yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->6.4. Кооперація та держава

Кооперування

6.4. Кооперація та держава

Кооперативи — опора демократичної держави. Як інсти­тут громадянського суспільства кооперативи служать демокра­тичній державі надійною опорою і водночас виступають щодо неї певною альтернативою. Вони сприяють ефективному функ­ціонуванню держави тим, що:

— залучають у виробництво товари, роботи, послуги, до­даткові трудові ресурси та підвищують трудову активність населення. Це дозволяє державі оптимізувати вкладення в еконо­міку, зокрема на виробництво суспільних благ;

·      самотужки забезпечують соціальний захист своїх членів, надаючи на прийнятних для них умовах роботу, товари, послу­ги, а отже зменшують для держави тягар соціальних проблем, які необхідно розв'язувати;

·      знімають, завдяки об'єднанню ресурсів та зусиль вироб­ників і споживачів, локальні економічні й соціальні конфлік­ти і пом'якшують існуючі у суспільстві суперечності, допома­гаючи державі підтримувати економічний та соціальний поря­док;

·      діють в інтересах своїх членів, що дозволяє владі враху­вати різноманітні групові інтереси, визначаючи державну полі­тику;

·      відкрито виражають думку кооператорів стосовно різно­го роду політичних рішень, даючи цим владі можливість кри­тично оцінювати й корегувати державну політику.

Кооперативи як альтернатива диктатові держави. Від­стоюючи групові інтереси кооператорів, кооперативні організа­ції мимоволі втручаються в політику, тиснуть на владу. їх про­тиставлення державі у тому, що вони:

1.     можуть служити кооператорам опорою в протистоянні з чинною владою, оскільки гарантують захист їх майнових ін­тересів і соціальних прав, додаючи членам впевненості у влас­них силах і можливостях;

2.     відкрито лобіюють інтереси своїх членів у протиборстві з іншими групами інтересів;

3.     при потребі допоможуть громадянам організовано проти­стояти неконституційним діям, наділених владою осіб, полі­тичних сил, спробам узурпації влади.

Неприйнятність державного втручання у кооперативне життя. Вплив кооперації на державну політику, її роль в дер­жаві прямо залежать від державного устрою та кооператив­ної політики чинної влади. Демократичний характер держави, гарантовані права та свободи її громадян, демократичні тради­ції створення для кооперації прийнятного правового поля кооперативного руху. Авторитарний характер влади, утиски прав та свобод, відсутність кооперативного законодавства та гарантій незалежності кооперації, намагання спрямувати її розвиток у визначене владою русло ослаблюють кооперативи, приводять до занепаду кооперативного руху, загрожують коопе­рації виродженням (втратою власних принципів) та господар­ським крахом.

Адміністративні та економічні засоби державного втру­чання. Тиск держави на кооперацію може бути прямим і про­являтися у нав'язуванні розроблених державними структура­ми планів господарської діяльності, скеруванні керівникам кооперативів якихось розпоряджень та в іншому, аж до повно­го одержавлення кооперативних організацій. Однак частіше держава втручається у кооперативне життя "м'якшими" засо­бами, зокрема, пропонуючи фінансову підтримку на певних умовах, регламентуючи окремі види діяльності кооперативів, передаючи їм частину власних організаційних та господар­ських функцій із збереженням за собою контролю за їх вико­нанням тощо. У правовій сфері втручання держави виявляєть­ся у прийнятті законів, указів, розпоряджень, які обмежують діяльність кооперативів. Несприятливою для кооперації слід визнати й дозвільну систему на відкриття кооперативів, коли кожне товариство, перш ніж почати свою діяльність, змушене долати численні бюрократичні перепони: узгоджувати функції, отримувати ліцензії, заключення санітарної, пожежної, подат­кової та інших служб.

Допустимість обмеженого державного нагляду. Трапляють­ся випадки, коли суворий державний контроль над коопера­тивами приносить їм користь. Як свідчить історичний досвід, у період зародження кооперативного руху, коли у населення бракувало кооперативних знань та досвіду спільного ведення господарських справ, жорсткі вимоги до новостворених коопе­ративів, опіка та контроль за їхньою господарською діяльні­стю з метою недопущення зловживань сприяли формуванню повноцінної кооперативної системи.

Проте, за будь-яких обставин втручання держави у діяль­ність кооперативів повинно визначатися відповідними право­вими нормами та носити виключно допоміжний і коригуючий характер. Як справедливо писав ще на початку XX ст. теоре­тик кооперації Е. Якоб, "де уряд, надаючи підтримку (коопе­ративам. — Авт.), діє обережно і обдумано, де він сповнений усвідомлення, що в кооперації самодопомога членів має зали­шатись основною силою, а діяльність держави має відігравати помічну, доповнюючу роль, там державна допомога може дія­ти досить благотворно і не лише не паралізуватиме роботи ко­операторів, а навпаки — пробуджуватиме ще більшу енергій­ність".

Статус юридичної особи гарантія автономії коопера­тиву. Своєрідною гарантією невтручання держави у справи кооперативу є надання йому при реєстрації статусу юридичної особи (рис. 6.2). Юридичною особою визнають організацію, у влас­ності, господарському віданні та оперативному управлінні якої перебуває відокремлене майно, і яка відповідає цим майном за своїми зобов'язаннями. Юридична особа може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, відкри­вати філії та представництва, рахунки в банках.

Кооператив як юридична особа повинен мати назву, статут, самостійний баланс, печатку, бланки зі своєю назвою та зареє­стровану у встановленому порядку емблему.

Як юридична особа будь-який кооператив вважається ство­реним з часу своєї реєстрації в органах юстиції. Він діє на осно­ві установчих документів: статуту або установчого договору і ста­туту, в окремих державах лише на основі установчого договору.

Правоздатність та дієздатність кооперативу. На відміну від своїх членів — фізичних осіб, які наділені загальними правоздатністю та дієздатністю, кооператив як юридична осо­ба має право здійснювати лише ті господарські операції та укладати тільки такі угоди, які потрібні для досягнення ви­значених його статутом (установчим договором) завдань. Його діяльність не може виходити за рамки, визначені статутом (установчим договором). Таку дієздатність та правоздатність називають спеціальними статутами. Вони виникають одночас­но, коли зборами схвалено статут кооперативу, створено його постійно діючі органи управління та завершено процедуру дер­жави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              

 

 

Кооператив втрачає дієздатність та правоздатність теж од­ночасно, з моменту приниження його існування як юридичної особи шляхом ліквідації або реорганізації. У цивільних відно­синах кооператив як юридична особа бере участь через свої органи управління та посадових осіб, які діють у межах прав, передбачених статутом.

Представництва, філії та відокремлені підприємства кооперативу. Кооператив як юридична особа може відкрива­ти свої представництва, створювати філії та відокремлені під­приємства. Представництво кооперативу — це його відокрем­лений підрозділ, розташований поза місцем знаходження ко­оперативу, який представляє його інтереси і захищає їх. Філія кооперативу теж є його відокремленим підрозділом, що розта­шований поза місцем знаходження кооперативу, який вико­нує всі чи окремі функції цієї організації, у тому числі й пред­ставницькі. Представництва та філії не є юридичними особа­ми, а їх керівники призначаються кооперативом і діють від його імені на довірних засадах.

Натомість, відокремлені підприємства кооперативу самі є юридичними особами, стосовно цих підприємств кооператив виступає лише власником або співвласником їх матеріальної бази.

Реорганізація та ліквідація кооперативу. Кооператив, як будь-яка юридична особа може бути реорганізований шляхом злиття, приєднання, розділення, виділення певної частки май­на, перетворення тощо. Його реорганізація відбувається лише з волі членів кооперативу, згідно з рішенням зборів.

Рішенням зборів кооператив може бути ліквідований. Лік­відація кооперативу може відбутися також відповідно до рішен­ня суду та у випадку визнання кооперативу банкрутом.

Статус підприємницької або непідприємницької органі­зації. Кооперативи як юридичні особи можуть отримати в дер­жаві статус підприємницьких (profit organizations) та непідприємницьких (non-profit organizations) товариств. Підприєм­ницькою організацією називають господарське товариство, метою діяльності якого є отримання прибутку та в якому отриманий прибуток розподіляється між його засновниками, власниками або учасниками. Такий статус мають, за рідким виключенням, промислові, будівельні та торговельні фірми, банки, страхові, інвестиційні, туристичні компанії та інші підприємства, що складають підприємницький сектор економіки. Згідно із За­коном України "Про кооперацію" (2003 р.), до підприємниць­ких товариств відносять виробничі кооперативи (ст. 2).

У більшості країн кооперативам надають юридичного ста­тусу підприємницького товариства. Підприємницькими нази­вають такі товариства, які не ставлять своєю метою отриман­ня прибутку та не розподіляють отриманий прибуток між учасниками утворення (засновниками, членами). Непідприємницькі товариства та установи можуть поряд із своєю діяль­ністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом, і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. У країнах з ринковою економікою до непідприємницького сектора відно­сять більшість шкіл, університетів, бібліотек, медичних, нау­кових та інформаційних центрів, театри, пенсійні фонди, адво­катські колегії, засоби масової інформації, спортивні клуби, об'єднання підприємців, фондові біржі тощо.

Специфіка кооперативів як непідприємницьких організацій у тому, що їм дозволено розподіляти між членами отриманий прибуток (чистий дохід). Підставою для такого дозволу є той факт, що переважна частина, а то й увесь прибуток (чистий дохід) кооперативу створюється його членами, котрі як клієнти кооперативних підприємств оплачують отримані послуги та товари. Згідно із Законом України "Про кооперацію", до непід­приємницьких організацій належать обслуговуючі (за умови, що їх послуги нечленам не перевищують 20 % загального обо­роту товариства) та споживчі кооперативи (ст. 2).

 

24