yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->6.2. Економічне призначення кооперативів

Кооперування

6.2. Економічне призначення кооперативів

Кооператив — один з інститутів ринкової економіки, що склалась у XVIII — першій половині XIX ст.

Ринкова економіка. Ринкова економічна система ґрунтуєть­ся на товарно-грошових відносинах, пануванні приватної фор­ми власності та вільній конкуренції як між виробниками, так і між споживачами. У XIX ст., коли виникли кооперативи, характерними для економічного життя Європи були:

·    домінування приватної власності на економічні ресурси;

·    вільна конкуренція, безперешкодний вихід на ринок та переливання капіталу з однієї галузі в іншу;

·     переважання дрібних виробників, які самостійно вирішу­вали, ЩО виробляти, у якій кількістю, з допомогою яких техно­логій та кому ці товари збувати;

·     переважання обмежених у коштах споживачів, які само­стійно обирали, у якого товаровиробника придбати його про­дукцію;

·     особиста свобода всіх учасників ринку, в тому числі й тих, що пропонували свою робочу силу. Підприємці вільно обирали сферу бізнесу, а працівники — місце праці;

·    стихійне встановлення цін (під впливом попиту і пропо­зиції);

·     еквівалентний обмін за вартістю;

·     орієнтація підприємців на максимізацію Прибутку, що стало основним мотивом для економії ними ресурсів, викори­стання на підприємствах техніки, підтримання працездатності робітників.

Суперечності класичної ринкової економіки. Названі харак­теристики притаманні класичній капіталістичній економіці*, у рамках якої попит на капітал стійко переважає над його про­позицією. Це зумовлено, перш за все, пануванням дрібного бізнесу та гострою конкуренцією між підприємцями. У той же час мануфактура та фабрика, що витісняли ремісниче вироб­ництво, і швидке зростання міського населення (за рахунок се­лян) створили стійкий надлишок робочої сили на ринку праці, внаслідок чого ціна останньої (заробітна плата) була невисо­кою.

Наслідки виникнення корпорацій. Відчутна нестача капі­талу для розвитку виробництва у підприємців та коштів для задоволення життєво важливих споживчих потреб — у широ­ких мас споживачів, й зумовили виникнення корпоративних підприємств. Корпорації, орієнтовані на інвесторів (акціонерні товариства), акумулюючи вільні кошти, розвивали великий бізнес, капіталомістке виробництво, банківську систему, сприя­ли модернізації підприємств. Кооперативи, натомість, допома­гали розвиткові малого бізнесу і зростанню платоспроможного попиту населення на споживчі товари та послуги. Власники домогосподарств і дрібних підприємств, об'єднавшись у коопе­ративах виробників, здешевили для себе фінансові й матеріальні ресурси та знизили собівартість власної продукції. Кооператив­не підприємство також дозволяло їм нарощувати виробництво і розширювати ринки збуту своїх товарів.

Міщани і селяни, економлячи за допомогою кооперативів на придбанні споживчих товарів, житла, послуг, змогли пов­ніше задовольняти власні споживчі потреби. Поширення ко­оперативів споживачів також стимулювало підвищення якості споживчих товарів та культури обслуговування торговцями клієнтів. Фінансові кооперативи забезпечили широким вер­ствам населення доступ до ринку кредитних і страхових по­слуг. Таким чином, кооперативи давали змогу пом'якшити дис­баланс попиту та пропозиції на товари, послуги, робочу силу, а отже сприяли економічному розвиткові країн Європи.

Змішана економіка. Починаючи з останньої чверті XIX ст., в економічну діяльність все активніше втручається держава. Поступово у більшості країн Європи формується так звана змішана економіка, для якої характерне поєднання ринкових механізмів з активною участю держави в регулюванні госпо­дарської діяльності. Останнє дозволяє на макрорівні коригу­вати попит та пропозицію через державний бюджет, програми розвитку окремих галузей та регіонів, діяльність державного сектора економіки тощо. Держава, зокрема, бере на себе відпо­відальність за розвиток засобів комунікації (зв'язку, доріг, залізничного й морського транспорту), окремих найбільш науко- і капіталомістких галузей господарства, соціальний захист населення, підготовку кваліфікованих кадрів тощо.

Кооперативна політика держав. Упровадження державно­го регулювання економіки стимулює розвиток кооперації. Поступово влада переконується в економічній ефективності залучення кооперативів виробників до реалізації різноманіт­них державних програм підтримки та розвитку (сільського господарства, малого й середнього бізнесу, депресивних регіонів тощо). Виявляється також, що розвиток кооперації спо­живачів дозволяє державі оптимізувати бюджетні витрати з фондів соціального страхування та соціального забезпечення, зберігаючи водночас загальне зростання рівня добробуту на­селення. У результаті кооперативи отримують пільги в оподат­куванні, державні субсидії*, дешеві довгострокові кредити тощо.

Активний розвиток кооперативів, а також інших непри­буткових організацій: благодійних фондів громадських та ре­лігійних об'єднань, рухів, товариств власників та працівників, асоціацій юридичних осіб тощо призвів до створення в еко­номіці так званого третього сектора. "Третій сектор", як і дер­жавний, продукує, насамперед, суспільні блага, тобто блага, які не зникають, навіть якщо спожиті однією людиною, зали­шаючись доступними іншим людям. На відміну від особистих (це, наприклад, продукти харчування) суспільні блага не мо­жуть бути об'єктом суперництва, а отже, за їх отримання лю­дина не схильна платити.

Невід'ємними ознаками суспільних благ вважають їх невинятковість та незмагальність. Однак ці ознаки у різних бла­гах проявляються по-різному. До "чистих суспільних благ" від­носять, наприклад, національну оборону, громадську безпеку, екологічний захист, фундаментальні наукові дослідження, за­безпечення законності. Суспільно корисні послуги: соціальні, освітні, мистецькі, які надають неприбуткові організації, в то­му числі й кооперативи, належать до "змішаних суспільних благ". Останнім перша або друга ознаки притаманні меншою мірою.

"Третій сектор" економіки. Нині "третій сектор" — не­від'ємна складова економічних систем. Особливо вагомий вплив він має у країнах Європейського Союзу, США, Канаді, Австралії, Японії, де вже склалася соціальна ринкова економі­ка. Цей новий вид економіки, концепція якого була розробле­на в Німеччині, характеризує поєднання принципів свободи підприємництва та ринкового господарювання із соціальним порядком та соціальним прогресом. Термін "соціальна" вка­зує, зокрема на те, що сучасна ринкова економіка орієнтована на розв'язання як економічних, так і соціальних завдань і об­межується там, де вона неефективна й може породити соціаль­но небажані результати.

Кооперація як чинник соціалізації економіки. Протягом другої половини XX ст. виникли численні моделі соціальної ринкової економіки: німецька, шведська, голландська, япон­ська та ін. У кожній з них кооперативи поруч з іншими неуря­довими неприбутковими організаціями — серйозний фактор соціалізації економічних відносин. Це зумовлено рядом чин­ників. По-перше, у постмодерних суспільствах зростає роль таких мотивів діяльності людей як комфортність життєвого середовища та можливість формувати його на свій смак. Люди також прагнуть знайти суспільне застосування власним ідеям, проектам, креативним здібностям, мистецьким талантам. Такі людські бажання складно реалізувати в межах чисто ринко­вих відносин, оскільки споживачі, не маючи достовірних відо­мостей про об'єктивні характеристики цього "товару", не схильні за нього платити, а підприємці, не відаючи про реаль­ний попит на ці нематеріальні блага, не беруться організувати їх "виробництво" та реалізацію. Заповнюючи неефективні для комерційних структур "економічні ніші", кооперативи та інші громадські об'єднання значною мірою задовольняють такі люд­ські бажання.

Кооперативи — чинник економічного прогресу. По-друге, діяльність кооперативів сприяє досягненню суспільством нової якості економічного зростання, розвиткові інноваційних тех­нологій, збереженню та нагромадженню освітнього, наукового й духовного потенціалу суспільства, захистові прав споживачів, екологічній безпеці, всьому, що входить у зміст соціального порядку та соціального прогресу. А отже, розвиток коопе­рації — один з важливих показників рівня соціальної зрілості сучасної ринкової економіки.

 

22