yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->§ 2. Принципи організації і діяльності державних органів

Конституційне право України

§ 2. Принципи організації і діяльності державних органів

Організація і діяльність державних органів базуються на відповідних принципах: поділу влади, народовладдя, уніта­ризму, законності, позапартійності, гуманізму. Це основопо­ложні конституційні принципи, які визначають демократич­ну спрямованість діяльності державних органів.

Принцип поділу влади закріплений у ст. 6 Конституції України. Він означає, що законодавча, виконавча і судова влада реалізується різними державними органами, які стри­мують і урівноважують одна одну в процесі виконання своїх завдань і функцій. Поділ влади об'єктивно виражається в спе­ціалізації державних органів за видами діяльності, які на­діляються відповідною компетенцією, самостійні і незалежні в реалізації своїх повноважень і володіють можливістю стри­мувати і контролювати одна одну. Причому ні одна з гілок влади не може прийняти на себе функції іншої, але й діяти ізольовано вони теж не можуть. Тому вони мають взаємодія­ти, створюючи єдиний механізм. Елементами системи отри­мань і противаг, як правило, є: термін повноважень посадо­вих осіб різних рівнів; несумісність депутатського мандата з іншим представницьким мандатом чи з перебуванням на дер­жавній службі (частина друга ст. 78 Конституції України); право вето на закони (ст. 94 Основного Закону); право розпус­ку парламенту України (частина друга ст. 90 Конституції); вотум недовіри уряду з боку парламенту (частина перша ст. 87 Конституції); незалежність судового корпусу тощо. Ре­алізація конституційного принципу поділу влади ставить за­слін зловживанню владою, захищає громадянина від свавілля посадових осіб, створює передумови для ефективної діяльнос­ті державного апарату.

Принцип народовладдя проявляється в демократичній ор­ганізації Української держави, республіканській формі прав­ління, за якої носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. При цьому народ здійснює владу безпосеред­ньо і через органи державної влади та місцевого самовряду­вання (статті 1, 5 Конституції). Але головне місце в системі засобів реалізації влади народу України займає механізм дер­жави в особі її органів.

Принцип гуманізму у формуванні і діяльності Української держави базується на тому, що в ст. 1 Конституції держава визнається як соціальна. Відповідно зусилля державних орга­нів мають бути спрямовані на задоволення матеріальних і ду­ховних потреб особи, забезпечення благополуччя людини і су­спільства. Конституція (ст. 3) уперше в основах конституцій­ного ладу проголосила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінніс­тю, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є го­ловним обов'язком держави. Ця конституційна вимога звер­нена до всіх без винятку органів держави, до кожного держа­вного службовця. Це положення знаменує принциповий поворот у взаємовідносинах громадянина і держави. Безумо­вно, зміни не можуть відбутися швидко, але важливо, що Конституція гарантує новий магістральний шлях розвитку України як демократичної, правової, соціальної держави, де права людини мають бути в центрі уваги органів держави.

Принцип унітаризму у формуванні і діяльності державно­го механізму визначається тим, що згідно з частиною другою ст. 2 Конституції України наша держава є унітарною. Наяв­ність у її складі Автономної Республіки Крим не робить її фе­дерацією. Цей принцип впливає на структуру державного ме­ханізму України, характер взаємовідносин державних орга­нів між собою по вертикалі і горизонталі.

Принцип законності полягає в тому, що всі державні орга­ни повинні виконувати закони. Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та місце­вого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти ли-

ше на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передба­чені Конституцією та законами України. Щодо організації і діяльності механізму Української держави цей принцип міс­тить у собі такі вимоги, як: найвища юридична сила Консти­туції, пряма дія її норм, реалізація всіх державних владних функцій виключно на основі законів і відповідних їм підза-конних нормативно-правових актів, відповідальність органів держави, державних службовців за забезпечення законності, прав і свобод людини і громадянина, рішуча боротьба з пору­шенням Конституції та законів.

До принципів, які характеризують внутрішньоорганізацій-ні відносини в системі органів державної влади України, можна віднести: рівне право доступу громадян до державної служби (частина друга ст. 38 Конституції України); обов'яз­ковість для державних службовців рішень, прийнятих вищи­ми державними органами і керівниками в межах їх повнова­жень і на основі законодавства України; гласність у реалізації державної служби; відповідальність службовців за прийняті рішення, невиконання або неналежне виконання своїх поса­дових обов'язків; позапартійність державної служби, відокре­млення церкви від держави; поєднання єдиноначальності і колегіальності.

Так, закріплений у частині другій ст. 38 Конституції прин­цип рівності доступу громадян до державної служби відповідає ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 p., відповідно до якого кожний громадянин повинен мати доступ у своїй країні на загальних умовах рівно­сті до державної служби. Цей принцип означає рівне право громадян на заняття будь-якої державної посади відповідно до своїх здібностей і професійної підготовки.

Принцип позапартійності державної служби, відокремлен­ня церкви від держави означає, що в державних органах не можуть утворюватися структури політичних партій, релігій­ні організації. Державні службовці керуються законодавст­вом України і при виконанні посадових обов'язків не зв'язані рішеннями партій, політичних рухів, інших громадських формувань.

Відокремленість церкви від держави є однією з ознак сучас­ної правової держави. Світський характер України полягає у відсутності над державою церковної ієрархії. Цей принцип проявляється в громадянському правосудді, в державній ре­єстрації актів громадянського стану, у відсутності у держав­них службовців обов'язків сповідувати відповідну релігію. Вказівка в офіційних документах на ставлення до релігії не допускається.

 

61