yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->§ 4. Місцеві референдуми

Конституційне право України

§ 4. Місцеві референдуми

Поряд із всеукраїнським референдумом відповідно до чин­ної Конституції України і законодавства проводяться місцеві референдуми. Можливість їх проведення передбачається Кон­ституцією України (статті 38, 143), законами «Про всеукраїн­ський та місцеві референдуми», «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні» та іншими нормативно-правовими актами.

Місцеві референдуми --це безпосереднє (пряме) волеви­явлення територіальних громад щодо прийняття рішень з питань місцевого значення шляхом голосування членів цих громад.

Ці референдуми за своєю сутністю є формою безпосередньої демократії на місцевому рівні, здійснення місцевої публічної влади територіальними громадами в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Місцеві референ-думи --  одна з основоположних форм діяльності територіаль­них громад, вища форма місцевого самоврядування як права територіальних громад самостійно вирішувати питання міс­цевого значення в межах Конституції та законів України. Ці референдуми є формою волевиявлення територіальних спіль­нот, тобто проявом безпосередньої демократії місцевого харак­теру, місцевого народовладдя. Не випадково в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 7) місцеве самовряду­вання визначається як форма вирішення територіальною гро­мадою питань місцевого значення шляхом прямого волевияв­лення.

Предметом місцевого референдуму може бути: прийняття, або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць; прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих рад народних депута­тів та їх виконавчих і розпорядчих органів. На місцеві рефе­рендуми можуть виноситися питання, які належать згідно з законодавством України до відання місцевого самоврядуван­ня відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також питання дострокового припинення повноважень відпо­відної місцевої ради та її голови. Виключно місцевими рефе­рендумами вирішуються питання про найменування або пе­рейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; питання про об'єднання в одну однойменних адміністративно-тери­торіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр.

Згідно з Законом «Про всеукраїнський та місцеві референ­думи» на місцеві референдуми не виносяться питання: про скасування законних рішень вищих за належністю органів державної влади і самоврядування; віднесені до відання орга­нів суду і прокуратури; пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції від­повідної ради та її виконавчих органів.

Голосування на місцевих референдумах проводяться на де­мократичних засадах. Воно відбувається на основі загально­го, рівного і прямого виборчого права, є вільним і таємним.

Місцеві референдуми — прерогатива територіальних гро­мад, які згідно зі ст. 143 Конституції України забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результа­тів. З більшості питань місцевого самоврядування проводять­ся факультативні референдуми з ініціативи місцевої ради або на вимогу її депутатів, або на вимогу, підписану однією деся­тою частиною громадян України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь у референдумі. Закон «Про всеук­раїнський та місцеві референдуми» передбачає проведення і обов'язкових місцевих референдумів. Так, ст. 6 закону вста­новлює, що виключно місцевими референдумами в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць вирі­шуються питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів і областей; питання про об'єд­нання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр; питан­ня про зміну базового рівня місцевого самоврядування у сіль­ських районах.

Не допускається проведення референдумів з питань, що не належать до відання Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Результати таких референдумів визнаються такими, що не мають юридичної сили.

Місцеві референдуми за територією їх проведення поділяю­ться на сільські, селищні і міські референдуми. За часом про­ведення місцеві референдуми поділяють на звичайні і повторні. Звичайні місцеві референдуми є ініціативними. Відповідно до ст. 12 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» вони призначаються місцевими радами за власною ініціати­вою або за пропозицією тих суб'єктів, які мають право вноси­ти до відповідної міської ради проекти рішень або пропозицій про прийняття відповідних рішень. Повторні референдуми можливі тоді, коли порушено законодавство про референду­ми, і, відповідно, має бути відновлення справедливості шля­хом проведення референдуму повторно з тих самих питань. Так, згідно зі ст. 43 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», якщо під час проведення місцевого референ-думу було допущено грубі порушення цього закону, відповід-на місцева рада у 15-денний термін може призначити повтор­но місцевий референдум на всій території відповідної адмініс­тративно-територіальної одиниці або її частині. У такому випадку може бути прийняте рішення про утворення комісій з місцевого референдуму в повторному складі.

Сільські, селищні, міські ради, їх виконавчі органи, сільсь­кі, селищні, міські голови, підприємства і організації держав­ної і комунальної форм власності при проведенні місцевих ре­ферендумів зобов'язані надавати приміщення, забезпечувати рівний доступ членів територіальних громад, місцевих осе­редків політичних партій до засобів масової інформації.

Місцеві референдуми відповідно до Конституції України мають проводитися державною мовою.

Порівняно з всеукраїнським референдумом фінансування місцевих референдумів має свою специфіку, оскільки підго­товка і проведення місцевих референдумів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, розмір та по-рядок формування яких визначаються місцевими радами. Для покриття фінансових витрат на проведення місцевих ре­ферендумів можуть утворюватися громадські фонди, до яких роблять добровільні пожертвування громадяни України, міс­цеві осередки політичних партій, юридичні особи, зареєстро­вані в Україні, за винятком підприємств з іноземними інвес­тиціями, а також підприємств, установ і організацій, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету. Контроль за формуванням і використанням коштів громадсь­ких фондів здійснюється відповідною сільською, селищною, міською комісією з референдуму.

Місцеві референдуми мають кілька основних стадій. Це: підготовка; проведення референдумів; підбиття підсумків ре­ферендумів. У свою чергу зазначені стадії поділяються на більш детальні стадії: 1) призначення місцевого референдуму; 2) утворення територіальних одиниць з проведення місцевого референдуму; 3) утворення комісій з проведення місцевого ре­ферендуму; 4) складання списків громадян, які мають право брати участь у місцевому референдумі; 5) агітація за при­йняття рішень, що виносяться на референдум; 6) голосуван­ня; 7) визначення результатів місцевого референдуму.

Законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (ст. 22) встановлюється, що в рішенні про призначення рефе­рендуму зазначається дата проведення референдуму, назва проекту закону, рішення, зміст питання, що виноситься на референдум. На місцевий референдум, як правило, виносить­ся одне питання. Дата проведення місцевого референдуму призначається не раніш як за місяць і не пізніш як за два місяці від дня прийняття рішення про його проведення.

Для проведення голосування і підрахунку голосів згідно зі ст. 23 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» територія районів, міст, районів у містах, селищ міського ти­пу і сільрад поділяється на дільниці для голосування. Дільни­ці утворюються не пізніш як за 20 днів до місцевого референ­думу з охопленням від 20 до 3000 громадян. Згідно зі ст. 24 закону для підготовки і проведення місцевого референдуму в межах адміністративно-територіальних одиниць, де він про­водиться, утворюються такі комісії: обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські комісії з референдуму, а також дільничні комісії.

Організація роботи з проведення місцевого референдуму в основному аналогічна організації роботи комісій із всеукраїн­ського референдуму і виборів. Засідання комісії з референду­му є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як дві третини від її загального складу. Рішення, прийняті в межах повноважень комісії, є обов'язковими до виконання всіма державними і громадськими органами, підприємствами і ор­ганізаціями. Рішення і дії комісії з референдуму можуть бути оскаржені у вищі за належністю комісії або до суду.

Списки громадян, які мають право брати участь у місцево­му референдумі,складаються окремо по кожній дільниці для голосування і підписуються головою і секретарем дільничної комісії з референдуму. Громадянин може бути включений до списку громадян, які мають право брати участь у референду­мі, лише по одній дільниці для голосування. Важливою складовою стадії організації місцевого референдуму є ознайомлен­ня громадян із списками громадян, які мають право брати участь у референдумі. Ці списки надаються для загального ознайомлення за 10 днів до референдуму. Громадянам має бу­ти забезпечена можливість ознайомитися із списком і пере­вірити правильність його складення в приміщенні дільничної комісії з референдуму. Відповідно до ст. 34 Закону «Про все­український та місцеві референдуми» кожному громадянину надається право оскаржити невключення, неправильне вклю­чення до списку або виключення із списку, а також допущені в ньому неточності в зазначенні даних про нього.

Важливою стадією місцевого референдуму є агітація. Для безперешкодної агітації за або проти прийняття рішення, що виносяться на місцевий референдум, зацікавленим особам і організаціям надаються приміщення для зборів, забезпечу­ється можливість використання засобів масової інформації. Діяльність державних органів і громадських організацій, які беруть участь у підготовці та проведенні місцевого референду­му, здійснюється відкрито і гласно. Всі рішення, що стосую-ться референдуму, а також проекти рішень, що виносяться на референдум, підлягають опублікуванню засобами масової ін­формації. Вони висвітлюють також хід підготовки і проведен­ня місцевого референдуму, їх представникам гарантується безперешкодний доступ на всі збори і засідання, пов'язані з референдумом, і одержання потрібної інформації. Але в день проведення місцевого референдуму будь-яка агітація заборо-няється. Це загалне правило, яке стосується і виборів.

Головною стадією місцевого референдуму є голосування, яке проводиться в день референдуму з 7-ї до 20-ї години. Кож­ний громадянин голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається. Громадянин під час заповнення бюлетеня ви­креслює в ньому одне з двох слів: «так» або «ні». Заповнений бюлетень голосуючий опускає в скриньку для голосування.

Важливою стадією місцевого референдуму є визначення його результатів. Підрахунок голосів на дільниці для голосу­вання проводиться дільничною комісією з референдуму. Ре-зультати референдуму заносяться до протоколу, який підпи­сується головою, заступником голови, секретарем і членами комісії і негайно надсилається до відповідної районної, міської, районної у місті, селищної, сільської комісії з референду­му. На підставі протоколів дільничних комісій з референдуму міська (міст без районного поділу), районна в місті, селищна, сільська комісія з референдуму визначає: а) загальну кіль­кість громадян, які мають право брати участь у референдумі; б) кількість громадян, які одержали бюлетені; в) кількість громадян, які взяли участь у голосуванні; г) кількість грома­дян, які голосували за схвалення рішення; ґ) кількість грома­дян, які голосували проти його схвалення; д) кількість бюле­тенів, визнаних недійсними. Результати підрахунку голосів розглядаються на засіданні комісії і заносяться до протоколу, який надсилається до вищестоящої комісії з референдуму. На підставі поданих протоколів обласна, районна, міська (міст з районним поділом) комісія з референдуму проводить підраху­нок голосів у межах адміністративно-територіальної одиниці, результати якого заносяться до протоколу, що надсилається до вищої за належністю комісії з референдуму. Протокол з ре­зультатами підрахунку голосів підписується головою, заступ­никами голови, секретарем і членами відповідної комісії з ре­ферендуму.

Референдум вважається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяли участь менше половини громадян, внесених до списків для голосування.

Офіційні повідомлення про результати референдуму пуб­лікуються відповідною комісією не пізніш як на десятий день після референдуму. Рішення, прийняті референдумом, обна­родуються у встановленому законодавством порядку опуб­лікування актів місцевих рад і вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо в самому рішенні не визначено інший термін. Датою прийняття рішення вважається день проведен­ня референдуму.

Зміна або скасування рішень, прийнятих референдумом, проводиться також референдумом. Зміна або скасування рі­шень, прийнятих місцевим референдумом, може здійснюва­тися згідно зі ст. 45 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» відповідною місцевою радою (більшістю не менш як дві третини від загальної кількості її складу) з обо­в'язковим затвердженням її рішення на референдумі, який має бути проведений впродовж шести місяців після внесення цих змін або скасування рішення попереднього референдуму. Новий місцевий референдум з питань, що виносилися на попередній референдум, може бути призначено не раніш як через рїк від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

 

58