yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->10.4. Культурні передумови кооперативного руху

Кооперування

10.4. Культурні передумови кооперативного руху

Виникненню кооперативів та поширенню кооперативного руху сприяло не лише існування в європейських країнах тра­диції спілчанства. Не менше значення мали й такі фактори, як зміна світогляду широких народних мас, зростання їх рівня освіти та розвиток засобів масової комунікації.

Світоглядні зміни Нового часу. Члени традиційного су­спільства налаштовували себе на спасіння душі та Царство Не­бесне після смерті, розцінюючи турботу про достойне матері­альне буття, багатство, здоров'я, освіту як гріховні помисли. Навіть сміх і хороший апетит вважалися непристойними. Ли­ше в епоху Відродження (XIV—XVI ст.) європейці почали при­діляти більше уваги своєму земному існуванню, пізнанню світу і людини. Саме Відродженню ми завдячуємо зародженням гуманізму. На початках Нового часу гуманізм проявлявся пе­реважно в поглядах заможних і знатних осіб, суттєві зміни у масовій свідомості відбулися лише наприкінці XVIII — у пер­шій половині XIX ст. Пересічний житель того часу, не відки- даючи, звичайно, віри в Бога, почав турбуватися про те, як поліпшити своє життя, зміцнити здоров'я, дати дітям освіту, забезпечити добробут сім'ї. Було визнано цінність самої люди­ни, її право на життя, особисті, економічні й політичні свобо­ди, обов'язок держави захищати права та свободи громадян. Працю перестали розглядати як кару за гріхи й визнали дже­релом матеріальних і духовних благ. Відійшла в минуле зне­вага до підприємливих людей, до торговців, міняйл-банкірів, власників мануфактур. Бізнесменів почали шанувати, а багат­ство розцінювали як винагороду за підприємливість, заповзя­тість, наполегливу працю. Натомість бідність втратила ореол святості. Її причинами почали вважати ледарство, безгоспо­дарність, немудрість, пияцтво тощо. Люди намагалися здола­ти бідність і забезпечити власний добробут. Якщо цього не вда­валося досягти власними силами, вони готові були співпрацю­вати і домовлятись між собою. Саме в Новий час з'явилася людина, схильна до самодопомоги та самозахисту своїх інтере­сів; готова для цього до солідарних дій, зокрема й через коопе­ративи.

Роль освіти та засобів масової інформації у поширенні ко­оперативної ідеї. Світоглядні зміни стали одним із стимулів для зростання освіченості населення. На кінець XIX ст. перебільшість міщан і селян були людьми грамотними. Значно зросла також кількість фахово вишколених осіб. Ве­лику роль у зростанні попиту на освіту зіграли згадувані вже економічні зміни. Збільшення кількості фабрик та заводів, розвиток торгівлі і кредитно-банківської системи вели за собою ріст числа кваліфікованих робітників та службовців. Спеці­альної освіти почали потребувати й селяни, які для збільшення продуктивності своїх господарств вдавались до використання сільськогосподарської техніки, досягнень агрономії, зоотехніки та інших наук. З розвитком державних структур, зокрема й правової системи, зростав попит на освічених управлінців, юристів, працівників податкової служби тощо. У результаті в XIX ст. формується і розвивається мережа державних і при­ватних загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів, а уряди європейських країн один за одним приймають закон про обов'язкову початкову освіту.

Формування демократичних інститутів влади, розгортання різного роду громадських рухів і зростання освітнього рівня населення стимулювали розвиток засобів масової інформації. Уже в XIX ст. газети, журнали, популярні брошури, а також художню літературу, почали видавати масовими тиражами. У XX ст. завдяки винаходові кіно, радіо, телебачення відомості з будь-якої галузі знання та з будь-якої країни стали загально­доступними. Кооперативи, таким чином, мали змогу широко інформувати населення про свою діяльність і популяризувати кооперативну ідеологію.

Кооперативна ідеологія рушій кооперативного руху. Поширення в Новий час гуманізму та антропоцентризму при­вело до виникнення цілого ряду вчень, що намагалися відпо­вісти на питання: як визволити людей праці від економічної залежності, усунути визиск (експлуатацію) та будь-який гніт. В основі цих учень лежали, звичайно, здавна поширені в на­роді ідеї громадського самоврядування, майнової та соціаль­ної рівності, суспільної власності, спільної праці, справедливо­го ("за працею") розподілу виробленого. Перші відомі мислителі-гуманісти, які описували майбутнє "суспільство рівних" — Томас Мор (1478—1535), автор "Золотої книги, настільки ко­рисної, наскільки цікавої, про найкращий устрій держави і но­вий острів Утопія", Томазо Кампанелла (1568—1639), який написав "Місто сонця", та Джерард Уїнстенлі (1609—1652) — творець книги "Закон Свободи", ще вважали основною госпо­дарською одиницею майбутнього суспільства сім'ю, що можна пояснити пануванням у той час натурального господарства. їх наступники, зокрема, надзвичайно популярні в першій поло­вині XIX ст. англієць Роберт Оуен (1771 —1858) та французи Шарль Фур'є (1772—1837) та Анрі де Сен-Сімон (1760—1825) вже планували здійснити перебудову існуючого суспільства з допомогою самоврядівних громад, члени яких спільно воло­діли знаряддями виробництва й спільно працювали. Шарль Фур'є назвав такі громади фалангами, а Роберт Оуен — "посе­леннями єднання і кооперації".

Послідовники цих мислителів-гуманістів, англієць Вільям Кінг (1786—1865), німці Герман Шульце-Деліч (1808—1883) і Фрідріх-Вільгельм Райффайзен (1818—1888), французи Філіп Бюше (1786—1875) та Луї Блан (1813—1882) вважають­ся першими ідеологами кооперативного руху. Вони встанови­ли ідейні засади кооперації й зуміли поєднати кооперативний ідеал з практикою кооперативного життя.

Наступне покоління ідейних лідерів кооперації — Б. Поттер-Веб (Велика Британія), Ш. Жід (Франція), М. Туган-Барановський (Україна), Ф. Штаудінґер (Німеччина) та інші стали творцями кооперативних теорій, які розкривали суть коопера­тивів та їх суспільну роль.

Завдяки ідеологам кооперації та засобам масової комуні­кації суспільство почало розуміти переваги кооперативів і спри­яти їх розвитку. Кооперативний рух підтримали авторитетні громадські організації, політичні партії, вищі та місцеві дер­жавні органи. Таким чином, зростання рівня освіти населен­ня, розвиток засобів масової комунікації та формування ко­оперативної ідеології забезпечили кооперативному рухові ма­совий характер.

 

47