yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->§ 6. Конституційно-правовий статус прокуратури України

Конституційне право України

§ 6. Конституційно-правовий статус прокуратури України

Конституція України в розділі VII регламентує правовий статус прокуратури. У державному механізмі прокуратура виступає як самостійна державно-правова інституція, яка при реалізації своєї компетенції тісно взаємодіє з усіма гілка­ми влади, особливо з судовою. Відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» органи проку­ратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуван­ням нижчих за належністю прокурорів вищим за належніс­тю. Так, ст. 121 Конституції встановлює, що прокуратура України становить єдину систему, її утворюють: Генеральна прокуратура, прокурори Автономної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва та Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокурори, а також військові, транспортні, правоохоронні та інші спеціа­лізовані прокуратури. Таким чином, діючу систему органів прокуратури становлять територіальні та спеціалізовані про­куратури. При цьому територіальні прокуратури створені і діють відповідно до адміністративно-територіального устрою, а спеціалізовані-- за предметно-галузевим принципом, тобто функціонують в окремих сферах життєдіяльності.

Прокуратура України єдина централізована система ор­ганів і установ, що не входить ні до однієї з гілок влади.

Прокуратура діє на базі відповідних принципів. При цьому Конституція закріпила принцип централізму в організації і діяльності прокуратури. Він проявляється в такому: 1) всі прокурори, окрім Генерального прокурора України, призна­чаються останнім терміном на п'ять років і звільняються з по­сади ним же; 2) в органах прокуратури встановлена ієрархія, яка базується на підпорядкуванні нижчих за належністю прокурорів вищим і всіх прокурорів - - Генеральному проку­рору України; 3) вищі за належністю прокурори мають право давати підлеглим прокурорам обов'язкові для них вказівки і доручення.

Принцип незалежності в організації діяльності прокура­тури діє як у взаємовідносинах з іншими державними органа­ми, так і всередині системи прокуратури. У першому випадку незалежність проявляється насамперед у тому, що органи прокуратури мають свою компетенцію, в реалізацію якої не­припустиме втручання, вплив у якійсь іншій формі інших державних органів, органів місцевого самоврядування, гро­мадських об'єднань, засобів масової інформації, їх представ­ників і посадових осіб. Незалежність органів прокуратури від громадських об'єднань сприяє їх деполітизації.

Принцип законності традиційно є основоположним прин­ципом організації і діяльності прокуратури.

Найвищою ланкою системи прокуратури є Генеральна про­куратура, яку очолює Генеральний прокурор України. Вона визначає стратегію і тактику діяльності органів прокуратури. Підкреслення в ст. 121 Конституції положення про єдність органів прокуратури має суттєве значення для ефективного виконання нею своїх функцій у боротьбі зі злочинністю, за­безпеченні прав і свобод людини і громадянина.

Закон «Про прокуратуру» встановлює відповідні вимоги до працівників прокуратури. Так, прокурорами і слідчими прокуратури можуть призначатися громадяни України, які ма­ють вищу юридичну освіту, а також необхідні ділові і мораль­ні якості. Прокурором Автономної Республіки Крим, проку­рорами областей, міст Києва і Севастополя призначаються особи, не молодші ЗО років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше 7 років. Місь­кими, районними і прирівненими до них прокурорами при­значаються особи не молодші 25 років із стажем роботи в ор­ганах прокуратури або на судових посадах не менше трьох ро­ків. Це дає змогу уникнути випадків призначення на керівні посади осіб, які не мають достатніх знань, практичних нави­чок та життєвого досвіду.

Працівники прокуратури несуть відповідальність, яка ви­значається специфікою покладених на них функцій. Так, за порушення законодавства, неналежне виконання службових обов'язків або скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим Верховною Радою Украї­ни. В ст. 2 Дисциплінарного статуту встановлюється, що пра­цівники прокуратури повинні володіти високими моральни­ми якостями, бути принциповими і непримиренними до пору­шень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та не­підкупністю. Вони повинні особливо суворо дотримуватись вимог закону, сприяти своєю діяльністю утвердженню верхо­венства закону, норм і правил суспільного життя. Водночас ст. 50 Закону «Про прокуратуру» закріплює засоби правового та соціального захисту працівників прокуратури і підкрес­лює, що прокурор і слідчі прокуратури перебувають під за­хистом закону.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 квітня 2000 р. щодо офіційного тлумачення положень ст. 86 Консти­туції України та статей 12 і 19 Закону «Про статус народного депутата України» (справа про запити народних депутатів до прокуратури) Конституційний Суд України дійшов висновку, що народний депутат України не має права звертатися до ор­ганів прокуратури і прокурорів із вимогами, пропозиціями та вказівками у конкретних справах з питань підтримання дер­жавного обвинувачення в суді, представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, зазначених зако­ном, нагляду за додержанням законів органами, які прово­дять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмежен­ням особистої свободи громадян, а також до слідчих прокура­тури з питань досудового слідства у конкретних криміналь­них справах. Прокурори і слідчі прокуратури, говориться у цьому рішенні Конституційного Суду, здійснюючи зазначені процесуальні дії, є незалежними від будь-яких органів та ін­ших посадових осіб і підкоряються тільки закону. Вплив у будь-якій формі на прокурора чи слідчого з метою перешко­дити виконанню ними службових обов'язків заборонено чин­ним законодавством.

Генеральний прокурор призначається на посаду за згодою Верховної Ради та звільняється з посади Президентом Украї­ни. Парламент України може висловити недовіру Генерально­му прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. Термін його повноважень -- п'ять років. Для звіль­нення з посади Генерального прокурора Президентом Украї­ни не потрібна згода парламенту. Конституція не визначає підстав дострокового звільнення з посади Генерального про­курора. Проте такими підставами можуть бути скоєння зло­чину, порушення Конституції тощо. Висловлення парламен­том недовіри Генеральному прокурору України зобов'язує його подати заяву Президентові України про відставку. Пре­зидент особисто приймає остаточне рішення про його звіль­нення з посади.

Згідно зі ст. 121 Конституції на прокуратуру покладаються такі функції: а) підтримання державного обвинувачення в су­ді; б) представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом; в) нагляд за додержанням за­конів органами, які проводять оперативно-розшукову діяль­ність, дізнання, досудове слідство; г) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних спра­вах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Конституція України не передбачає прокурорського нагля­ду за додержанням Конституції і законів України органами та посадовими особами державної виконавчої влади, представ­ницькими органами і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм влас­ності, а також громадянами. Зміни в правовому статусі про­куратури безпосередньо пов'язані з підвищенням ролі судів у захисті передбачених Конституцією України прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб. Водночас складні со­ціально-економічні і політичні умови, перехідний стан со­ціальних процесів зумовлюють необхідність, щоб прокурату­ра продовжувала виконувати згідно з чинними законами функ­цію  нагляду  за додержанням  і  застосуванням  законів  та функцію досудового слідства до введення в дію, як вказано в Конституції, нових відповідних законів. Зміст цих законів буде визначений життям і реальною державно-правовою прак­тикою.

Підтримання державного обвинувачення в суді — одна з найважливіших функцій прокуратури у сфері боротьби зі злочинністю, особливо з організованою. Підтримуючи обви­нувачення, прокурор керується приписами закону і об'єктив­ною оцінкою зібраних у справі доказів. Його завдання — сприяти правильному здійсненню правосуддя.

Згідно з Конституцією України на прокуратуру поклада­ється представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Це конституційне по­ложення слід розглядати таким чином, що прокурор, діючи в межах своїх повноважень, має право у випадках, визначених законом, звертатися до суду за захистом прав громадян і за­конних інтересів держави, її органів, державних організацій і підприємств, а також право звертатися до відповідного суду щодо перегляду судових рішень. В інтересах держави проку­рор може брати участь у цивільному процесі в суді будь-якої

інстанції.

Відповідно до Конституції України важливою функцією прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, до­судове слідство. Причому оперативно-розпіукові дії можуть виконувати тільки визначені в законі органи. Слід враховувати, що прокуратура наглядає не за самою оперативно-розшу-ковою діяльністю, а за додержанням законів органами, які її здійснюють. Завданням прокурора є сприяння дотриманню законності в роботі цих органів. Йдеться насамперед про за­безпечення прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб при здійсненні відповідними органами оперативно-роз-шукової діяльності. Перелік органів дізнання, на які поши­рюється прокурорський нагляд, визначається Кримінально-процесуальним кодексом України.

Органи прокуратури, здійснюючи функцію нагляду за до­держанням законів при виконанні судових рішень у кри­мінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, наглядають за додержанням законів в ізоляторах, тюрмах, виправно-трудових і виховно-трудових колоніях, а також у психіатричних лікарнях з суворим і по­силеним режимом. Ця діяльність прокуратури має велике значення з погляду захисту прав людини і громадянина, оскільки в умовах ізоляції від суспільства ця категорія грома­дян є найменш захищеною.

Таким чином, прокуратура відповідно до Конституції і чинного законодавства України займає значне місце в дер­жавному механізмі нашої країни, активно впливає на забезпе­чення законності, прав і свобод людини і громадянина.

Контрольні запитання

151.            Розкрийте правову природу судової влади.

152.            Якою є судова система України?

153.            Який склад Верховного Суду України?

154.    Які повноваження Президії і Пленуму Верховного Суду України?

155.            Які конституційні вимоги до претендентів на посаду судді суду за­ гальної юрисдикції?

156.    Які є конституційно-правові гарантії неупередженого вирішення суд­ дями справ?

157.            Що таке принципи правосуддя? Яка їх система? Розкрийте їх зміст.

158.    Які повноваження має Вища рада юстиції?

159.    Проаналізуйте конституційно-правовий статус прокуратури.

 

94