yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->§ 3. Адміністративно-територіальний устрій України

Конституційне право України

§ 3. Адміністративно-територіальний устрій України

Інститут адміністративно-територіального устрою нашої держави знайшов своє нормативне закріплення у ст. 133 Кон­ституції України. Без перебільшення його слід вважати одним із найважливіших політико-правових інститутів держа­ви, тому що він безпосередньо стосується істотних інтересів населення країни.

Адміністративно-територіальний устрій України набув за­вершеного вигляду у процесі розвитку держави і не випадко­во отримав своє конституційне закріплення. Проте він вже не повною мірою відповідає політичним і соціально-економіч­ним реаліям, які склалися в Україні, тому що переважно був створений ще в 1930-х роках, і на даному етапі розвитку від­буваються значні зміни, які стосуються майже всіх сторін державного і громадського життя. Це і впровадження в еко­номіку країни ринкових механізмів, запровадження нових управлінських структур згідно з тією формою правління, яка має місце в державі, загострення політичних процесів та ін.

Термін «адміністративно-територіальний устрій» ні в яко­му разі не можна ототожнювати з поняттям «територіальна організація держави», яке означає побудовану за терито­ріальними принципами державну організацію суспільства і передбачає насамперед поділ території держави на виборчі, військові округи, адміністративно-територіальні одиниці то­що. Поряд з поняттям «адміністративно-територіальний уст­рій» вживається і термін «адміністративно-територіальний поділ». Ці поняття також не є синонімами, бо друге означає процес поділу території держави на адміністративно-терито­ріальні одиниці, а поняття «адміністративно-територіальний устрій» органічно поєднує два елементи державності: терито­ріальний поділ і систему державних органів. Таким чином, адміністративно-територіальний устрій слід характеризувати як обумовлений функціями держави і проведений з урахуван­ням природно-історичних, економічних, національних та ін­ших особливостей поділ території держави на окремі части­ни, згідно з яким будується система місцевого самовряду­вання, інших державних і недержавних органів з метою забезпечення їх практичної діяльності.

Згідно зі ст. 133 Конституції України до системи адмініст­ративно-територіального устрою держави входять Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, се­лища і села. У переліку адміністративно-територіальних оди­ниць у Конституції не називаються сільські і селищні ради.

Вони збереглись і в силу своєї виняткової необхідності мають бути збережені й у майбутньому. Стаття 133 Конституції у зв'язку з цим потребує відповідних змін.

Система адміністративно-територіального поділу України побудована на базі координації та субординації, створення структурних рівнів (ланок). Для сучасної системи адміністра­тивно-територіального устрою України характерні три струк-турні рівні: вища ланка -- Автономна Республіка Крим, об­ласть, міста республіканського підпорядкування (міста Київ і Севастополь); середня ланка — район, місто обласного підпо­рядкування; низова ланка — місто районного підпорядкуван­ня, селище (селище міського типу), село, сільрада, селищна рада.

Перелік областей та міст республіканського підпорядку­вання міститься в Конституції України (частина друга ст. 133). До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаїв­ська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопіль­ська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чер­нівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Уперше в Україні області були створені у 1932 р. Нині їх є 24. Території областей поділяються на райони. На території обла­сті знаходиться кілька міст, підпорядкованих безпосередньо обласним органам. Звичайно області іменуються за назвою обласного центру (винятком є Закарпатська та Волинська).

У системі адміністративно-територіального устрою най­більші одиниці - - Автономна Республіка Крим та області. Найбільшими за територією є: Одеська область -- 33,3 тися­чі kb. km, Дніпропетровська, Чернігівська — по 31,9, Харків­ська — 31,4 тисячі kb. km. Найменшими за територією є: Чер­нівецька — 8,1 тисячі kb. km, Закарпатська -- 12,8, Терно­пільська —13,8 тисячі kb. km області. За кількістю населення найбільшими є такі області, як: Донецька - - 5367,9 тисячі осіб, Дніпропетровська — 3857,5, Харківська — 3162,6 тисячі осіб. Найменшими областями є: Чернівецька - 917,9, Волинська — 1034,8, Тернопільська — 1152,3 тисячі осіб.

У середньому на область припадає 24,1 тисячі кв. км сіль­ськогосподарських земель, 19 районів, 6 міст обласного під­порядкування, 1207 населених пунктів.

В Україні є два міста республіканського підпорядкування -Київ та Севастополь, що мають згідно з Конституцією Украї­ни (частина третя ст. 133) спеціальний статус, який визнача­ється законами України. Вже прийнятий і діє Закон «Про столицю України — місто-герой Київ». Закон про місто Сева­стополь поки що не прийнятий.

Важливого значення набувають міста обласного і районного підпорядкування. У них знаходяться об'єкти промислового виробництва, науки, культурно-освітні установи та інші об'єк­ти, без яких неможливе функціонування міст і їх кількість постійно зростає. В Україні є близько 445 міст. Невеликим містам — районним центрам має надаватись державна під­тримка, оскільки надмірний розвиток великих міст-«мільйо­нерів» породжує і для населення, і для органів місцевого са­моврядування, як свідчать приклади інших країн, надзви­чайно складні проблеми, з якими зіткнеться в недалекому майбутньому і Україна.

У системі адміністративно-територіального устрою Украї­ни важливе місце належить районам. Ця ланка пов'язує обла­сні і республіканські органи з міськими, селищними та сіль­ськими радами, підприємствами, організаціями та ін. Кожен з районів є економічно цілісним комплексом зі своєю більш-менш розвинутою соціальною інфраструктурою. Нині в Украї­ні 612 районів, з них у містах - - 121. Найбільше районів у м. Києві - - 14, у Дніпропетровській області - - 18, Донець­кій --21. Найбільшим сільським районом є Голопристансь-кий Херсонської області — 3435 кв. км, а найменшим — Во-ловецький Закарпатської області — 544 кв. км. Найбільш на­селеним районом є Харківський — близько 225 тисяч, а найменш населеним -- Верхньорогачицький Херсонської об­ласті — близько 15 тисяч осіб.

В Україні налічується понад 10 тисяч сільських і 200 се­лищних рад. Територія сільради (селищної ради) -- це не тільки села (селища), а й навколишні землі, які використову­ються для сільськогосподарського виробництва.

Дуже гострою є проблема так званих неперспективних сіл. Кожного року з обліку знімаються десятки населених пунктів, що має негативні наслідки — економічні, демогра­фічні та ін.

В Україні система поділу населених пунктів на сільські і міські є гнучкою, а це забезпечує їх безперешкодний перехід із однієї категорії в іншу. У цілому цей поділ населених пунктів на сільські та міські залежить від того, чи пов'язане населення з сільськогосподарським виробництвом, а також від терито­ріальних кордонів та кількості населення. Усього в Україні за станом на 1 березня 1996 р. налічувалось 28 839 сіл і 279 се­лищ.

Згідно з частиною першою ст. 183 Конституції України до системи адміністративно-територіального устрою України вхо­дить Автономна Республіка Крим, її статус нами вже проана­лізовано, тут лише зазначимо, що Автономна Республіка Крим не є звичайною адміністративно-територіальною одини­цею, але вона не є й політичною автономією.

У межах території України можуть утворюватися й інші спеціальні територіальні утворення — судові, військові окру­ги, екологічні, прикордонні, спеціальні (вільні) економічні зони, адміністративно-територіальні утворення з особливим режимом функціонування. Таким утворенням є територіаль­на одиниця, що має орган місцевого самоврядування та інші спеціальні органи управління, в межах якої розташовані про­мислові підприємства з розробки, схову, виготовлення, ути­лізації та переробки радіоактивних та інших матеріалів, вій­ськові та інші об'єкти, для яких необхідно мати особливий режим безпечного функціонування та охорони державної таємниці, включаючи спеціальні умови проживання грома­дян. Можливі й інші територіальні утворення, порядок утво­рення та функціонування яких має визначатися окремими за­конами.

Таким чином, незважаючи на те, що Україна є унітарною республікою з ускладненою системою адміністративно-тери­торіального поділу, є всі підстави стверджувати, що цей поділ не простий і він відтворює складність соціально-економічних та політичних процесів, які є на теренах України. Водночас динамічний розвиток перетворень у нашій державі буде чин­ником новелізації системи і структури адміністративно-тери­торіального поділу і прийняття нового законодавства з цього питання.

 

Контрольні запитання

166.     Розкрийте конституційні принципи територіального устрою України.

167.     У чому полягає відмінність між унітарною державою, федерацією, конфедерацією?

168.     Які особливості конституційно-правового статусу Автономної Респуб­ ліки Крим?

169.     Проаналізуйте адміністративно-територіальний устрій України.

 

97