yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->7.3. Підзаконні нормативні акти про кооперацію

Кооперування

7.3. Підзаконні нормативні акти про кооперацію

Класифікація підзаконних кооперативних актів. Підзаконними нормативними актами називають правові акти, які прий­няті на підставі та згідно з законами. Підзаконні акти про ко­операцію поділяються на дві основні групи:

·        акти органів держави з врегулювання діяльності ко­операції;

·        акти органів управління кооперативами з внутрішньокооперативних відносин.

Особливе місце серед підзаконних актів щодо врегулюван­ня кооперативних відносин займають спеціальні правові акти компетентних державних органів, які присвячені врегулюван­ню відносин у кооперативній системі.

Статут кооперативу. Основним підзаконним правовим документом, що регулює внутрішньокооперативні відносини є статут кооперативу. Право на прийняття статутів кооператив­ними об'єднаннями та організаціями надано державою. Тому статутне регулювання кооперативних відносин є делегованою правотворчістю.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про кооперацію", всі коопе­ративні статути повинні містити такі відомості:

·      найменування кооперативу, його тип та місцезнаходжен­ня;

·     мета створення кооперативу та вичерпний перелік видів його діяльності;

·      склад його засновників;

·     умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи ви­ключення з нього;

·     права й обов'язки членів та асоційованих членів коопе­ративу;

·     порядок внесення змін до статуту кооперативу;

·      порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членам кооперативу та відповідальність за порушення зобов'я­зань щодо їх сплати;

·     форми участі членів кооперативу в його діяльності;

·      порядок формування, склад і компетенція органів управ­ління та органів контролю кооперативу, а також порядок прий­няття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

·      порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;

·     порядок розподілу його доходу та покриття збитків;

·     порядок обліку і звітності у кооперативі;

·    порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирі­шення пов'язаних з цим майнових питань;

·    порядок скликання загальних зборів;

·    умови і порядок повернення паю.

Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяль­ності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Статутне врегулювання відносин в кооперації випливає із природи стосунків у кооперативній сфері. Кооперативні фор­мування — це самоврядівні господарсько-громадські органі­зації, а не державні підприємства або установи. Тому коопе­рації притаманна статутна форма правового регулювання існу­ючих відносин.

Підзаконні державні акти про кооперацію. Відносини між державними органами і кооперативними організаціями можуть регулюватись на договірних засадах у межах, встановлених нормативно-правовими актами. Договірна форма регулювання відносин між державними органами і кооперативними ор­ганізаціями як суб'єктами різних форм власності й організацій­них засад є виправданою та ефективною.

Слід зазначити, що компетенція державних органів щодо врегулювання відносин в системі кооперації і кооперативних організаціях обмежується суворо визначеним колом питань. Це коло окреслено нормативно-правовими актами держави як за­конодавчого, так і підзаконного характеру. Проте, якщо зако­нодавчі акти держави, яких значно менше, здійснюють пряме регулювання найбільш важливих кооперативних відносин, то підзаконні акти державних органів містять, як правило, реко­мендаційні норми для кооперативної системи.

 

28