yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Кооперування

Розділ 11

КООПЕРАТИВНА ІДЕЯ У XIX СТ.

11.1. Витоки кооперативної ідеї

Природні умови та обставини суспільного життя людей спо­нукають їх вибрати цілі своєї діяльності, відшукувати шляхи та засоби розв'язання проблем, постійно осмислювати дійсність та свої дії. Кооперативів могло б не бути зовсім, якщо б нікому не спало на думку створити таку організацію. Думки про це з'являлись не на голому місці, а як продукт життєвого досвіду.

Кооперативна ідея. Міркуючи і діючи, люди врешті-решт сформували у свідомості кооперативну ідею — абстрактне уяв­лення про всі наділені певними спільними якостями витвори людського розуму та волі, які, завдяки цим якостям, можна об'єднати під назвою "кооператив". Таким чином, кооперація як самобутнє явище в історичному поступі людини — продукт двох взаємопов'язаних чинників: кооперативної ідеї та прак­тичної кооперативної роботи. Кооперативна ідея завжди ви­значає суть і напрями кооперативної діяльності, а практичний досвід кооперації використовується для збагачення й розвит­ку кооперативної ідеї. Продуктом взаємодії цих чинників є тео­рія кооперації та її ідеологія. Перша як наукове узагальнення досвіду має в основному однаковий зміст, друга, як правило, соціально і національно забарвлена через те, що враховує спе­цифіку суспільного життя тієї чи іншої спільноти.

Еволюція кооперативної ідеї. Відомий український еко­номіст Ф. Щербина (1849—1936) вказував, що кооперативні ідеї не є чимось незмінним. Форму і зміст їм надають реальні обста­вини, в яких діють люди. Але через те, що реальна діяльність і взаємовідносини між людьми змінюються під впливом закону еволюції, еволюціонують також ідеї. Тому одна характеристика дається простій кооперації рочдельських піонерів, й інша — створеному в сучасних умовах кооперативному рухові. Загалом, ідея кооперації для обох форм тотожна, але її реальний зміст не однаковий. Фактично кооперативи будуються не за абстрак­тними схемами, а залежно від життєвих умов, якими визна­чається той чи інший реальний зміст ідеї.

Традиційні форми самозахисту — підґрунтя кооперативної ідеї. Поодинокі історики та теоретики кооперативного руху вбачали прокооперативи в сільських громадах, середньовічних цехах, купецьких гільдіях, товариствах релігійного характе­ру, тобто скрізь, де господарство провадилося колективно. Дехто з них, зокрема й визначний кооператор Німеччини по­чатку XX ст. д-р Ганс Крюгер, твердили, що відтоді як існує людство, існує й кооперація та, що "історія німецької коопе­рації стара, як історія німецького народу". Творцями коопе­рації в них, як наприклад у проф. В. Вигодзінського, виступа­ли "первісні інстинкти, що дрімають в душі людини, та госпо­дарська діяльність".

Така позиція правильна лише настільки, наскільки вона вказує на надзвичайно важливу передумову ідеї кооперативу — глибоку вкоріненість співпраці в різних сферах життя суспіль­ства. Колективне, кооперативне начало становило основу со­ціального укладу землеробсько-ремісничої цивілізації, але ідея кооперативу зародилася лише тоді, коли промислова револю­ція й зміни в суспільному житті розірвали попередній зв'язок окремої людини з традиційними, корпоративними формами побуту (селянською чи церковною громадою, цехом, гільдією) й залишили її наодинці з проблемами молодого індустріально­го суспільства.

Першими європейцями, що висунули ідею добровільної співпраці людей, були англійський економіст Джон Беллерс (1654—1725) та голландець Пітер Корнеліус ван Плокбой (дати життя невідомі). Останній підготував для Кромвеля проект "Як зробити бідняків щасливими шляхом об'єднання в товариства або малі республіки". Відомий англійський письменник Д. Дефо розробив проекти товариств споживачів і позичково-видат­кової каси. Особливо наблизився у своїх творах до пізніших уявлень про кооперативи французький письменник-романіст Н. Ретиф де ля Бретон (1734—1806). У той же час незалежно від цих ідей робітники, ремісники, селяни об'єднувались для співпраці, керуючись як практичними, так й ідеалістичними міркуваннями.

 

50