yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->§ 3. Центральні органи виконавчої влади

Конституційне право України

§ 3. Центральні органи виконавчої влади

У зв'язку з відсутністю законодавчого регулювання систе­ми, статусу та повноважень центральних органів державної виконавчої влади, а також з метою поетапного здійснення ад­міністративної реформи в Україні Президент України видав Указ «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. Відповідно до цього Указу систему цент­ральних органів виконавчої влади України утворюють мініс­терства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади визначено указами Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 p., «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 p., «Про Загальне поло­ження про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади» від 12 березня 1996 p., «Про чергові захо­ди щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» від 29 травня 2001 р.

Правовий статус кожного міністерства, державного коміте­ту та центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом визначається спеціальним законом України або (а на сьогодні - - в переважній більшості випадків) положен­нями, які затверджені указами Президента України.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впрова­дження державної політики у визначеній сфері діяльності.

Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто від­повідає за розроблення і реалізацію державної політики. На виконання вимог законодавства в межах наданих повнова­жень він визначає політичні пріоритети і стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Провідне місце міністерств зумовлено тим, що лише керівни-ки міністерств входять до складу Кабінету Міністрів України і безпосередньо беруть участь у визначенні державної політи­ки. У травні 2001 р. посади міністрів було визнано політични­ми. Одночасно було запроваджено посади державних секрета­рів міністерств, на які покладено адміністративне керівницт­во апаратом міністерства. З метою обговорення найбільш важливих питань діяльності у міністерстві утворюється ко­легія у складі міністра, його заступників та інших керівних працівників.

На сьогодні в Україні створено і функціонує 16 мініс­терств: Міністерство аграрної політики України, Міністерст­во внутрішніх справ України, Міністерство екології та при­родних ресурсів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство палива та енергетики України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Мініс­терство оборони України, Міністерство освіти і науки Украї­ни, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство промис­лової політики України, Міністерство транспорту України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України. Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і коор­динує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управ­ління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функ­ціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова. В Україні створені та функціонують 18 державних комітетів України та сім інших центральних органів виконавчої влади, статус яких прирівнюється до державного комітету України: Державний комітет архівів України, Державний комітет з бу­дівництва та архітектури, Державний комітет України з житлово-комунального господарства, Державний комітет Украї­ни по водному господарству, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет зв'язку та інформа­тизації України, Державний комітет України з енергозбере­ження, Державний комітет України з нагляду за охороною праці, Державний комітет України з питань фізичної куль­тури і спорту, Державний комітет України у справах релі­гій, Державний комітет телебачення і радіомовлення Украї­ни, Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет України з державного матеріального ре­зерву, Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Державний комітет у справах національностей та міграції, Державний комітет України у справах ветеранів, Держав­ний комітет у справах охорони державного кордону Украї­ни, Державний комітет статистики України, Вища атестаційна комісія України, Національне космічне агентство України, Пенсійний фонд України, Головне контрольно-ре­візійне управління України, Державне казначейство України, Державна служба автомобільних доріг України, Державна туристична адміністрація України.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом має визначені Конституцією та законодавством Украї­ни особливі завдання та повноваження. Щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганіза­ції, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також при­значення і звільнення керівників та вирішення інших пи­тань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

В Україні створені та функціонують такі центральні орга­ни виконавчої влади зі спеціальним статусом: Антимонополь-ний комітет України, Державна податкова адміністрація Украї­ни, Державна судова адміністрація, Державна митна служба України, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державний комітет ядерного регулювання України, Національна комісія регулювання електроенергетики України, Державна комісія з цінних па­перів та фондового ринку України, Державний департамент України з питань виконання покарань, Фонд державного майна України, Служба безпеки України, Управління держав­ної охорони України, Головне управління державної служби України, Національний координаційний центр адаптації війсь­ковослужбовців та конверсії колишніх військових об'єктів, Державна служба експортного контролю України, Держав­ний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики.

 

85