yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Кооперування

Розділ 7

ЗАКОНОДАВСТВО ПРО КООПЕРАЦІЮ

7.1. Конституційні засади кооперативного права

Українське кооперативне право. Організаційно-правові за­сади діяльності кооперативних товариств та їх спілок визнача­ються метою, принципами та завданнями їх діяльності. Вони відображаються в Конституції України, в Законах України "Про споживчу кооперацію" (1992 р.), "Про сільськогоспо­дарську кооперацію" (1997 р.), "Про кредитні спілки" (2001 р.), "Про кооперацію" (2003 р.), в інших законодавчих актах. Най­вищу юридичну силу в системі законодавства про регулюван­ня кооперативних, як і всіх інших суспільних відносин має Конституція України. Вона на перше місце ставить питання захисту прав людини, визначає права та обов'язки громадян і юридичних осіб, органів державної влади та управління, міс­цевого самоврядування, визначає механізм захисту прав та інтересів людини. Право громадян України на об'єднання в гро­мадські організації для здійснення та задоволення економіч­них, соціальних інтересів передбачено ст. 36 Конституції Укра­їни. Ст. 42 гарантує громадянам право на підприємницьку ді­яльність. Загальні та спеціальні закони повинні відповідати конституційним принципам.

У Конституції України немає прямого посилання на дер­жавну політику щодо різних видів кооперації, проте в ст. 13 записано, що "держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом". Найголовніше, що дає Конституція України для розвитку коо­перації, — це забезпечення гарантій держави щодо незалеж­ності та самостійності цієї соціально-економічної організації, запобігання будь-якому втручанню в її діяльність.

Конституційне визнання можливості створення і функціо­нування кооперативних організацій є фундаментом іншого ви­току кооперативного права — кооперативного законодавства у вигляді спеціальних законів (закони і підзаконні акти в си­стемі законодавства поділяються на галузеві, міжгалузеві та спеціальні) та окремих положень цивільного, трудового, адмі­ністративного, аграрного, земельного та іншого законодавства. Крім цього, до витоків кооперативного права належать акти санкціонованої, делегованої та дозвільної законотворчості.

Санкціонована, делегована та дозвільна законотворчість і кооперативи. Санкціонована правотворчість — це різнома­нітна діяльність держави щодо розгляду, затвердження, схва­лення нормативно-правових актів кооперативів (товариств) та їх об'єднань (спілок).

Під делегованою правотворчістю розуміється доручення (делегування) держави кооперативам та їх об'єднанням прий­мати (видавати) нормативні акти для регулювання кооператив­них відносин.

Дозвільна правотворчість застосовується органами управ­ління кооперативів та їх об'єднань з питань внутрішньокооперативної діяльності, які дозволяються державою. Внутрішньокооперативні акти, що прийняті органами кооперативів та їх об'єднань в межах, дозволених законодавством, визначаються державними органами і судами як нормативні акти.

Прикладом санкціонованої правотворчості є ст. 5 Закону України "Про споживчу кооперацію", ст. 5 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію", ст. 7 Закону "Про кредитні спілки" та ст. 8 Закону "Про кооперацію", які визначають, що основним правовим документом, що регулює діяльність ко­оперативу (товариства), є статут кооперативу (товариства), що набуває чинності лише після державної реєстрації кооперати­ву. Статут є одним з основних установчих документів, що по­ даються на реєстрацію, а отже — потребує схвалення держав­ними органами.

Прикладом делегованої правотворчості може бути ст. З Ко­дексу законів про працю України, за якою особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань визначаються законодав­ством та їх статутами.

До дозвільних нормативно-правових актів можна віднести ст. 20, п. З Закону України "Про сільськогосподарську коопе­рацію", якою передбачено право кооперативу встановлювати в своєму статуті порядок формування і розміри неподільних фондів.

Особливість кооперативного права полягає в тому, що, роз­робляючи нормативно-правові акти, кооперативні підприєм­ства виступають від свого імені, а не від імені держави.

 

26