yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Кооперування

Передмова

Україна як незалежна держава повинна мати економіку, спроможну забезпечити народові гідне життя. Цього можна досягти за умови, коли невід'ємною частиною соціально орієн­тованої ринкової економіки стане кооперація. Яскраве підтвер­дження цьому — світовий досвід. Згідно з останніми підра­хунками Організації Об'єднаних Націй, близько 3 млрд людей, а це приблизно половина населення планети, регулярно кори­стуються послугами та продукцією кооперативів — некомерційних господарських організацій, створених для задоволення економічних, соціальних та культурних потреб. Членами цих об'єднань на початку XXI ст. було близько 800 млн жителів Землі.

Кооперативний сектор економіки, що є важливим чинни­ком соціальної стабільності та досягнення нової якості еконо­мічного зростання у суспільстві, сприятиме захистові прав спо­живачів, екологічній безпеці, усуненню негативних наслідків "чистого ринку", а також збереженню і примноженню духов­ного потенціалу нації. Це особливо актуально для економік пе­рехідного типу, в яких кооперативи відіграють місію адаптації людини до ринку, пом'якшують наслідки трансформації еко­номічних відносин, чим прискорюють історичний поступ.

Кооперування існувало в Україні ще задовго до появи пер­шого у світі сучасного кооперативу — "Товариства чесних піо­нерів" (1844 р.). Кооперативні ідеї, що прийшли до нас із За­хідної Європи, лише оживили, відродили в нових формах ті традиційні цінності національного способу життя, які здавна були властиві нашому народу. На це ще в 20-х рр. минулого століття звернув увагу історик української кооперації П. Височанський, який писав, що "український народ не боїться вільних спілок, він з охотою йде туди, де люди без усякого примусу, добровільно єднаються в спілки для самодопомоги та самооборони". Яскравим зразком такої спілки вчений вважав Запорізьку Січ.

Подібної думки дотримувався і М. Драгоманов. Він також убачав майбутній устрій України у формі "товариства товариств, спілки громад, вільних у всіх справах".

Історик та теоретик українського кооперативного руху, ре­дактор галицького кооперативного журналу "Економіст" А. Жук на Першому просвітньо-економічному конгресі у Льво­ві в лютому 1909 р. сформулював завдання кооперації, яка, на його думку, розвиваючись, "утворить національну фабричну промисловість, дасть засоби для існування мільйонам голодно­го й безробітного люду, спинить еміграцію, зробить наше се­лянство сильнішим економічно настільки, щоб не допустити до руїни свого краю й колонізації його чужим елементом, утво­рить внутрішній ринок для національної промисловості, запотребує величезні кадри інтелігентних робітників і тим утворить ринок для національної літератури й штуки (мистецтва. — Авт.)".

На 60—80-ті рр. XIX ст. припадає період зародження коопе­рації. Українці знайомляться з кооперативною ідеєю, з'явля­ються перші кооперативні товариства, робляться спроби налаго­дити зв'язки між цими товариствами та ввійти в контакти з євро­пейським кооперативним рухом.

1890—1918 рр. — це час поширення кооперативної ідеї се­ред населення українських земель, швидкого зростання кіль­кості кредитних і споживчих товариств та загальної чисельності їх членів, формування кооперативних систем на східно- та захід­ноукраїнських землях, орієнтації кооперативів на задоволення національно-культурних потреб і захист національних інтересів українців.

Після проголошення Української Народної Республіки в країні були зроблені серйозні кроки до організації економіки держави на кооперативних засадах. Це дозволяло вирішити гострі соціально-економічні та національно-політичні пробле­ми. Спільно працювали всі, хто займався військовими постав­ками, хто брав на себе турботу за національну школу, за видан­ня книжок, підручників, за охорону здоров'я, за адміністра­тивне управління, хто рятував народ від холоду та голоду. За статистикою визначного дослідника історії української ко­операції!. Витановича, кооперативним рухом у 1917—1921 рр. було охоплено близько 60 % населення України. У результаті національна кооперація протрималися майже на десять років довше, ніж УНР.

У Західній Україні також були засновані потужні коопера­тивні організації, які були покликані творити основи націо­нальної економіки. Кооперативи розгортали національне ви­робництво, розвивали ринок українських товарів, виховували кадри патріотично налаштованих фахівців, що дозволило зміц­нити сотні тисяч селянських господарств. Кооперація рятувала дрібного виробника від потрійної експлуатації великим капіта­лом: у сфері виробництва, обміну та споживання і сприяла уста­ленню ринкових відносин. Сила кооперативного руху вияви­лась не лише в економічних результатах. Кооперація об'єдну­вала людей духовно на засадах християнської моралі. Одночасно зі збройною боротьбою за незалежність, український народ впроваджував ідею мирного, еволюційного саморозвитку в його природних формах. Він виробив на цьому ґрунті етику спільної дії та взаємодопомоги, яка лягла міцною основою у підмурівок української державності.

Більш ніж сімдесятирічне панування тоталітарного радян­ського режиму призвело до занепаду кооперації в Україні. Ко­оперативний рух не мав зручних умов для розвитку, а коопера­тивна ідея втратила популярність серед населення. Складовою радянської бюрократичної системи стала споживча кооперація. Протягом 50—80-х рр. минулого століття кооперативна бюрокра­тія у цій системі все більше втрачала гнучкість, ефективність її праці знижувалася, особисті та групові інтереси працівників апарату поступово ставали домінуючими, відсунувши на дру­гий план безпосередні цілі діяльності кооперативів.

Лише в умовах державної незалежності українська коопе­рація отримала реальний шанс стати повноцінною складовою національної економіки та активно включитися у міжнарод­ний кооперативний рух.

Нині вона має достатньо міцне правове підґрунтя. Право громадян об'єднуватися у громадські організації для захисту економічних та соціальних інтересів гарантовано Конституцією України (ст. 36). Цивільним кодексом кооперативи визнано рів­ноправними суб'єктами економіки. Спеціальними законами регулюється діяльність споживчої, сільськогосподарської та кредитної кооперації.

У липні 2003 р. вступив у дію Закон України "Про коопе­рацію", згідно з яким кооперативи визнаються соціально орієн­тованими організаціями та отримують від держави необхідну підтримку. На стадії розробки також законодавчі акти, що регулюють діяльність промислових, житлових, послугових та інших кооперативів.

В умовах, коли ринкові перетворення в Україні не набрали ще позитивного соціального змісту і супроводжуються безро­біттям та зубожінням значної частини населення, активне за­лучення до реального сектора економіки кооперативних гос­подарських організацій значно прискорить розвиток вітчизня­ного виробництва, створить додаткові робочі місця, сформує соціально-побутову інфраструктуру в сільській місцевості.

Для виконання цього масштабного завдання українська кооперація потребує зростання членства та підготовки фахів-цівкооператорів, а отже, розвитку системи кооперативної осві­ти та просвіти. Один з важливих кроків у цьому напрямку — вивчення у вищих економічних навчальних закладах предме­та "Теорія та історія кооперації". Мета цього курсу — відро­дження кооперативної ідеї в суспільній свідомості та залучен­ня студентської молоді до її щирих прихильників. Навчаль­ний матеріал збагачує знаннями про кооперативи та сприяє формуванню навичок праці в цих організаціях. Вивчення кур­су дасть змогу глибше засвоїти економічні та правничі науки, економічну історію України та суміжні дисципліни.

Цей навчальний посібник — базовий для такого предмета. Він допоможе студентам вивчити основи теорії кооперації, пра­вові засади її діяльності та історію українського та міжнарод­ного кооперативного руху. У ньому також вміщено відомості про видатних кооператорів — учених та практиків, статистичні матеріали, що доповнюють і розкривають найважливіші пи­тання теми.

У кожному розділі посібника, крім авторського тексту, по­дано загальноприйняті визначення кооперативних понять, схе­ми, таблиці та діаграми. Розділ завершується стислим викладом основних положень теми. Після першої частини подано запитання та завдання для діагностування і самоконтролю, згрупо­вані відповідно до рівня складності.

Також є словник кооперативних, економічних та соціоло­гічних термінів, іменний довідник, а також важливі для між­народного та вітчизняного кооперативного руху документи.

Засвоєння навчального матеріалу потребує систематичного діагностування. Програмою передбачено проведення двічі на семестр, після вивчення теоретичних і правових основ діяль­ності кооперативів та після ознайомлення з історією коопера­тивного руху, обов'язкового модульного тестування. Модуль­ний контроль передбачає письмові відповіді на запитання трьох груп складності. До першої належать запитання і завдання, які виявляють знання студентами кооперативної термінології, місця і часу значущих подій історії кооперативного руху, прізвищ відомих кооператорів тощо. Вони не вимагають широ­кого викладу матеріалу й дозволяють оцінити результати за­пам'ятовування обов'язкових для студентів відомостей з теорії та історії кооперації.

Завдання середньої складності (друга група) виявляють розу­міння студентами кооперативної теорії та кооперативного пра­ва, а також знання відомостей про суттєві зв'язки між фактами з історії кооперації. Виконуючи ці завдання, студенти повинні дати визначення кооперативних термінів, розкрити суть вивче­них підходів до кооперативних явищ, процесів, коротко охарак­теризувати ідеологічні кооперативні концепції, становище ко­операції в тій чи іншій країні у вказаний період, встановити причини та наслідки значущих подій історії кооперації тощо.

Третя група містить завдання найвищої складності. Це про­блемні завдання та вправи, виконання яких дозволяє з'ясувати здатність студентів аналізувати, узагальнювати та оцінювати засвоєний навчальний матеріал, порівнювати окремі положен­ня кооперативної теорії та права, інтерпретації історичних подій, пов'язаних з кооперативним рухом.

Складність завдань визначає різницю вартості у балах: зав­дання першої групи оцінюються найнижче, а третьої — най­вище. Декілька завдань кожної групи складають окремий ва­ріант модульної контрольної роботи. Завдання у варіантах не повторюються. Тривалість виконання роботи студентом — 1 год. Робота зараховується за умови, що її результат у балах — більше ніж половина від їх максимально можливої кількості.

Автори щиро дякують усім, хто долучився до створення цього навчального посібника, перш за все, науковому редакто­ру, докторові економічних наук, професору Я. Гончаруку, ре­цензентам: докторові історичних наук, професору інституту українознавства імені Івана Крип'якевича HAH України Ю. Сливці; докторові історичних наук, професору Львівського національного університету імені Івана Франка К. Кондратюку; кандидату економічних наук, професору Львівської комерційної академії В. Апопію.

Автори з вдячністю сприймуть зауваження та побажання щодо поліпшення змісту навчального посібника від науковців, студентів, практичних працівників кооперації.

 

 

3