yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Розділ 21 КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС ОРГАНІВ СУДУ І ПРОКУРАТУРИ

Конституційне право України

Розділ 21 КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС ОРГАНІВ СУДУ І ПРОКУРАТУРИ

                                          § 1. Поняття і природа судової влади

В умовах становлення України як демократичної, право­вої, соціальної держави суттєво зростає роль судової влади. Функцію здійснення правосуддя покладено згідно з Консти­туцією України (ст. 6) на суди, які діють незалежно від зако­нодавчої влади. Жоден орган державної влади, крім судів, не вправі брати на себе функцію і повноваження по здійсненню правосуддя. Виключно суди мають право визнати особу вин­ною у скоєнні злочину і піддати її кримінальному покаранню. Суди здійснюють захист гарантованих Конституцією кожно­му прав і свобод (ст. 55). На підвищення ролі судів спрямова­не вперше закріплене в Конституції положення про те, що компетенція суду поширюється на всі правовідносини, що ви­никають у державі. Судова влада, як і інші гілки державної влади, здійснює свої повноваження у встановлених Конститу­цією межах і відповідно до законів України.

Метою правосуддя є захист конституційного ладу, прав і свобод громадян, прав і законних інтересів підприємств, уста­нов і організацій незалежно від форм власності.

Уперше в історії українського конституціоналізму Основ­ний Закон України 1996 р. закріпив судову владу як рівно­правну і самостійну в системі інших гілок державної влади -законодавчої і виконавчої (ст. 6). У ст. 1 Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову і що органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставі, у ме­жах та порядку, передбачених Конституцією України та за­конами. Органи судової влади здійснюють правосуддя. Це їх виключна функція, оскільки ніякі інші органи не мають пра­ва його реалізовувати. Згідно зі ст. 5 Закону «Про судоустрій України» правосуддя в нашій державі здійснюється виключ­но судами. Відповідно делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Ті особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть відповідальність, що пе­редбачена законом. Здійснюючи правосуддя на засадах верхо­венства права, суд забезпечує захист гарантованих Конститу­цією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. З урахуванням цього у ст. 124 Конституції, в ч. З ст. 5 Закону «Про судоустрій України» встановлюється, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через на­родних засідателів і присяжних. Порядок обрання народних засідателів, формування суду присяжних, їх повноваження і порядок діяльності та категорії справ, у розгляді яких вони будуть брати участь, мають визначатися чинним законодавст­вом. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадським обов'язком.

Судова влада реалізується в Україні шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністра­тивного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судоустрій в Україні визнача­ється Конституцією України та Законом «Про судоустрій України». Символами судової влади є державні символи України -- Державний Герб України та Державний Прапор України, порядок використання яких встановлюється зако­ном відповідно до вимог ст. 20 Конституції України.

Демократизм держави визначається її можливістю всім суб'єктам права забезпечити право на судовий захист, їм гарантується захист прав, свобод і законних інтересів незалеж­ним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгля­ду справ, законності судових рішень в Україні діють суди пер­шої, апеляційної та касаційної інстанцій. Судову систему України утворюють суди загальної юрисдикції та Конститу­ційний Суд України. При цьому перші складають єдину сис­тему судів, а Конституційний Суд є єдиним органом консти­туційної юрисдикції в Україні. Судова система забезпечує до­ступність правосуддя для кожної особи. Відповідно ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України. Суттєве зна­чення має закріплене в частині п'ятій ст. 125 Конституції України положення, що не допускається створення надзви­чайних та особливих судів. Це важливо для забезпечення за­конності в державі, захисту прав кожної особи.

Важливим принципом конституційно-правового статусу особи є принцип рівності. Особливо це має суттєве значення в сфері правосуддя. Виходячи з цього у Законі «Про судоустрій України» встановлюється, що правосуддя в Україні здійсню­ється на засадах рівності всіх учасників судового процесу пе­ред законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, націо­нального чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Це положення поширюється на іноземців, осіб без громадянства.

Функції судової влади спрямовані на забезпечення прав людини і громадянина. Однією з гарантій прав особи є її пра­во на правову допомогу при вирішенні справ у судах. Відпо­відно до закону кожен має право користуватися правовою до­помогою при вирішенні його справи в суді. Для надання пра­вової допомоги діє адвокатура, а у випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи.

У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно (частина перша ст. 59 Конституції). Це конституційне положення має суттєве значення для забезпечення правової допомоги кожному незалежно від мате­ріального стану особи.

Демократичні засади правосуддя в Україні проявляються й у мові судочинства. Згідно з законом судочинство проводить­ся державною мовою, тобто українською. У випадках і поряд­ку, визначених законом, можливе застосування у судочинстві інших мов. Особи, які не володіють або недостатньо воло­діють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача у судовому процесі. При цьому у випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою.

Суд є державним органом. Тому судові рішення, що набра­ли законної сили, є обов'язковими до виконання усіма орга­нами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Встановлено, що судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом України відповідно до міжнарод­них договорів, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України. Невиконання судових рішень зумовлює передбачену законом відповідальність. Обов'язковість судо­вих рішень встановлена п. 9 ст. 129 Конституції, і це важливо як з погляду авторитету судової влади, так і забезпечення за­конності, реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Принципове значення має положення про те, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передба­чених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Це досить важливо з погляду реалізації суб'єктами права своїх прав і законних інтересів.

Закон передбачає колегіальний або одноособовий порядок розгляду судових справ. Так, справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суд­дею і народними засідателями, а у випадках, визначених про­цесуальним законом, — також судом присяжних. У випад­ках, коли суддя розглядає справу одноособово, він діє як суд. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів від­повідно до закону. Такий суддівський склад суду спрямова­ний на об'єктивний розгляд справ, які оскаржуються особа­ми, що не згодні з рішенням суду першої інстанції. Це має суттєве значення для забезпечення законності судових рі­шень.

Важливою ознакою судової влади є процесуальний поря­док діяльності судових органів. Цей порядок визначає проце­суальний закон, який чітко регулює процедуру судочинства та прийняття судом рішень по конкретних справах. Процесу­альний порядок діяльності суддів дає можливість об'єктивно розглянути справу, винести справедливе рішення, забезпечи­ти права учасників судового процесу. Процесуальний поря­док покликаний забезпечити законність діяльності суду, об­ґрунтованість і справедливість судових рішень, охорону прав осіб, чиї інтереси були порушені. В. Я. Тацій і Ю. М. Гроше­вий наголошують, що «процесуальний порядок, регулюючи правила судової процедури, являє собою значну соціальну цінність».

Сучасне конституційно-правове регулювання судової влади виходить із принципу самостійності і незалежності судів. За­кон «Про судоустрій України» встановлює, що суди здійсню­ють правосуддя і є незалежними від будь-якого впливу, ніко­му не підзвітні і підкоряються тільки закону (п. 1 ст. 14). Це випливає із частини першої ст. 129 Конституції, яка встанов­лює, що «судді при здійсненні правосуддя незалежні і підко­ряються лише закону».

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів визнача­ються Конституцією України, Законом «Про судоустрій Украї­ни» та іншими законами. При цьому органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Встановлено, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду, суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмо­во або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняються і мають на­слідком відповідальність, передбачену законом. Закон «Про судоустрій України» встановлює, що суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання.

 

89