yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->6.5. Виховний потенціал кооперативів

Кооперування

6.5. Виховний потенціал кооперативів

Кооперативи продукують соціальний капітал та задоволь­няють культурні потреби своїх членів, а отже мають значний виховний потенціал. Кооперативи як осередки громадянсько­го виховання. Забезпечуючи своїх членів перехресним спілку­ванням у мережі громадянського суспільства, вони залучають їх до вирішення суспільних проблем, орієнтують на громад­ську діяльність і формують громадянську позицію. Взаємо­діючи між собою і з іншими учасниками громадських об'єднань, кооператори здобувають віру в здатність вирішувати різно­манітні суспільно важливі проблеми, звикають з довірою ста­витися до своїх колег, у тому числі й до членів інших асоціа­цій, та до створених цими особами суспільних інститутів — партій, релігійних, культурних, спортивних об'єднань тощо, вчаться співпрацювати, йти на компроміси, бути помірковани­ми й толерантними. Завдяки спілкуванню та співпраці члени кооперативу більше цінують життя, свободу, добро, істину, красу, переконуються у вартісності названих попередньо "ко­оперативних цінностей", проявляють турботу про рідну землю та мову, пошану до кооперативних і національних традицій, інтересів і уподобань колег по товариству, членів рідної (сіль­ської, міської) громади, співгромадян, людства в цілому.

Велику духовну силу кооперативного руху неодноразово визнавали відомі громадські лідери XIX—XX ст., ідеологи та провідники кооперативного руху. Зокрема, лідер української кооперації Галичини міжвоєнного періоду Юліян Павликовський (1888—1948), виступаючи на святкуванні 30-річного юві­лею центральної спілки української галицької кооперації — Ревізійного союзу українських кооперативів — стверджував: "Божеська іскра нашого кооперативного руху це заповідь: "Люби ближнього твого", а іскра людського духа — це та від­вічна туга морально здорової людини за свободою і творча жажда (спрага. —Авт.) постійного вдосконалення власного її я і влас­них її діл.

У парі — іскри ці запалили великий вогонь очищення, крізь який проходить людина слабка і недосконала. У вогні очищен­ня перегорює її психіка — психіка раба — це зловіще п'ятно вікової неволі нашого народу, попеліє руйнуюча громадські чесноти утаєна злість і облудлива покірність. З попелів вогню очищення підводиться нова людина — громадянин, що вміє, не затрачуючи нічого зі своєї особовости, поглибити зміст сво­го життя працею для. громадян, що вміє навіть сірій праці будня — своєму господарському зусиллю — надати прикмети творчости, що вміє у солідарнім змаганню зі своїм середови­щем спрямувати похід народу на шлях, що веде до правди, добра і краси...".

Кооперативна освіта та пропаганда. Кооперативи не лише суттєво впливають на систему цінностей, ставлень і пріори­тетів своїх членів, вони сприяють зростанню їхнього рівня освіченості та поінформованості. Дбати про це спонукує ко­оперативи їхня природа. Виходячи із принципу "освіта, підви­щення кваліфікації, інформація", кооперативи забезпечують членам та їхнім родичам загальну освіту і поінформованість з питань кооперативного життя, навчають їх основам теорії ко­операції, створюють умови для отримання необхідної праців­никові кооперативу фахової освіти, зокрема готують відповідні кадри у навчальних закладах та підвищують кваліфікацію своїх працівників, популяризують кооперативну ідею серед населення. Турбота про освітній рівень членства зумовлена, перш за все, потребою об'єднання у високій ефективності рі­шень, які приймаються його членами як керівниками коопе­ративу. Вона випливає також з мети кооперативних організа­цій — забезпечувати не лише соціально-економічні, а й культурні потреби членів. Нарешті, будучи добровільною і відкритою спільнотою, кооператив не може не дбати про повноцінне й ба­гате духовне життя людей, згуртованих навколо ідеї його існу­вання. Виходячи з наявних потреб і можливостей, кооперативи створюють не лише підприємства, а й загальноосвітні школи, готують фахівців для цих підприємств у власних ВНЗ і профе­сійно-технічних закладах, відкривають для потреб місцевих громад (до них входять й члени кооперативів) бібліотеки, чи­тальні, будинки культури (клуби), заклади для здорового відпо­чинку й занять спортом тощо. Вони також поширюють коопе­ративні знання та досвід кооперації через власні періодичні ви­дання, національну пресу, радіо, телебачення, кіно. При цьому громадяни долучаються до культурного кола, в якому відбу­вається активний обмін кооперативними ідеями та пропозиці­ями щодо вирішення суспільних проблем, у тому числі й гло­бальних проблем людства, духовними надбаннями різних куль­тур.

Кооперативи у вищих та загальноосвітніх навчальних закладах. Особливу роль відіграють кооперативи у вихованні підростаючих поколінь. Кооперативні об'єднання, що існують у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах, гуртуючи підлітків та молодь, допомагають їм повніше задовольняти свої матеріальні потреби та швидше адаптуватись до умов ринку. Вони виховують учнів і студентів у дусі солідарності та взаємо­допомоги, вчать цінувати демократію, співпрацю, рівність та справедливість, формують такі риси характеру як працьови­тість, чесність, відповідальність, прищеплюють інші цінності. Навчальні заклади, у яких діють молодіжні кооперативи, ма­ють змогу поєднати педагогічний процес із практикою навко­лишнього життя, підготувати молодь до активної творчої праці та громадської діяльності.

Кооперативи молоді — це також організації дитячої та юнацької взаємодопомоги. Вони допомагають сиротам, напівси­ротам, інвалідам з дитинства, учням чи студентам, батьки яких в силу різних причин перебувають у скрутному матеріальному становищі. їх членами можуть стати лише ті, хто здобуває освіту в навчальних закладах, при яких вони створені. Як ви­няток до їх складу можуть увійти й педагоги, які навчають молодь азів кооперації і допомагають в організації коопера­тивної діяльності. Ще однією особливістю кооперативів учнів та студентів є незначні розміри пайового капіталу. Для госпо­дарської діяльності вони, як правило на безоплатній основі, використовують майно, що належить навчальним закладам та батькам членів (за їх згодою).

Специфіка учнівських кооперативів. Студентські коопера­тиви — повноцінні кооперативні утворення, що мають статус юридичної особи. Натомість учнівські товариства — це дитячі громадські організації, статути яких реєструють в місцевих органах управління освітою. За зобов'язаннями учнівського кооперативу відповідають не лише його члени (у межах внесе­ного паю), а й навчальний заклад, при якому він створений. Через бухгалтерію останнього проходять усі розрахунки з парт­нерами дитячого товариства. Навчальний заклад зобов'язаний опікуватися учнівським кооперативом, оскільки як дитяча організація той не має прав юридичної особи.

Висновки

·    Кооперативи — лише одна з чисельних форм співдіяль- ності людей в сучасному суспільстві. Це господарсько-громад- ські об'єднання, які належать до економічних інститутів та, одночасно, до інститутів громадянського суспільства. Як і інші соціальні інститути кооперативи мають свою соціальну місію, що визначається насамперед природою цих організацій.

·    Соціальна місія кооперації в українському суспільстві, згідно з чинним законодавством, полягає у забезпеченні росту життєвого рівня членів, захисті їх майна, інтересів та соціаль­них прав, організації економічної та соціальної самодопомоги населення, залученні у національну економіку товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, створенні та розвитку необхідної для господарювання інфраструктури, становленні й зміцненні демократії та нарощуванні громадянської актив­ності українців.

·    Кооперативи — підприємства корпоративного типу, орієн­товані на клієнтів (працівників) — власників. їхнє завдання — допомогти розвитку малого бізнесу і зростанню платоспромож­ного попиту населення на товари та послуги. Формування коопе­ративних систем сприяло подоланню дисбалансів попиту та пропозиції на товари, послуги і робочу силу, стимулювало роз­виток національних економік.

·    Держава залучає кооперативи до реалізації різноманіт­них програм розвитку (сільського господарства, малого та се­реднього бізнесу, депресивних реґіонів). Завдяки кооперативам вона може оптимізувати власні витрати та забезпечити загаль­не зростання добробуту населення.

·    Кооперативи, як і інші складові "третього сектора" су­часної економіки та значне число державних підприємств про­дукують суспільні блага, насамперед суспільно-економічні по­слуги: соціальні, освітні, мистецькі та ін. Діяльність коопера­тивів сприяє також досягненню суспільством соціального порядку та соціального прогресу.

·        Як інститут громадянського суспільства кооперативи ви­конують ряд соціальних функцій: служать засобом самови­раження своїх членів, їх самоорганізації та самореалізації ними власних інтересів, допомагають членам адаптуватись в ринко­вій економіці, захищають їх інтереси у змаганні з іншими гру­пами інтересів, усувають антагоністичні суперечності у су­спільстві, забезпечують реалізацію членами їхніх прав та ви­ражають і оприлюднюють їхню позицію з різних проблем суспільного життя.

·    Кооперативи призначені, насамперед, для економічної самодопомоги та соціального самозахисту осіб з обмеженими доходами: найманих працівників, дрібних товаровиробників, молоді, людей похилого віку, інвалідів. Мобільність коопера­тивної форми господарювання, ефективне поєднання у коопе­ративі громадських та особистих інтересів сприяли пом'якшен­ню соціально-економічних суперечностей у країнах з соціальною ринковою економікою та розвиненим громадянським суспіль­ством.

·    У державах з перехідною економікою та нерозвиненим громадянським суспільством, зокрема і в Україні, кооперати­ви ще не стали повноцінними громадянськими інститутами, які продукують соціальний капітал. На перешкоді продуку­ванню кооперативами соціального капіталу в Україні все ще стоять патронажно-клієнтельні відносини між владою і наро­дом, поляризована соціальна структура нації, а також неефек­тивна економічна політика держави.

·    Кооперативи — надійна опора демократичної держави та до певної міри, її альтернатива. У державах з тоталітарним і авторитарним режимами кооперативи вироджуються, а ко­оперативний рух занепадає та згортається.

·        Держава може втручатися у життя кооперативів адміні­стративними та економічними методами. Таке втручання бла­готворно впливає на кооперативний рух лише за умов, коли кооперативи зберігають автономію в управлінні та економічну незалежність, а державна допомога відіграє допоміжну, сти­мулюючу роль.

·        Держава надає кооперативам статус юридичної особи. Як юридична особа кооператив має обмежену, статутну діє­здатність і правоздатність. Він також може відкривати свої філії та представництва, створювати відокремлені підприєм­ства.

·        У більшості держав кооперативи юридично належать до неприбуткових організацій (non-profit organizations). На відміну від інших неприбуткових організацій кооперативи мають право розподіляти між членами отриманий прибуток (чистий дохід). В Україні до неприбуткових організацій відно­сять обслуговуючі та споживчі кооперативи. Виробничі коопе­ративи за статусом — підприємницькі товариства.

·        Кооперативи мають значний виховний потенціал. Вони долучають членів до вирішення суспільних проблем, орієн­тують їх на громадську діяльність, формують громадянську позицію, а також сприяють зростанню рівня освіченості та по­інформованості .

·        Кооперативи можуть створюватися у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах. Молодіжні кооперативні об'єд­нання мають ряд особливостей: складаються лише з учнів або студентів, оперують порівняно незначним капіталом, безплат­но користуються матеріальною базою навчальних закладів, при яких створені, та перебувають під опікою педагогічних праців­ників. Учнівські товариства, крім того, мають юридичний ста­тус не кооперативу, а дитячої громадської організації.

 

 

25