yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Екологія->Содержание->5.2 Динаміка  ландшафтів

Ландшафтна екологія

5.2 Динаміка  ландшафтів

Динамікою ландшафтів називають кількісні зміни, які відбуваються в ПТК під дією природних і антропогенних факторів і не приводять до якісної перебудови його структури.

Динамічні (і функціональні) зміни пов’язані з механізмом дії прямих і зворотних зв’язків. (Останні ще поділяються на  додатні і від’ємні).

Для прямого  зв’язку характерний спрямований вплив певного тіла (А) на інше (Б). Наприклад, вплив (А→Б) сонячної енергії на ландшафти Землі (зворотним впливом Землі на Сонце можна знехтувати), ґрунтових вод — на живлення річок.

Зворотні зв’язки виражаються у взаємодії тіл (А↔Б), коли не тільки А впливає на Б, але й Б – на         А. (Зворотний зв’язок є одним із понять кібернетики). Зворотні зв’язки також дуже характерні для ландшафту. До них належать взаємодії ґрунт – рослинність, рослини – тварини, промисловість – сільське  господарство і т.п.

Позитивний зворотний зв’язок – це  коли результат процесу по­силює цей процес, і ПТК (ландшафт) віддаляється від початкового стану (розвивається). Наприклад, заростання озер: рослини відми­рають, формується сапропель, озеро мілішає і біля берега створює можливість просуватися рослинності (очерету) до центру, озеро пе­ретворюється на болото. Отже, органіка і сапропель посилюють ре­зультат процесу, і ПТК перетворюється на іншу систему. Позитив­ний зворотний зв’язок особливо характерний для культурних ланд­шафтів. Розорювання схилів призводить до утворення ярів. Подаль­ше розорювання ще більше посилює ерозію (розвиток відбувається по експо­ненті). Якщо процес не зупинити, то він приведе до руйнування сис­теми (культурного ландшафту).

Негативний зворотний зв’язок – коли  результат процесу послаб­лює його дію і сприяє стабілізації системи, відновленню її вихідного стану (проявляється відносна стійкість ПТК). Наприклад, в епоху вулканізму в атмосферу виділяється велика кількість СО2, який сприяє поліпшенню фотосинтезу і збільшенню біомаси ландшафту. Збільшення рослинного покриву приводить, у свою чергу, до вилучення значної частини зайвого СО2 із атмосфери і в результаті – до  зменшення біомаси та відновлення вихідного стану ландшафтної системи.

Таким чином, завдяки негативному зворотному зв’язку в ланд­шафті спостерігається саморегулювання, і всяке відхилення від ста­ндартного стану викликає такі процеси, які повертають систему в початковий стан. (Самоочищення рік, озер – явище  саморегуляції, але при сильному забрудненні процес може бути незворотним).

5.3 Природні зміни.

Ландшафти у процесі своєї динаміки за­знають ритмічних або циклічних природних змін. Ритмічність – це  повторюваність у часі різних природних процесів і явищ в однаковій послідовності. Фізико-географ і гляціолог С.В. Калесник зазначав, що вивчати ландшафт поза його сезонною ритмікою недоцільно, як і вивчати рослину поза її се­зонними фазами.

Циклічні зміни (цикли) проявляються через певні проміжки часу. Розрізняють циклічні процеси, які повторюються через нерівні про­міжки часу (підняття й опускання суші, трансгресії і регресії моря, потепління і похолодання клімату, коливання рівня озер, максимуми сонячних плям і т.д.), і процеси та явища, які повторюються приблизно через рівні проміжки часу (зміна дня й ночі, пір року і т.д.). Виділяють добові, річні і багаторічні цикли.

Добові цикли. Важливо знати добову зміну кількості променевої енергії, що впливає насамперед на температуру і вологість повітря, а через ці елементи клімату – і  на інші компоненти ландшафту (переміщення і руйнування гірських порід, дихання водоймищ, співвідношення у воді вуглекислого газу й кисню, біологічні процеси та ін.).

Річні (сезонні) цикли. Існування сезонної ритміки в динаміці ПТК пов’язане з нахилом земної осі й положенням Землі стосовно Сонця, що зумовлює різну кількість сонячної енергії по сезонах року. Особливо динамічні ландшафти влітку, коли їх енергетичні ресурси бувають найбільш великими. Процеси функціонування ПТК у цей  час відбуваються інтенсивно. Навесні інтенсивність процесів зростає  (тимчасове оглеєння фунту, активізація ерозійних процесів та ін.). Восени зменшується. Взимку ці процеси згасають, спостерігається геохімічний спокій. У різних природних зонах має місце різна сезонна ритміка у ландшафтах. Закономірності сезонної ритміки ландшафту  вивчає наука фенологія.

Багаторічні цикли пов’язані з циклами активності Сонця. Вони відбуваються з інтервалами в  5 - 6, 11, 22, 30, 60, 90, 180, 900 і більше  років.

Амплітуда коливань у ритмічних (циклічних) змінах ландшафтів різна. Кількість теплоти й світла, яку дістає ландшафт у певний сезон, місяць і  день, не є абсолютно постійними величинами. Вони коливаються залежно від зміни сонячної активності, що діє на інші фізико-географічні процеси.

Розрізняють три типи  амплітуди: нормальну, небезпечну й катастрофічну. Нормальна амплітуда коливання не приводить до сильних змін. Наприклад, раннє чи пізнє зсідання снігу та ін. Небезпечна амплітуда викликає порушення нормального режиму розвитку ландшафту, особливо біогенних компонентів (повернення холоду під час цвітіння плодових дерев). Катастрофічні амплітуди викликають сильні зміни властивостей ПТК. Прикладом може бути утворення на гірських схилах зсувних цирків тощо.

За умов наявності «нормальних амплітуд ритмів» динамічні прояви найчастіше стабілізують ПТК, сприяють відновленню їхнього корінного  стану, мають місце зворотні зміни. Катастрофічні амплітуди ритмів природних процесів призводять до незворотних змін ПТК, до їхньої трансформації.

Якщо порушена літогенна основа, то ландшафт не відтворюється (наприклад, після виверження вулканів, землетрусів, обвалів у горах та ін.). Ці процеси сильно змінюють стан ПТК, виходять за межі ди­наміки, зміни є незворотними, тобто повернення до минулого стану не буде.

Такі зміни ведуть до зміни інваріанта ПТК. (Інваріант ПТК – це  певна сукупність його станів, яка не призводить до якісної перебудови ПТК. У рамках одного інваріанта відбувають­ся зворотні зміни на відміну від незворотних якісних змін, з якими пов’язані зміни самого інваріанта ПТК).

Процес зміни станів ПТК (фацій) Сочава назвав сукцесією геосистем, а динаміку визначив як зміну станів ПТК у рамках одною ін­варіанта, в той час як розвиток є зміною самого інваріанта.

Одним із головних завдань дослідження динаміки ландшафту є вивчення  його річних й добових циклів. Це потребує довготривалих стаціонарних спостережень, особливо геохімічних і геофізичних. Метод балансів враховує всі статті прибутку й видатку в їх кількіс­них одиницях. Вивчається зміна протягом року теплового й водного режимів - баланс теплоти і вологи, функціональні зв’язки між бала­нсом теплоти і вологи та балансом мінеральних речовин, між тепло­вим і водним режимами та міграцією солей у ландшафті, біогенним кругообігом, механічною і хімічною денудацією, фенофазами біоце­нозів і т.д. Потім шляхом математичного аналізу розраховують залежності між різними величинами.

 

18