yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->7.2. Кооперативне законодавство

Кооперування

7.2. Кооперативне законодавство

Призначення українського кооперативного законодавства. Усі нормативно-правові акти поділяються на закони, в тому числі конституційні, і підзаконні нормативно-правові акти. Законами називаються нормативно-правові акти, які прий­маються найвищими представницькими органами державної влади, що виражають волю та інтереси, як правило, більшості населення і регулюють найбільш важливі суспільні відноси­ни в країні. В Україні закони приймаються Верховною Радою України.

Закони та інші нормативно-правові акти посилюють дер­жавні гарантії незалежності та самостійності кооперативних організацій, надаючи їм широкі можливості у виробничій та комерційній діяльності, сприяючи перетворенню їх у конку­рентоспроможних суб'єктів ринкових відносин.

Україна стала на шлях створення законодавчої бази тих типів кооперативів, що довели свою життєздатність у багатьох країнах світу. Але в розвинутих країнах справжні кооперати­ви існували й до прийняття законів про кооперацію, тобто законодавство з'явилося після широкого розповсюдження ко­оперативної ідеї. У нашій же країні стоїть завдання шляхом формування відповідного правого поля відродити (а точніше — створити заново) справжні кооперативні організації.

Державні нормативно-правові акти містять загальні аб­страктні ідеї щодо кооперації, які адресовані невизначеному колу осіб, розраховані на неодноразове застосування і являють собою засіб встановлення нових, зміни або відміни раніше прий­нятих норм кооперативного права.

Основу кооперативного законодавства становлять норми законів України "Про споживчу кооперацію", "Про сільсько­господарську кооперацію", "Про кредитні спілки", "Про коопе­рацію".

Спеціальні кооперативні закони. У Законі України "Про споживчу кооперацію" містяться норми матеріально-правово­го та процесуального регулювання, які розраховані спеціаль­но на їх застосування щодо споживчих товариств та їх спілок. Основне значення цього спеціального закону полягає у тому, що завдяки йому створюється правове поле для функціонуван­ня споживчих товариств як добровільних об'єднань громадян для здійснення спільної господарської та іншої діяльності з ме­тою задоволення своїх економічних і соціальних інтересів, що ця діяльність є неприбутковою і не належить до підприєм­ницької діяльності. Закон закріплює міжнародні кооперативні принципи, які покладені в основу функціонування товариств та їх спілок.

Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" регулює діяльність сільськогосподарських виробничих та об­слуговуючих кооперативів. Виробничі кооперативи здійснюють її на засадах підприємництва. Обслуговуючі кооперативи, які за своєю природою є різновидом споживчих кооперативів, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку (ст. 2, п. 3). Вони не належать до підприємницьких структур і на них не поширюється законо­давство про підприємництво.

Закон подає основні ознаки та принципи діяльності коопе­ративних організацій, передбачає порядок створення коопера­тиву та об'єднання кооперативів, процедуру їх реорганізації і ліквідації тощо.

Закон України "Про кредитні спілки" визначає органі­заційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань.

Незважаючи на те, що головним завданням спеціальних законів є регулювання суспільних відносин, які виникають в названих видах кооперації, в них сформульовані норми, важ­ливі для всіх видів кооперативів.

Рамковий кооперативний закон. Найбільш повно основні норми діяльності кооперативів в Україні викладено у Законі України "Про кооперацію" (Додаток 3). Це норми про коопе­ративне членство, демократичне управління, функції і повно­важення органів управління, формування кооперативного май­на та розпорядження ним, створення і ліквідацію кооперати­ву, про долю майна ліквідованого кооперативу, особливості правового регулювання праці виборних працівників, прийнят­тя на роботу та звільнення з роботи керівників створених ними підприємств і структурних підрозділів.

Закони, маючи на меті всебічно врегулювати господарську діяльність кооперативів, разом з тим відтворюють стосовно них принципові положення цивільного, фінансового, земельного, трудового та інших галузей права. Основне їх значення поля­гає в тому, що вони є свідченням наявності в кооперативному праві своїх специфічних джерел правового регулювання. Ними закріплюються характерні для кооперативного права принци­пи добровільності членства, демократизму, соціальної справед­ливості та ін.

Визначальним для спеціальних законів є те, що в разі ко­лізії між спеціальними й загальними законами застосовують­ся норми спеціального закону.

 

27