yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Екологія->Содержание->Розділ 3 Морфологія ландшафту

Ландшафтна екологія

Розділ 3 Морфологія ландшафту

3.1 Ландшафт. Різні трактування терміна «ландшафт»

Ландшафт (від нім. land — земля, schaft — суфікс, що виражає взаємозв’язок, взаємозалеж­ність) – це конкретна територія, яка має єдиний геологічний фундамент (місцева геологічна структура), один тип рельєфу (одна морфоскульптура), однаковий клімат, зональний тип ґрунтів і рослинності (у межах однієї природної зони), специфічний набір урочищ та місцевостей. Конкретними (індивідуальними) ландшафтами можна назвати Хотинську широколистяно-лісову височину, Бельцку лучно-степову рівнину в Молдові та ін.

Єдність геологічного фундаменту означає однаковість корінних (неогенові, палеогенові тощо) і четвертинних (ґрунтотвірних) порід. Прикладом останніх є алювіальні (продукт діяльності річкових вод) і водно-льодовикові (діяльність талих вод льодовика) відклади. Відповідно формується ландшафт з одним типом рельєфу, наприклад, долинно-терасовий та ін.

Однаковість клімату проявляється через мезокліматичні характеристики (головним чином температури січня і липня місяців, сума температур більше + 10 °С, річна сума опадів, відношення зимових опадів до літніх).

Носіями зонального типу ґрунтів і рослинності є вододільні місцевості (елювіальні місцеположення), їх генезис залежить, головним чином, від співвідношення тепла і вологи, літології та характеру залягання поверхневих гірських порід.

І нарешті, ландшафт має специфічний (індивідуальний) набір урочищ і місцевостей, які формують його горизонтальну (морфологічну) та вертикальну (або компонентну) структури, зумовлюють його цілісність.

Серед учених існують три трактування терміна «ландшафт»: за­гальне, типологічне та індивідуальне.

Загальне трактування: ландшафт є синонімом природного тери­торіального комплексу. (Це погляд  Мількова Ф.Н.; Арманда Д.Л. та ін.). Згідно з цим трактуванням ландшафт таке ж загальне по­няття, як рельєф, ґрунт, клімат, і може бути застосований для різ­них за розміром і складністю територій (наприклад, ландшафт Ру­ської рівнини, ландшафт Карпат, лучний ландшафт, болотний ландшафт і т.д.).

Типологічне трактування – це  ландшафти, які можуть поєдну­ватися за типовими ознаками в певні групи (види, роди, типи, кла­си) і повторюються у межах певних територій. (Вчені Полинов Б.Б., Гвоздецький М.О., Маринич О.М., Шищенко П.Г.). У практич­ній діяльності (наприклад, при оцінці природних ресурсів) доціль­ніше розробляти ті чи інші норми  стосовно до типових ландшафтів, ніж для кожного ландшафту окремо. Тому типологіч­на класифікація має практичне (прикладне) значення. Вона є осно­вою для дослідження, картографування і наукового опису ланд­шафтів різних територій.

Індивідуальне трактування: ландшафт розуміється як конкретний, неповторний ПТК, має власну географічну назву (Солнцев М.А., Геренчук К.І., Ісаченко А.Г.,  Ніколаєв В.О., Давидчук В.С.). Відпо­відно до цього трактування ландшафт є складовою частиною більших від нього територіальних одиниць (ландшафтного району, ландшафтної області і т.д.).

Порівняння індивідуальних ландшафтів дає можливість встано­вити їх типологічні ознаки і систематизувати  або класифікувати їх. Це свідчить про те, що ландшафт можна розглядати як із типо­логічних, так і з індивідуальних позицій. Вони не суперечать один одному, а взаємодоповнюються, тому доцільне використання обох трактувань.

Ландшафт – це  вузлова одиниця в ієрархії ПТК (додаток А, рис. А.3). Тобто, з одного боку, ландшафт є закономірно побудованою системою локальних ПТК (місцевість, урочище, фація). З іншого боку, він одночасно виступає частиною ПТК більш високого рангу (фізико-географічного або ландшафтного району, області, провін­ції і т.д.), які сформувалися внаслідок територіального об’єднання (інтеграції) окремих   ландшафтів. Все   це   зумовлює   його специфічне вузлове положення в системі таксономічних одиниць фізико-географічної (ландшафтної) диференціації.

Маючи справу з ландшафтами, потрібно звернути увагу як на індивідуальні їх риси, так і на типологічні особливості груп, в які вони об’єднуються.

           3.2 Просторова структура ландшафту

         Структура ПТК – це  просторово-часова організація (упорядкованість) або взаємне розташування   частин   і   засобів   їх   з’єднання[‡].   Виділяють вертикальну (або компонентну) і морфологічну (горизонтальну) структури.

Вертикальна структура ландшафту – це  послідовне розташування  компонентів по вертикалі (за ярусами): приземний шар повітря, рослинний і тваринний світ, ґрунти, поверхневі води, гірські породи, підземні води. Разом із тим перелічені компоненти формують відповідні сфери (атмо-, біо-, педо-, гідро-, літосфера), які тісно взаємозв’язані.

Обмін речовиною і енергією між окремими ярусами (сферами) відбувається по вертикалі. З одного боку,  це підняття водних розчинів по капілярах ґрунту і всмоктування їх кореневою системою, просочування атмосферних опадів, їх випаровування, висхідні потоки повітря, випадання органічних рештків і пилу і т.д.

Морфологічна  структура  ландшафтів.   Це  упорядковане просторове розташування морфологічних одиниць у межах ПТК більш високого рангу. Обмін речовиною й енергією між окремими ПІК відбувається шляхом підземного ґрунтового стоку, стікання атмосферних опадів по схилах та ін. Важливу роль при цьому відіграють  різні   види   міграції   хімічних   речовин   (водна, атмосферна, біогенна, механічна та ін.). Тут, окрім радіальної, виникає  специфічна латеральна міграція речовин.

 

11