yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->11.2. Формування рочдельської кооперативної доктрини

Кооперування

11.2. Формування рочдельської кооперативної доктрини

У 20—40-х рр. XIX ст. у Великій Британії, де передумови для кооперування населення склалися найшвидше, зароджу­ється ідея добровільного самоврядівного господарського об'єд­нання людей, співпраця яких підпорядковується етичним ідеа­лам.

Погляди Р. Оуена. Впровадження у вжиток щодо цих об'єд­нань термінів "кооператив" та "кооперація" — заслуга відомо­го англійського реформатора Роберта Оуена (1771 —1858). Соціальний експериментатор за покликанням Р. Оуен не зали­шив детально випрацьованої концепції кооперативу. Його гро­мадська діяльність була підпорядкована прагненню переко­нати англійське суспільство у перевагах "поселень єднання і кооперації", в яких конкуренція мала поступитися місцем співпраці та товариським стосункам, оскільки і засоби вироб­ництва, і продукти праці знаходитимуться у спільній власності поселенців. "Науково обґрунтовані об'єднання чоловіків, жінок і дітей у їхньому звичайному кількісному співвідношенні, кіль­кістю від чотирьохсот чи п'ятсот до двох тисяч чоловік..., — писав Р. Оуен, — будуть організовані як одна сім'я, кожен член якої об'єднається з іншими в допомозі один одному... Така згур­тована родина стане основою організації людського суспіль­ства, у якому всі люди будуть мати нову свідомість, нові по­чуття, новий дух і засвоять зовсім іншу поведінку, порівняно з людиною попереднього світу... Завдяки цьому об'єднанню буде досягнута економія часу, праці й капіталу у виробництві та розподілі багатства, у формуванні характерів та в місцевому самоуправлінні і буде досягнуто ефекту, тотожнього заміні руч­ної праці роботою досконалих механізмів...".

Усвідомивши, що створення таких поселень-комун (com­munities) потребує підготовки (у цьому Р. Оуена остаточно переконав розпад заснованої ним комуни "Нова Гармонія" (1825, СІЛА)), реформатор вирішує, що матеріально та мораль­но підготувати членів до життя в комуні можуть об'єднання ремісників та робітників, створені для захисту від диктату перекупників. Про це, зокрема, йшлося у ряді статей журналу "Економіст" співробітники якого перебували під ідейним впли­вом Р. Оуена. 1824 р. "Товариство товаристкості та бережли­вості" робітників друкарень Лондона визнало своїми завдан­нями знищити прибуток, який отримує торговельний посеред­ник у роздрібній торгівлі і спрямувати цей нагромаджений "кооперативом" прибуток на придбання землі для заснування комуни.

Р. Оуен як ідейний предтеча світового кооперативного ру ху. Таким чином, Р. Оуен був прямо причетний до зародження кооперативного руху, однак не може бути визнаний теорети­ком або ідеологом кооперації. Внесок Р.Оуена в кооператив­ний рух у тому, що він висунув і зробив популярним гасло "У єднанні — сила", яке пізніше перейняла світова коопера­ція, обґрунтував потребу кооперування для противаги конку­ренції та її соціальним наслідкам, а також популяризував ко­муністичні громади (communities), члени яких мали успішно співпрацювати, бо розділяли духовні цінності один одного. Ідея кооперативу поширилася саме завдяки намаганням по­слідовників Р. Оуена створити такі комуни на базі коопера­тивів. Як відзначав пізніше відомий український економіст та теоретик кооперації М. Туган-Барановський, "кооперативи у великій мірі були перейняті ідеалістичним духом, їх метою була спільницька громада. І хоча ця мета не тільки не була досягнута, але й була недосяжна, однак ця недосяжна мета надавала їм життєві сили, збивала в одну спільну організацію сотні й тисячі робітничого люду. Тільки дякуючи цій ідеальній недосяжній меті, можна було перемогти соціальну інерцію, що ставила перешкоди утворенню нових форм життя, особливо в такій малоосвіченій та неінтелігентній масі, якою були на початку минулого століття робітничі класи Англії. Тільки ідеа­лістичний запал, нова соціальна віра могли дати силу англій­ським робітникам для тієї могутньої соціальної творчості, яка виявилась в утворенні кооперативних організацій".

Погляди на кооперацію В. Кінга. Ідейним предтечею світо­вого кооперативного руху, який зробив наступний крок до ідеї кооперативу був Вільям Кінг (1786—1865), лікар за професією, добрий знавець філософії, богослов'я і математики, один із засновників "торговельної асоціації" споживачів у м. Брайтоні (Велика Британія).

Уперше справжнє місце В. Кінга у формуванні кооператив­ної ідеї показав відомий кооперативний діяч та історик коопе­рації професор Г. Мюллер, який 1913 р. видав працю "Доктор Вільям Кінг і його роль в історії кооперації".

В. Кінг був одним із тих, хто розділяв думку Р. Оуена, що для заснування комуни слід без посередників продавати про­дукти своєї праці або споживчі товари, закуплені на гартівнях. Таку мету, зокрема, переслідувала створена 1828 р. "Брай- тонська асоціація кооперативного художнього фонду", одним із засновників якої був був В. Кінг.

У реалізації ідеї Р. Оуена про позбавлення торговців при­бутку у роздрібній торгівлі В. Кінг побачив реальну можливість для нещадно експлуатованих людей найманої праці і дрібних виробників працювати на себе. Для цього їм треба, скооперу­вавшись, нагромадити достатній капітал і відкрити власне підприємство. Ці завдання В. Кінг вважав першочерговими для своїх "торговельних асоціацій споживачів".

Свої ідеї лікар з Брайтона викладав у журналі "Брайтонський кооператор" (1828—1830), який сам видавав. "Коопера­тив, як і всі інші товариства, наприклад, товариства благодійні, професійні спілки та ощадні каси, переслідує мету дати лю­дям можливість уникнути деяких з тих незручностей, які їм загрожували б, діючи кожен окремо, і добиватися вигод, яких інакше вони були б позбавлені. Несприятливі умови, що їх прагне подолати кооперація, це — серйозні і всезростаючі труд­нощі в отриманні засобів існування для наших сімей і відповід­но, небезпека збідніти чи здійснити злочин", — так визначив він суть і завдання кооперації в першому номері цього журналу. Ця дефініція вперше наділила кооперативне об'єднання для створення комуни самостійністю та самоцінністю.

У "Кооператорі", що видавався англійською, французькою та німецькою мовами, В. Кінг умістив низку статей, в яких, крім пропаганди кооперативних ідей, знаходимо конкретні рекомендації щодо їх використання. Сам В. Кінг вважав, що не менше ніж 300 споживчих кооперативів Англії були резуль­татом його вчення і пропаганди.

Внесок В. Кінга в кооперативну теорію. Рекомендуючи створювати споживчі кооперативи, В. Кінг орієнтувався, на­самперед, на економічну силу працюючих. Це суттєво відрізня­ло його від Р. Оуена, який розраховував прийти до філантро­пічного соціалізму за допомоги й участі багатих, апелюючи до їхніх сердець і розуму. Натомість В. Кінг звертався до самих робітників, до їхнього економічного інтересу.

Ще одна суттєва різниця в кооперативних поглядах Р. Оуена і В. Кінга полягала в тому, що якщо перший вважав тогочас­ний капіталістичний лад з його дикою і необмеженою конку­ренцією та всіма іншими негативними явищами безглуздям, то В. Кінг дивився на цей лад, як на даність. Виходячи із своїх теоретичних орієнтирів, Р. Оуен проповідував різні соціальні експерименти і радикальні реформи, вбачаючи в них засіб визволення людства від соціального гніту. В. Кінг, зважаючи на існуючу реальність, протиставляв капіталістично-індивідуа­лістичній системі кооперативну.

Перехід від трактування природи і суті кооперації (асоціа­ції) в рамках доктрини утопічного соціалізму до ліберальної концепції (розуміння її можливостей в існуючому суспільстві) став принциповим моментом розвитку кооперативної теорії. Була проголошена велика мета і знайдена нова економічна форма, інша, ніж та, що характеризувала приватні господар­ства. Ідейні здобутки ініціатора "брайтонівського руху" у ца­рині кооперації спонукали окремих дослідників історії коопе­ративної думки вважати його "першим теоретиком кооператив­ного руху в сучасному розумінні цього слова" (К. Пажитнов).

Внесок "чесних рочдельців" у кооперативну думку. Анг­лійські кооперативи, створені в 20—30-ті рр. XIX ст. під впли­вом Р. Оуена і В. Кінга, мали тимчасовий, перехідний харак­тер. Від 1844 р., коли у Рочделі виникло Товариство чесних піонерів, очолюване Ч. Говартсом (1814—1868), центр коопе­ративного руху в Англії перемістився із Брайтона до Рочделя. Це був останній, третій крок до ідеї кооперативу. Нове в їхній кооперативній думці полягало в тому, що рочдельці запрошу­вали до членства у своєму товаристві всіх, у той час коли ко­оперативні асоціації школи Р. Оуена обмежувалися невеликою кількістю членів. Якщо оуенівські асоціації всю суму чистого прибутку вважали спільною і неподільною власністю, що при­значалася на закупівлю землі для комун, то рочдельці випла­чували своїм членам частину прибутку залежно від закупівлі ними товарів у кооперативній крамниці.

В. Кінг, який не захоплювався рочдельською системою, не заперечував такого використання дивідендів, але вважав, що цей принцип може привернути до кооперації таких людей, для яких кооперативний ідеал нічого не значитиме.

Рочдельці також чітко і послідовно дотримувалися прин­ципів кооперативної демократії. Така засада, як "один член — один голос" не підлягала дискусії і це, значною мірою, відрізня­ло рочдельські кооперативи від попередників, які через пере­продування акцій втрачали кооперативний характер і часто цілковито потрапляли до рук невеликого кола людей. Безком­промісною засадою рочдельці вважали й те, що кооператив має бути школою бережливого господарського життя. Цю думку, хоча і не дуже чітко, висловлював і В. Кінг. Рочдельці надали їй характеру практичної засади. Продаж товарів тільки за готівку був її виявом.

Отже, Р. Оуен, В. Кінг і рочдельці — це три етапи на шля­ху розвитку кооперативної ідеї — від всеохоплюючого і тому, певною мірою, утопічного максималізму до такого, що відпо­відає потребам життя, реалізму, що, однак, не заперечує ідеа­лістичної кінцевої мети.

Рочдельська кооперативна доктрина. Принципи, на яких було засноване Рочдельське товариство, стали підґрунтям для так званої рочдельської кооперативної доктрини — найбільш популярного в першій половині XX ст. різновиду кооператив­ної ідеології. Рочдельська кооперативна доктрина визнавала провідну роль споживчої кооперації в кооперативному русі та у суспільному поступі загалом. Вважалося, що саме цей вид кооперативів може і повинен кооператизувати економіку, зміни­ти існуючий капіталістичний устрій на досконаліший — ко­оперативний, передавши засоби виробництва у власність об'єд­наних споживачів. Це процес, з точки зору творців доктрини, мав бути тривалим, мирним, еволюційним, хоча наслідки йо­го — зміна суспільного устрою — безсумнівно мали революцій­ний характер.

 

51