yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Кооперування

11.5. Кооперативізм

Доктрина виробничих асоціацій у її численних модифікаці­ях зберігала притягальну силу для багатьох кооператорів та учасників робітничого і соціалістичного рухів аж до кінця XIX ст. Її прихильників вабили, перш за все, проголошені твор­цями цієї доктрини кінцеві цілі розгортання виробничих асо­ціацій: переустрій сповненого суперечностей капіталістичного суспільства на засадах реальної свободи, рівності та справедли­вості завдяки реформуванню його економічних підвалин. Од­нак досвід кооперативного будівництва у європейських країнах чим раз дужче переконував: виробничі асоціації навіть за під­тримки держави неспроможні стати основою національних еко­номік.

Концепція кооперативізму Ш. Жіда. Корисний для коопе­ративного руху вихід з цього "ідейного тупика" знайшов відо­мий французький учений, економіст та теоретик кооперації Шарль Жід (1847—1932). Поєднавши привабливі соціальні цілі доктрини виробничих асоціацій та перевірені практикою ко­оперативного життя ідейні засади кооперативів рочдельського зразка, ПІ. Жід створив концепцію кооперативізму, яка лягла в основу кооперативних вчень першої половини XX ст. У ко- оперативізмі поєднано філософію прагматизму та ідеалізм. І справді, ПІ. Жід та всі, хто розвивав і ревізував його вчення, виходили водночас з двох розбіжних постулатів:

1. кооперативи корисні для сучасного суспільства, оскіль­ки це продуктивні та дохідні підприємства, які демонструють реальні успіхи у подоланні неконкурентоздатності дрібного виробника, таких соціальних явищ як бідність, громадська інертність, неосвідченість тощо;

2. кооперативні організації — явище прогресивне, "зарод­ки" майбутнього суспільства. З трактування природи коопера­тиву та історії кооперації випливає, що вони мають суттєві переваги над приватними підприємствами і великі потенційні можливості у реформуванні економіки й суспільства загалом.

Серед найважливіших творів ПІ. Жіда, в яких він сформу­лював основні ідеї свого вчення, "Кооперація. Пропаганди- стичні виклади" (1900 р.), "Споживчі кооперативи" (1904 р.), "Установи соціального прогресу", "Програма кооперативізму" та інші.

Переваги споживчої кооперації та її призначення. Ш. Жід виділив з-поміж різних видів кооперації споживчу, вважаючи її "дивовижно простим і вірним засобом для колективних заощаджень, з допомогою якого можна усунути торговельного посередника між виробником та споживачем". Даючи прибу­ток тим, кому він справедливо повинен належати, вона може в перспективі перетворити суспільство на користь споживача. "Всі ми виробляємо лише для споживання. Споживання — це мета, це останній акт економічного механізму. Виробництво ж — лише засіб. У розвинутому суспільстві виробництво повинно знаходитися на службі в споживання на тій же підставі, на якій руки знаходяться на службі у шлунка. Всяке суспільство з іншим порядком речей загине. У сучасному економічному механізмі, навпаки, всім є виробник, а споживач не береться до уваги... Сучасний соціальний лад організований на користь виробництва, а не споживання, чи, іншими словами, задля індивідуального прибутку, а не громадських потреб", — ствер­джував основоположник кооперативізму.

Етапи будівництва кооперативної економіки. Для того, щоб змінити ситуацію, можна та слід "об'єднюватись, органі­зовувати масу, якомога більше вираховувати з прибутків спо­живчих товариств, щоб засновувати кооперативні товариства гуртових операцій і робити закупівлю у великих розмірах. Ось перший етап. Продовжувати нагромаджувати з допомогою вирахувань з прибутків великі капітали і з їх допомогою взя­тись за виробництво за свій рахунок того, що їм треба, влаш­товуючи пекарні, млини, суконні фабрики і майстерні готово­го одягу, фабрики для виробництва взуття, шапок, паперу, бісквітів та миловарні заводи. Ось другий етап. Нарешті, в більш чи менш далекому майбутньому набувати землі та фер­ми і самим виробляти на цій землі хліб, вино, масло, м'ясо, молоко, птицю, яйця, овочі, фрукти і квіти, що складають основу всякого споживання. Ось останній етап. Резюмуючи це трьома словами, можна сказати, що під час першого перемож­ного етапу буде завойована торгівля, під час другого — про­мисловість і в ході третього — сільське господарство. Така програма кооперативів всіх країн. Простота її героїчна і я пе­реконаний, що одного чудового дня, незважаючи на нашу слаб­кість, і сумніви, вона буде реалізована", — писав ПІ. Жід.

Результатом пророкованої ним перебудови економіки на кооперативних засадах має стати нове суспільство — коопера­тивна республіка.

Шлях до кооперативної республіки. ПІ. Жід висловлював­ся за мирний, ненасильницький, економічний шлях переуст- рою існуючого суспільства. "Ті, хто думає, що існуючий еконо­мічний лад може бути змінений одним помахом руки, або самі помиляються, або ж обманюють вас, — твердив він. — Якщо мова йде про революцію політичну, це, звичайно, можливо. Досить трьох днів, щоб повалити трон. Трон — річ делікатна. Але коли доводиться змінити цілий економічний організм іншим, новим, необхідна тривала попередня підготовка, схо­жа на ту повільну і тиху роботу, яка шляхом невидимого і без­перервного нашарування виводить із глибини Атлантичного океану коралові острови чи ту, яка вибудовує на дні посудини кристали таємничої архітектури, але при умові спокійного стану води".

Щоб швидше реалізувати свою програму і вибудувати но­вий економічний устрій — систему кооперативних об'єднань різних форм та чисельності, в яких усі люди, окрім розумово неповноцінних чи нецивілізованих, отримуватимуть повний продукт своєї праці, володіючи знаряддями виробництва та усунувши торговельних посередників — ПІ. Жід пропонував використовувати прибутки кооперації на її розвиток та нагро­мадження громадського (неподільного) капіталу, а не на бла­гочинну діяльність.

Суспільна місія. Утвердження кооперативів, на думку ПІ. Жі- да, не повинно привести до ліквідації приватної власності на засоби виробництва та ринкової економіки. Кооперація — си­стема ринкових підприємств, рушієм розвитку якої є приватна ініціатива їх власників. Не усуваючи економічного змагання, вона пом'якшує його, знімаючи цим антагоністичний характер притаманних капіталістичному суспільству суперечностей. "Ко­оперативи, — твердив Ш. Жід — здатні примирити інтереси всіх класів та верств суспільства на ґрунті споживчих інтересів".

Таким чином, кооперативна ідеологія в загальноєвропей­ських країнах формувалася під впливом найбільш популяр­них у XIX ст. соціальних вчень. Ідеологи кооперації, включа­ючи й ПІ. Жіда та його послідовників, розглядали кооперативні організації як добровільні самоврядівні об'єднання людей, які змагають не лише до повнішого задоволення своїх матеріаль­них потреб, а, перш за все, до утвердження у своїх спільнотах високих морально-етичних ідеалів та до створення через коопе­рування населення справді вільного і справедливого суспіль­ства.

 

54