yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Кооперування

Розділ 10

ПЕРЕДУМОВИ КООПЕРАЦІЇ В ЄВРОПІ

10.1. Форми кооперації в традиційному суспільстві

Кооперативи — явище, характерне для модерного суспіль­ства, що ґрунтується на ринковій економіці. Але кооперація людей, їх співпраця, співробітництво між ними, такі ж давні, як і людський рід.

Причини співпраці. Уже в громадах первісних людей спіль­ною працею здобували поживу. Чоловіки і жінки разом полю­вали на великих тварин: мамонтів, оленів, печерних ведмедів. Спільними зусиллями з кісток впольованого звіра зводили житло. Допомагали один одному й під час збирання поживних рослин, приготування їжі, виготовлення знарядь праці, одягу тощо. Така співпраця була зумовлена взаємозалежністю людей, які творили спільноту. Лише співпрацюючи і домовляючись між собою, вони могли вижити самі та підтримати своє потомство.

Нині взаємозалежність людей ще більша ніж у давні часи, оскільки промислове виробництво, розвиток науко-, капітало- і трудоємких галузей вимагають більшої солідарності, ніж мисливство і рибальство, праця в сільському господарстві, ре­місництво чи діяльність представників так званих вільних про­фесій: письменників, художників, музикантів.

Типи співпраці. Співпраця буває вимушеною і добровіль­ною. Завдяки співпраці, наприклад, було зведено єгипетські піраміди, але співпраця тих, хто їх будував: каменотесів, шліфу­вальників, транспортних робітників була вимушеною і ґрунту­валася на примусі, страху й обов'язку перед фараоном. Співпра­ця кооператорів — результат їх доброї волі та вільного вибору й солідарність для них, як вказує "Заява про кооперативну іден­тичність" — моральна цінність, а не просто "природний факт", зумовлений життям у суспільстві.

Саме прояви добровільної співпраці — самоврядувальні спілки, що передували кооперативам — були "живильним ґрунтом" кооперативної ідеї, джерелом досвіду для перших прокооперативних утворень Європи.

Форми економічного співробітництва в епоху середньовіччя. Елементи добровільної співпраці, зокрема, присутні у серед­ньовічних селянських громадах, ремісничих цехах, церковних братствах. Донині зберігся в Україні звичай сільської толоки, коли родичі та сусіди допомагають один одному в сільсько­господарських роботах чи на будівництві. Громада проявляла солідарність, не залишаючи без уваги та підтримки родини, які втратили годувальника, турбуючись про калік та дітей-сиріт.

У місті традицію гуртової самодопомоги розвивали цехи та братства міщан. Поруч з іншим вони надавали матеріальну допомогу хворим, спільно організовували похорон померлого братчика, цеховика, опікувались його сім'єю. Такі об'єднання у XVI—XVII ст. активно функціонували і в українських містах та селах. Добре відома зокрема, діяльність Успенського став­ропігійного та Київського братств, ремісничих та купецьких об'єднань Львова тощо.

Традицію спілчанства у господарському та громадському житті підтримувало й українське козацтво. Навіть військовий промисел козаків був чимось подібний до історично вкоріне­них форм спільного господарювання. "Вирушаючи в кожний похід, — писав Д. Яворницький в "Історії запорозьких ко­заків", — запорозькі козаки давали присягу перед Євангелієм, що кожен з них нічого не приховає з воєнної здобичі, а все здобуте добро доставить у курінь для поділу між усім товари­ством. За звичаєм, кращу частину козаки віддавали на церкву, а решту паювали між собою". Козаки, приписані до одного куреня, також артільно забезпечували себе м'ясом, дичиною, рибою та іншими продуктами.

З XVII ст. розвивається ще один специфічно національний різновид економічного співробітництва — чумацтво. У місце­востях, де чумацтво набуло найбільшого поширення: на Ліво­бережній Україні, а також на Волині та Поділлі, — воно ще певний час існувало й у XIX ст. Правда, на той час цей проми­сел все більше набирав ознак капіталістичного підприємства. Власниками кількох паровиць або й цілих валок були багаті селяни, купці та промисловці, а візниками — чумаками — наймані особи, які не мали жодної паровиці. З появою заліз­ниць чумацький промисел поступово втратив сенс і припинив існування.

Значення середньовічних корпорацій для кооперативного руху. Слід підкреслити, що визнання ідейної, духової спорід­неності кооперативів та середньовічних європейських корпо­рацій — селянських громад, цехів, тих же чумацьких валок, а також церковних братств, ще не дає достатніх підстав для віднесення останніх до розряду прокооперативних організацій, яким притаманні ряд засадничих кооперативних принципів. Справа в тому, що ці середньовічні об'єднання людей праці, діючи в цілком інших соціально-економічних та політико-правових умовах, переслідували відмінні від кооперативів цілі, а отже мали й дещо інші засади діяльності (наприклад, були не цілком добровільними або відкритими організаціями), а та­кож ряд непритаманних кооперативам функцій (наприклад, цехи регламентували ціни та обсяги виробництва для кожного ремісника).

У той же час, вони забезпечили європейцям схильність до гуртової самодопомоги, сприяли утвердженню в їхній свідо­мості солідарності, демократії, рівності, справедливості, ряду моральних якостей, властивих кооператорам, що стало пере­думовою виникнення і розвитку кооперативів.

Передумовами історичного явища, процесу вважають ті факти соціально-економічного, політико-правового та духов­ного життя суспільства, завдяки яким це явище, процес стали можливими, отримали змогу розвиватись.

На думку вчених, передумови для кооперативного руху, розвитку кооперативів різних видів остаточно склались лише в сучасному (модерному) суспільстві, у час утверження в Європі капіталістичної економіки.

 

44