yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->§ 4. Основні засади здійснення правосуддя

Конституційне право України

§ 4. Основні засади здійснення правосуддя

Принципи правосуддя це закріплені в Конституції Укра­їни і законах основоположні правові ідеї, які визначають ор­ганізацію і діяльність судової влади.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності ви­ни; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтри­мання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпе­чення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; за­безпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рі­шень суду. Також встановлюється, що законом можуть бути визначені інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. Конституційні принципи правосуддя опосеред­ковуються у галузевому законодавстві, насамперед у законах «Про судоустрій України», «Про статус суддів», «Про проку­ратуру», в Кримінально-процесуальному кодексі України.

При аналізі принципів правосуддя обов'язково слід врахо­вувати принципи конституційного ладу України. Це, по-пер-ше, положення ст. З Конституції, що людина, її життя і здо­ров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. По-друге, це поло­ження ст. 8 Конституції, що Основний Закон має найвищу юридичну силу в правовій системі України; що норми Кон­ституції є нормами прямої дії; що закони та інші правові акти, які приймаються в Україні, не повинні суперечити Конституції України. По-третє, це положення ст. 9 Конституції, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. По-четверте, це положення ст. 10 Конституції, що державною мовою в Україні є українська. Але в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. По-п'яте, положення ст. 19 Конституції, що органи держав­ної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підста­ві, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Консти­туцією та законами України. По-шосте, положення ст. 24 Конституції, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом і що не може бути при­вілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, по­літичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця прожи­вання, за іншими ознаками.

Ці принципи конституційного ладу України визначають основи діяльності державних органів, і насамперед органів суду. Дія принципів правосуддя неоднаково проявляється у різноманітних видах правосуддя (конституційного, цивільно­го, адміністративного, кримінального судочинства).

Основоположним принципом правосуддя є принцип закон­ності. Це універсальний правовий принцип, який знайшов втілення в Конституції України (статті 8, 19), у поточному за­конодавстві. Конституція містить ряд норм, спрямованих на забезпечення законності у сфері судочинства і правосуддя (статті 29, ЗО, 31). Принцип законності правосуддя означає насамперед, що суди діють, як це визначено ст. 19 Конститу­ції, лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вони діють, на основі матеріальних і процесуальних норм. У Цивільно-процесуальному, в Кримінально-процесуальному кодексах, в інших кодексах України чітко регламентується провадження допустимих з погляду закону процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.

Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом безпосередньо випливає із універсального принципу конституційного ладу, закріпленого в статтях 21 і 24 Основного Закону України. Він пов'язаний з принципом законності і спрямований на забезпечення прав людини і гро­мадянина в сфері судочинства. Суть його полягає в тому, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольо­ру шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, за ін­шими ознаками. Цей принцип знайшов чітке закріплення щодо судочинства в ст. 7 Закону «Про судоустрій України». Рівність перед законом полягає в однаковому застосуванні по­ложень, встановлених законодавством, стосовно всіх грома­дян. Конституційне законодавство України містить положен­ня, яким передбачається особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів України, суддів, прокурорських працівників і деяких інших посадових осіб. Так, згідно з частиною третьою ст. 80 Конституції Украї­ни народні депутати України не можуть без згоди Верховної Ради України притягуватись до кримінальної відповідальнос­ті, бути затримані чи заарештовані. Згідно з частиною тре­тьою ст. 126 Конституції України суддя не може бути без зго­ди парламенту України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Ці конституційні положення спрямовані не на встановлення привілеїв для тих чи інших посадових осіб, а для гарантування успішного здійс­нення ними своїх повноважень (депутатських, суддівських тощо). При притягненні цих осіб до відповідальності вони на­ділені встановленими в законодавстві процесуальними права­ми. Принцип здійснення правосуддя на засадах рівності пе­ред законом і судом діє у всіх видах правосуддя (конституцій­ному, кримінальному, адміністративному, цивільному).

Принцип забезпечення доведеності вини як конституцій­ний принцип правосуддя, закріплений у ст. 129 Конституції України, означає, що рішення або вирок суду повинен базува­тися не на припущеннях, а на ґрунтовній доказовій базі. Су­дове слідство спрямоване на виявлення всіх обставин справи, щоб прийняти справедливе рішення. Цей принцип тісно по­в'язаний з принципом презумпції невинуватості, закріпле­ним у частині першій ст. 62 Конституції, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним ви­роком суду. З презумпцією невинуватості пов'язано багато положень кримінально-процесуального кодексу, зокрема: за­борона суду, прокурору, слідчому, особі, яка проводить діз­нання, перекладати обов'язки у доказуванні на обвинуваче­ного; покладання на державні органи, що здійснюють прова­дження у справі, обов'язків всебічно, повно й об'єктивно досліджувати обставини кримінальної справи; забезпечення обвинуваченому і підозрюваному права на захист; встанов­лення положення, що визнання обвинувачуваним своєї про­вини може бути покладено в основу обвинувачення за умови підтвердження такого визнання сукупністю наявних доказів у справах; закріплення у законі неприпустимості винесення судом обвинувального вироку на підставі припущень.

Особливе значення мають положення Конституції України про те, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (частина друга ст. 62); усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя ст. 62).

Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, за­кріплений у ст. 129 Основного Закону, тісно пов'язаний з та­ким конституційним принципом правосуддя, як рівність сто­рін учасників судочинства. Сутність принципу змагальності полягає в тому, що для здійснення правосуддя в криміналь­них справах судовий розгляд побудований таким чином, що функцію обвинувачення здійснює одна сторона (прокурор, громадський обвинувач), а функцію захисту — з іншої сторо­ни здійснює захисник, підсудний, законний представник під­судного. Змагальність судового розгляду забезпечує сторонам можливість належної реалізації ними своїх процесуальних прав, пошуку істини в судовому процесі. Сторони процесу ма­ють право представляти докази, які свідчать про правиль­ність їх позиції.

Принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, встановлений у ст. 129 Конституції України, означає, що на прокурора покладена функція обвинувачення. Згідно з п. 1 ст. 121 Основного Закону на прокуратуру покла­дена функція підтримання державного обвинувачення в суді. Підтримуючи в суді державне обвинувачення, прокурор корис­тується рівними правами з іншими учасниками судового процесу. Причому функція обвинувачення виконується про­курором протягом усього розгляду справи. Прокурор бере ак­тивну участь у судовому процесі, у дослідженні доказів, висловлює свою позицію щодо застосування кримінального закону та міри покарання. Його взаємовідносини з судом ба­зуються на основі додержання конституційних принципів змагальності процесу, рівності прав сторін, незалежності суд­дів, підкоренні їх тільки закону.

Гласність судового процесу та його повне фіксування тех­нічними засобами як конституційний принцип правосуддя, закріплений у ст. 129 Основного Закону України, є суттєвою характеристикою демократизму організації і функціонування судових органів. Згідно з Законом «Про судоустрій України» судовий процес має бути гласним. А це означає, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передба­чених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, які присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові помітки. Проведення в залі су­дового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапи­су із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транс­лювання судового засідання допускаються з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом. За рішен­ням суду розгляд справи може бути проведений у закритому судовому засіданні. При розгляді справ перебіг судового про­цесу фіксується технічними засобами в порядку, встановле­ному процесуальним законом. Демократизму взаємовідносин громадян і судових органів слугує положення частини першої ст. 9 Закону «Про судоустрій України», що ніхто не може бу­ти обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи.

Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, встановлений у ст. 129 Конститу­ції України, має суттєве значення для забезпечення законнос­ті судових рішень, прав суб'єктів судового процесу, справед­ливості. Законом «Про судоустрій України» врегульована си­стема і структура апеляційних та касаційного судів, порядок їх формування, повноваження.

Принцип обов'язковості рішень суду, закріплений у ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Він підкреслює державний характер судової влади, її роль і місце в державному механізмі, авторитет суду. Конституція встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (частина п'ята ст. 124). Цій нормі відповідає ст. 403 Кримінально-процесуального кодексу України, яка встанов­лює, що вирок, ухвала і постанова суду, які набрали законної сили, є обов'язковими для усіх державних і громадських під­приємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Реалізація на практиці розглянутих конституційних прин­ципів правосуддя має суттєве значення для ефективності функ­ціонування судової системи України.

 

92