yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->2.2. Кооперативи виробників

Кооперування

2.2. Кооперативи виробників

Виробничо-допоміжні кооперативи. Селяни, яким не ви­стачає грошей для придбання сільськогосподарської техніки, можуть купити її, об'єднавшись у спілку. Така спілка взяла б в оренду або збудувала приміщення для купленого трактора чи комбайна і найняла б фахівця для роботи та догляду за ним. Придбану техніку може обслуговувати й хтось із членів това­риства, тоді витрати об'єднання будуть значно меншими. Опи­сане об'єднання селян має ознаки кооперативу і належить до виробничо-допоміжних товариств.

Виробничо-допоміжний кооператив об'єднує самостійних виробників для спільного (почергового) використання засобів виробництва з метою підвищення продуктивності праці та збільшення доходів.

Члени такого кооперативу мають змогу отримати в тимча­сове користування (короткотермінову оренду) засоби виробниц­тва, придбані на спільні кошти. У власності такого товариства може бути не лише техніка, а й приміщення, де вона збері­гається, обладнання, що використовується для її ремонту та профілактичного огляду.

Товариства праці. Трапилось так, що молоді юристи-випускники, добре знайомі між собою, не зуміли знайти роботи в жодному юридичному бюро і не мають грошей, щоб почати власну справу. Домовившись, вони відкрили на складені гроші офіс нової фірми, що надає юридичні послуги. Як співзасновники цієї фірми вони спільно володіють її майном, несучи відповідальність за її зобов'язаннями у розмірі вкладеного паю, та спільно (по черзі) обслуговують осіб, що звернулись до них за юридичною допомогою. Таке адвокатське бюро, без сумні­ву — кооператив і належить до товариств праці.

Товариство праці — це кооператив, що допомагає залучити замовників на послуги, які його члени надають індивідуально (або бригадою).

Члени товариств праці є власниками і працівниками свого кооперативу. їх спільною власністю може бути приміщення офісу фірми, його обладнання та кошти на її рахунку. Ці кош­ти необхідні для утримання або оренди майна, оплати кому­нальних послуг, а також для проведення рекламних акцій та закупівель, необхідних для ведення справи товарів. Рахунок фірми регулярно поповнюється завдяки відрахуванням, які її власники-працівники роблять із гонорарів за роботу, отриману з допомогою кооперативу.

Існує багато різновидів товариств праці. У їх власності мо­жуть бути рекламні агентства, фірми дизайну або ремонту жит­лових та ділових приміщень, агентства для виконання вантаж­них робіт, догляду за дітьми, надання транспортних послуг, репетиторства тощо.

Виробничі кооперативи. Одна чи декілька осіб однієї про­фесії спроможні самостійно продукувати далеко не будь-який сучасний виріб чи послугу. Виробництво багатьох речей потре­бує поділу праці та поєднання зусиль і досвіду десятків, сотень і навіть тисяч працівників. Зазвичай підприємства, що проду­кують капітало та трудомісткі товари або послуги належать одній особі, групі акціонерів або державі. Але існують й фірми, всі чи більшість працівників яких є водночас їх власниками. Часто це фірми, що стали власністю їхніх працівників після того, як попередні їхні власники виставили свої підприємства на продаж, вважаючи цей бізнес для себе збитковим. Щоб збе­регти роботу та заробіток, працівники фірми викупили її. Для цього вони взяли позику в банку і долучили власні заощаджен­ня. Будучи безпосередньо зацікавленими в успіхові справи, вони змінили менеджерів, модернізували обладнання та технології і зробили виробництво рентабельним.

Трапляється, що членами виробничих кооперативів є родичі, сусіди чи добрі знайомі. Саме родинні зв'язки й особиста друж­ба допомагають їм успішно вести спільний бізнес.

Виробничий кооператив об'єднує фізичних осіб, які спільно продукують товари або надають послуги, виконуючи на під­приємстві різні види робіт.

У власності виробничого кооперативу можуть перебувати молокозавод, ковбасний цех, швейна майстерня, взуттєва фаб­рика, готель, ремонтно-будівельна організація тощо.

Збутові кооперативи. Нерідко нам доводиться бачити лю­дей з великими сумками, мішками, кошиками, які поспішають щоранку на найближчі ринки, щоб продати м'ясо, молоко, сметану, овочі або фрукти. Через певний час більшість з них повертається, спродавши вироблене перекупникам за цінами, які ті запропонували. Результатами поїздки селяни, як прави­ло, невдоволені: товар пішов майже за безцінь, а ціна його на базарі досить висока.

Що ж робити селянинові, щоб збільшити дохідність власно­го домогосподарства? Порадимо йому домовитись з односель­цями й спільно з ними організувати збут сільськогосподарської продукції. На складені кошти можна орендувати транспорт і місце на базарі, а також найняти людину для ведення постій­ної торгівлі. У результаті селяни зберегли б час для праці у влас­них господарствах та отримали б змогу продавати вироблені продукти за високими роздрібними цінами, оминувши торго­вельних посередників. їхні об'єднання можна розглядати як кооперативну організацію, зародок збутового кооперативу.

Збутовий кооператив об'єднує самостійних виробників, які з метою збільшення дохідності власних підприємств чи домогосподарств спільно збувають вироблену ними продукцію.

Збутові кооперативи створюють не лише селяни (фермери), а й ремісники та кустарі. Ці товариства торгують промислови­ми або сільськогосподарськими продуктами через гуртівні та мережу власних роздрібних крамниць. У власності членів цих кооперативів поруч з крамницями можуть бути склади та транс­портні засоби (вантажівки, баржі тощо).

Збутово-переробні кооперативи. Доходи селянських домогосподарств були б ще вищими, якби вони збували не фрукти, овочі, м'ясо чи молоко, а товари, вироблені з цих продуктів: наприклад, соки, маринади, ковбасні вироби, масло, сметану тощо.

Збутово-переробний кооператив об'єднує самостійних ви­робників, які для збільшення дохідності своїх підприємств чи домогосподарств реалізують вироблену ними продукцію після її переробки на підприємстві, що є їх спільною власністю.

Збутово-переробні кооперативи зазвичай об'єднують вироб­ників сільськогосподарської продукції. Залежно від спеціалі­зації цих виробників, такому кооперативу може належати мо­локозавод, бойня, млин, пекарня, консервний завод, спиртозавод, винарня тощо. Продукцію цих підприємств кооперативи збувають торговельним організаціям, у тому числі й коопера­тивним, або через мережу власних крамниць.

Закупівельні кооперативи. Для ведення господарської ді­яльності фермерові необхідні знаряддя праці, добрива, насіння, корми. Знадобляться йому й приміщення для зберігання вро­жаю чи розміщення техніки. Часто він потребує також додат­кової земельної площі: луків, саду, орної землі. Але на їх при­дбання, як і на закупівлю елітних сортів насіння, добрив тощо, у нього бракує грошей. Здешевити насіння, добрива, корми можна, купуючи їх великими гуртовими партіями безпосеред­ньо у виробника, минаючи торговельних посередників. Зрозу­міло, що придбання більшої гуртової партії можливе лише, коли для цього фермери об'єднаються. Група фермерів могла б та­кож домовитись про оренду елеватора чи земельної ділянки за меншу платню, бо орендодавцеві вигідніше мати справу з од­нією фірмою, ніж з кількома десятками дрібних орендарів.

Закупівельний (орендний) кооператив об'єднує самостійних виробників, які з метою економії коштів спільно закуповують (орендують) необхідні для власних підприємств або домогос­подарств предмети та знаряддя праці: сировину, землю тощо.

Закупівельні кооперативи створюються не лише фермера­ми, а й ремісниками та кустарями. їм належать гуртовні, які закуповують різноманітні вироби та напівфабрикати: шкіру, тканини, клей, фарбу, добрива, насіння тощо, залежно від потреб членів кооперативу, які мають змогу придбати необхід­ну їм кількість одного товару. Завдяки кооперативним виплатам кооператори отримують необхідні їм предмети чи знаряддя пра­ці практично за їх собівартістю. Кустарі, ремісники, селяни мо­жуть також орендувати у своєму кооперативі ділянку землі, частину складських приміщень, чи, наприклад, транспортні засоби, які товариство, в свою чергу, взяло в оренду. Орендну плату кооператив сплачує з коштів, зібраних із членів-суборендарів, які домовились між собою про ціну оренди квадратного метра чи ара (або ціну оренди на день, тиждень, місяць).

 

9