yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Кооперування

Розділ 5

КООПЕРАТИВНИЙ РУХ

5.1. Кооперативна ідеологія

Поняття "кооперативна ідеологія". На основі кооператив­них цінностей формуються погляди на призначення та роль кооперативів. Вони ж лежать в основі норм* (правил), якими керується кооперація. Слід підкреслити, що погляди на ко­операцію та норми кооперативного життя, як і будь-які інші явища культури, не можуть бути наперед заданими. Кожен, хто долучається до кооперації, освоює їх, тобто пізнає, взаємо­діючи з кооператорами та навчаючись, і перетворює в свідо­мості відповідно до власного світогляду й обставин суспільно­го життя. Таким чином, кооператор — не просто формальний член кооперативу, це особа наділена кооперативною свідомі­стю. Кооператор відчуває свій зв'язок з іншими членами коопе­ративу, розуміє, що у кооперативі слід діяти, орієнтуючись на його принципи, й провадить кооперативну діяльність, керую­чись кооперативною ідеологією* (Додаток 7).

Кооперативна ідеологія — це система ідей, на яких ґрун­тується оцінка кооперації і на які орієнтуються члени коопе­ративів та прихильники кооперації у своїй кооперативній діяльності.

Розвиток кооперативної ідеології. Періодизація процесу. Кооперативна ідеологія сформувалась у XIX ст., коли в Захід­ній Європі розгорнувся процес суспільної модернізації і зрос­ло прагнення розв'язати проблему забезпечення добробуту людей праці — робітників, ремісників, селян. Європейців усе більше вабили ідеали, які ми зараз називаємо кооперативни­ми. Багато хто вірив, що їх втілення дозволить цілком здолати існуючі в тогочасному суспільстві соціальні суперечності й усу­не жорстку конкуренцію на ринках праці, товарів та послуг (Додаток 4).

Спроби розвинути та систематизувати кооперативні ідеали привели до виникнення теоретичних концепцій, що давали оцінку кооперації, пропонували те чи інше бачення її місця і ролі в суспільстві.

Ідеологи кооперації, створюючи свої вчення, виходили не лише з кооперативних цінностей та принципів. Вони також враховували наявний досвід діяльності кооперативів і, звичай­но, стан суспільства та поширені серед кооператорів погляди на нього. У їхніх вченнях знайшли відображення і власні пе­реконання та прагнення. Перші кооперативні вчення, які більшою чи меншою мірою впливали на розвиток кооперації, з'явилися у середині XIX ст. (Л. Блан, Ф. Бюше, В. Кінг, Ф. Лассаль, Ф.-В. Райффайзен), чимало прислужившись попу­ляризації ідеї кооперативу. Вчення першої половини XX ст. об­ґрунтували економічні та етичні переваги кооперації порівня­но з приватним підприємництвом (ПІ. Жід, М. Туган-Бара- новський, Е. Пуассон, Б. Лавернь, С. В'єнней, Дж. Ворбасс, та ін.). їх творці мали значний вплив на формування сучасних моделей економіки. У другій половині XX ст. погляди на коопе­рацію продовжували розвиватись, однак вплив кооператив­ної ідеології зменшився через те, що ряд соціальних цілей, які були декларовані як завдання кооперації, у постмодерному су­спільстві вдалось реалізувати.

Радикальні та помірковані кооперативні вчення. Численні вчення XIX—XX ст. про кооперацію можна розмежувати на такі, що ґрунтувались на ідеології соціалізму й були відповід­но, більш радикальними, і на ті, що опирались на ліберальні ідеї й визначали для кооперативів більш помірковані соціальні цілі.

Радикально налаштовані теоретики та діячі кооперації, відкидаючи принцип політичного нейтралітету кооперативів, вважали їх ефективним засобом соціальної підтримки й гурту­вання людей праці для боротьби проти влади капіталу та будів­ництва суспільства соціальної справедливості. Прихильники цих поглядів сходились на тому, що в майбутньому соціалістич­ному суспільстві кооперативи відіграватимуть значну чи навіть вирішальну роль в економіці. Вони витіснять з ринку приватні фірми і співпрацюватимуть з державою.

Помірковано налаштовані діячі та теоретики кооперації пе­реконували, що кооперативи повинні дотримуватись політич­ного нейтралітету і працювати на гармонізацію суспільних від­носин, залагодження суперечностей між монополіями й дрібним та середнім бізнесом, підприємцями і найманими працівника­ми, фабрикантами та ремісниками тощо. На їхній погляд коопе­ративний сектор, опираючись на державну підтримку, має ста­ти неодмінною і рівноцінною складовою національної ринкової економіки. Кооперативи корисні, зокрема, тим, що "цивілізу­ють" ринок, сприяють утвердженню у сфері бізнесу моральних засад, зміцнюють економічне становище дрібного виробника й торговця.

Кооперативізм. Ідеологію кооперативного руху, яка оста­точно склалася у першій половині XX ст., часто називають ко- оперативізмом. В основі кооперативізму — вчення відомого французького економіста та кооперативного діяча Шарля Жіда (1847—1932), лідера так званої Німської школи — гурту вче­них, популяризаторів та організаторів споживчих кооперати­вів, створеного у 80-х рр. XIX ст. у м. Нім, що на півдні Франції. Основна теза кооперативної теорії Ш. Жіда: "Не капіталізм, і не соціалізм, лише кооперація". Вчений вважав, що споживчі ко­оперативи, об'єднавши все населення країни, зможуть витісни­ти з ринку приватні та державні підприємства і створити ви­ключно кооперативну економіку. Кооперація, таким чином, ста­не економічною основою нового суспільства, а на зміну сучасній бюрократичній державі, що спирається на поліцію, армію, тюр­ми, прийде "кооперативна республіка", до законодавчих та ви­конавчих органів влади якої увійдуть обрані членами спожив­чих товариств кооператори. Послідовники ПІ. Жіда розвинули та модернізували його вчення, зокрема, стверджували, що май­бутнє суспільство базуватиметься виключно на комунальній (груповій) власності. У 1955 р. учень ПІ. Жіда Б. Лавернь пи­сав: "Для того, щоб розв'язати соціальну проблему не треба шукати багато шляхів. Шлях кооперації є єдино правильним. З його допомогою досягається ліквідація несправедливого роз­поділу прибутків, знаходить вирішення суперечність між егоїз­мом індивідуала та інтересами суспільства.

Цей лад дає можливість добитись ліквідації несправедливо­го розподілу і зберігає свободу особистості, тому що соціалі­зація багатств відбувається із збереженням свободи людей.

Поєднання інтересів всіх класів суспільства досягається без потрясінь, в той час як при інших соціальних режимах супе­речності між класами приводять часто до кривавих зіткнень. За умов кооперативного устрою суспільством правитиме не не­нависть, а любов, назавжди утвердяться високі ідеали".

Суть сучасного кооперативізму як ідеологічної системи мож­на звести до сукупності таких ідей:

а) суспільство розвивається в напрямку до співробітництва, що означає зростання ролі кооперації;

б) кооперація як складова економіки матиме значний еко­номічний вплив;

в) розвиток кооперації допоможе усувати існуючі в модер­ному суспільстві соціальні суперечності, гармонізувати суспіль­ні відносини;

г) кооперативи відіграватимуть значну роль не лише в еко­номіці, айв культурному та громадсько-політичному житті, сприяючи зростанню морального, освітнього та професійного рівня широких верств населення й утверджуючи демократію та громадянське суспільство.

Значення кооперативної ідеології. Як бачимо, кооператив­на думка достатньо прагматична. Теоретики кооперації пропо­нували і пропонують цілком реальний механізм покращання матеріального становища людей праці — розвиток різних видів кооперації. Водночас вони часто перебільшували роль коопера­тивів, вважаючи їх універсальним засобом вирішення проблем модерного суспільства.

Значення кооперативних учень у тому, що вони допомагають формувати традиції, кооперативний спосіб життя, кооперативну свідомість. Окрім того, кооперативні теорії дозволили вдоско­налити господарську діяльність кооперативів, демократичний механізм управління, розвинути кооперативну освіту та пропа­ганду. Вони не менше ніж економічні успіхи кооперації спри­яли розгортанню масових акцій на підтримку кооперативної ідеї.

 

18