентації суспільних відносин характерний владно-імперативний метод, оскільки норми конституційного права України регламентують великий блок відносин, які базуються на владі та підкоренні, реалізації державними органами своїх повноважень.

У конституційному законодавстві чимало забороняючих норм. Наприклад, «ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку» (частина третя ст. 44 Конституції України), «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших пере­конань, статі, етнічного та соціального походження, майново­го стану, місця проживання, за мовними або іншими ознака­ми» (ст. 24 Конституції України).

Конституційно-правовому регулюванню суспільних відно­син притаманний також метод дозволу, наприклад: «При вве­денні надзвичайного стану в окремих місцевостях України Верховна Рада України має право перервати свою позачерго­ву сесію, скликану для вирішення конкретного питання» (ст. 12 Закону України «Про надзвичайний стан»).

Застосовуючи всі зазначені методи правового регулювання, конституційне право України забезпечує нормальне функціо­нування інститутів державної влади, гарантує народовладдя, функціонування громадянського суспільства в консенсуаль-ному режимі, на основі злагоди. З допомогою різних методів правового регулювання гарантуються основні права і свободи людини і громадянина, демократичний розвиток держави і суспільства.

 

4