yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->6.3. Кооперативи — складова громадянського суспільства

Кооперування

6.3. Кооперативи — складова громадянського суспільства

Кооперативи мають не лише економічне призначення. За своєю метою та організаційними засадами вони належать до добровільних громадських об'єднань, а отже є складовою со­ціальної сфери суспільства.

Громадянське суспільство. Сучасні дослідники розглядають соціальну сферу суспільного життя не лише як сферу розпо­ділу благ та формування життєвих можливостей. Вони вважа­ють її також "сферою інституалізованого спілкування" (А. Ко­лодій), де існує більша чи менша кількість стійких і тимчасо­вих об'єднань на засадах солідарності, які використовуються людьми для індивідуального й колективного самовираження та розвитку. Цей вимір соціальної сфери, зазвичай, називають громадянським суспільством.

Кооперативи — інститут громадянського суспільства. Поруч з кооперативами до інститутів громадянського суспіль­ства належать й інші добровільні громадські об'єднання: куль­турно-мистецькі, освітні, наукові, правозахисні, благодійні, а також громадські рухи, незалежні засоби масової інформації та ін.

Соціальні функції кооперативів. Як інститут громадян­ського суспільства кооперативи виконують такі соціальні функ­ції:

·        служать засобом самовираження своїх членів, їх самоор­ганізації та самореалізації ними власних інтересів;

·     допомагають членам адаптуватись в ринковій економіці та знайти основу для взаємних поступок і компромісів в умо­вах конкуренції;

·     захищають спільні інтереси своїх членів у змаганні з ін­шими групами інтересів;

·     пом'якшують конфлікт членів з соціальним середовищем, усувають антагоністичні суперечності;

·     забезпечують реалізацію членами їхніх соціально-економічних та культурних прав;

·     виражають і оприлюднюють позицію членів з різних про­блем суспільного життя.

Кооператив як інструмент соціального самозахисту. Со­ціальне призначення кооперативів, перш за все, у тому, щоб ефективно захищати інтереси кооператорів як виробників та споживачів, відстояти, а то й підвищити їх соціальний статус, покращити якість життя.

Членство у кооперативі створює можливості:

1.   підняти власний життєвий рівень шляхом економії при отриманні конкретних послуг або/і товарів;

2.   збільшити трудовий дохід, усунувши посередників між собою як виробником та користувачами виробленої продукції (надаваних послуг);

3.  забезпечити собі місце праці, підвищення кваліфікації, перекваліфікацію;

4.   отримати додаткові соціальні та культурні послуги, а та­кож освіту, в тому числі й професійну, ширший доступ до куль­турної інформації;

5.  розраховувати на допомогу та підтримку інших членів кооперативу на випадок життєвих труднощів;

6.  долучитись до активного громадського життя, до розв'я­зання економічних, соціальних, національних проблем, гло­бальних проблем людства (проблеми миру, екологічної безпе­ки, бідності та ін.).

Кооперативи призначені для економічної самодопомоги та соціального самозахисту осіб з обмеженими доходами: найманих працівників, дрібних товаровиробників, молоді, людей похилого віку, інвалідів. Вони захищають фермерів, ремісни­ків, дрібних торговців від економічного диктату великого капі­талу; найманих працівників — від експлуатації роботодавця­ми; споживачів — від свавілля товаровиробників та торговель­них посередників.

Наслідки кооперування для суспільства. Мобільність ко­оперативної форми ведення господарства, ефективне поєднан­ня у кооперативі громадських та особистих інтересів зробили цей захист доволі успішним, що в кінцевому підсумку сприя­ло пом'якшенню соціально-економічних суперечностей сучас­ного суспільства.

Так, у країнах з соціальною ринковою економікою подо­лані антагонізм між підприємцями та найманими працівника­ми, загрози дрібному й середньому бізнесу з боку монополі­стичних об'єднань та груп, лихварство, грабіжницька цінова політика торговельних посередників. Сучасні підприємці при­скіпливо досліджують запити й смаки потенційних клієнтів, постійно дбають про культуру обслуговування, не вдаються, за рідкісними винятками, до дезінформації та обрахунку по­купців тощо.

Нерозвиненість кооперативів як громадянського інститу­ту. Дещо інша ситуація у країнах, що розвиваються, зокрема, в державах з перехідною економікою. Попри внесення у зако­нодавство цих країн норм, що визначають соціальну орієнта­цію їхніх економік, високих соціальних стандартів життя тут поки не досягли. Однією з найсуттєвіших причин такого відста­вання за соціальними параметрами слід визнати недостатній розвиток у цих країнах "третього сектора" економіки, слабо інституалізоване громадянське суспільство.

Соціальний капітал. Україна теж належить до країн моло­дої демократії, з нерозвиненим громадянським суспільством. Переважна більшість недержавних неприбуткових організацій, в тому числі й кооперативи, все ще не стали повноцінними громадянськими інститутами, які продукують не лише матері­альні блага та послуги, а й так званий соціальний капітал. Соціальним капіталом учені називають ті соціальні надбання, які підвищують рівень солідарності та співпраці в окремих громадах та у суспільстві загалом. До таких надбань звичайно відносять:

а) соціальні мережі спілкування (горизонтальні зв'язки між рівними індивідами);

б) довіру та інші норми взаємності;

в) навички колективних дій.

Продукуючи соціальний капітал, інститути громадянсько­го суспільства через осіб, що завдяки об'єднанню в цих інсти­тутах набули відповідних цінностей, ставлень та зразків пове­дінки, передають його у сферу політичної діяльності. Сформо­вані в умовах громадянського суспільства ставлення людей до політики та стійкі зразки їх політичної поведінки називають громадянською (цивільною) культурою.

Українські кооперативи досі не стали повноцінними гро­мадянськими інститутами, що впливають на цивільну куль­туру суспільства. Трапилось це з ряду причин. Перш за все, слід відзначити, що два десятиріччя тому, в умовах радянського режиму громадянського суспільства в нашій країні просто не було, оскільки для його існування необхідні не лише мере­жа громадських об'єднань, а й публічність їх діяльності, не­залежність від державних структур, свобода преси та громад­ська активність населення. Певні можливості для громад­ського життя в Україні з'явилися тільки в період ініційованої М. Горбачовим "перебудови". Створивши прийнятні юридичні умови, незалежна українська держава сприяла зростанню чис­ла громадських об'єднань, в тому числі й кооперативів. За дани­ми Центру інновацій і розвитку, на 2000 р. вже було зареєстро­вано більше ніж 30 тис. недержавних організацій, з яких близько 800 мали статус всеукраїнських.

Перешкоди для продукування соціального капіталу в Укра­їні. На перешкоді продукуванню цими об'єднаннями соціаль­ного капіталу донині стоять успадковані з радянських часів патронажно-клієнтельні відносини між владою та народом, ке­рівниками і підлеглими, а також психологічна залежність бага­тьох громадян від влади. Бюрократично-олігархічна верства, яка сформувалася в Україні впродовж 1990-х рр. із колишньої партійної та господарської номенклатури, не відчувала відпо­відальності перед народом і здобула вирішальний вплив на по­літику, долаючи тиск простого люду або обманом, або й сило­вими методами. Загрозу олігархічної диктатури усунула тільки Помаранчева революція 2004 р.

Ще одним чинником, що гальмує формування в Україні гро­мадянського суспільства та перетворення кооперативів у його інститут, вважають поляризовану соціальну структуру нації. Співвідношення середнього доходу 10 % найбагатших сімей та 10 % найбідніших сімей у нашій країні на початку XXI ст. становило, за різними даними, відношення в межах від 12:1 до 35:1 (з урахуванням прихованого майна та доходу). Масова бідність породжувала соціальну деструкцію, аномію*, негромадянську поведінку українців. До того ж поляризація багат­ства і бідності, відсутність рівноваги соціальних інтересів спри­чинювали переважання в нашій країні не права, а принципу сили. Як наслідок, кооперативи, як і інші об'єднання грома­дян, мали або підпорядковуватися владі, або перебувати з нею в жорсткому протистоянні.

Утвердженню незалежності кооперації не сприяли й еко­номічне становище та економічна політика української дер­жави. Багаторічна господарська криза, інфляція, низька плато­спроможність населення, обмежені можливості для зовнішньої матеріальної допомоги, недосконалість податкового законодав­ства, відсутність державних програм підтримки кооперативно­го руху та інші обставини змушували кооперативи застосову­вати невідповідні їхній природі принципи і методи господа­рювання та напівлегальні способи й джерела фінансування власних потреб.

Потенційні можливості української кооперації. Між тим, як свідчить досвід країн Центральної та Південно-Східної Євро­пи, діяльність недержавних об'єднань громадян, у тому числі й кооперативів, при переході до ринку є навіть важливішою для населення ніж при наявності соціальної ринкової економіки. Значимість ролі кооперативів, зокрема, зумовлена нерозвине­ністю ринкових відносин, обмеженістю державних ресурсів, складністю соціально-економічної ситуації у перехідний період та потребою утвердження демократії. Кооперативи можуть допомогти українцям краще адаптуватись до ринкових відно­син, а також здатні перейняти на себе частину соціальних зобо­в'язань держави.

Співпрацюючи між собою, підтримуючи зв'язки з некооперативними партнерами та державою, кооперативи сприятимуть відтворенню у суспільстві широкої мережі спілкування та співробітництва, що ґрунтуватиметься на взаємній довірі учас­ників. Існування цієї мережі формуватиме у кооператорів на­вички соціальної взаємодії, такі особисті якості як діловитість, відкритість, відповідальність, почуття причетності до суспіль­них справ, обов'язку, солідарності. Вони навчаться приймати зважені рішення, аргументовано відстоювати свою позицію, йти на взаємні поступки, досягати компромісу тощо. Таким чи­ном, члени кооперативів стануть активними учасниками гро­мадського життя, матимуть громадянську позицію, доберуть впевненості у своїх силах та віри в можливості впливати на громаду. Іншими словами, кооперативи продукуватимуть со­ціальний капітал, завдяки чому члени цих об'єднань, а також особи, які перебувають з ними у стійких відносинах, набудуть громадянських якостей і переноситимуть ці якості в усі су­спільні інститути, до яких належатимуть, у тому числі й полі­тичні. В умовах України кооперативи можуть стати одним з най­надійніших засобів для "прищеплювання" суспільству гро­мадянської (цивільної) культури. Вони не лише вироблятимуть соціальний капітал, а й забезпечать існування в країні значно­го числа економічно незалежних власників, які здатні до взаємопідтримки та виявів солідарності, без чого цивільна культу­ра скластися не зможе.

 

23