yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Екологія->Содержание->Розділ 10 Природно-антропогенні геосистеми. Антропогенний вплив на геосистеми

Ландшафтна екологія

Розділ 10 Природно-антропогенні геосистеми. Антропогенний вплив на геосистеми

10.1 Історія впливу людини на природний ландшафт

У доісторичні часи, коли людина жила з дарів природи, рибальства і мисливства, вплив на природний ландшафт залишався незначним.

У новий кам’яний вік (близько 7000 років тому) безпосереднє втручання людини стає очевидним через розкорчовування та випасання. Землеробство та тваринни­цтво зумовлюють нові соціальні форми, людина стає осілою.

Кожне технічне вдосконалення, використання наявних природних ресурсів підви­щує кількість харчових продуктів і стимулює зростання населення.

Приблизно за 1100 років до Різдва Христового (Р. X.) (залізний вік) завдяки вико­ристанню сохи збільшуються оброблювані площі, зростає потреба в деревині (ви­робництво заліза). У Середземноморському регіоні діяльність людини поступово призвела до деградації лісу аж до його знищення (додаток Б, табл. Б.9). За 800 років до Р. X. польово-трав’яне господарство провадилося без удобрювання (чергувались обро­біток землі і пари).

Близько 800 років у Франковії розвивався трирічний цикл з чергуванням озимих зернових культур, літніх озимих і парів (трипільне господарювання). За рік пару ґрунт поповнювався поживними речовинами, це протидіяло швидкому стомлю­ванню ґрунтів. Пізніше в ґрунт для підживлення вносили рештки рослин з лісу та пустища або торф.

Густота населення виросла з 4-5 мешканців на 1 км2 у IX століття після Р. X. До – 12-15 в 1150-х роках (42 мешканці на 1 км2, близько 1800 p.). Зі зростанням населен­ня, торгівлі та ремісничого поділу праці розвивалися райони з великою концентра­цією населення, міські поселення.

Забруднення довкілля чи навантаження на нього (наприклад, через мідні та за­лізні рудники) залишалося локальним, але з інтенсифікацією використання роз­ширювалося.

Виникають нові, залежні від людини екосистеми: рілля, пасовища, степи,  негусті трави,  розкидані луки   (культурний ландшафт, близь­кий до природного).

Коли під тиском зростання чисельності населення виробництво сільськогосподар­ської продукції вже не збільшувалося, спробували розширити сільськогосподарські корисні площі розкорчовуванням нових ділянок.

Починаючи з XVII—XVIII ст. осушено великі площі боліт після того, як з них було вибрано торф.

З індустріальною революцією (у Центральній Європі приблизно з 1800 р.) масштаби втручання людини суттєво збільшилися. Винаходи та відкриття принесли багато змін, які впливали на людину, суспільство та ландшафт (додаток А, рис. А.14).

Віра в прогрес і прагнення збільшити виробництво стали першочерговими. Механізація та впровадження техніки в сільському господарстві змінили структуру виробництва, землевпорядкування та системи землеробства. Мінеральні добрива змінили природні. Вартість промислової продукції перевищила вартість сільсподарської. Велике зростання чисельності населення призвело до його міграції в міста.

Зміна ландшафту в цей час стала ще більше відчутною. Близький до природи культур­ний ландшафт перетворюється на ландшафт, далекий від природи, з його шкідли­вим та обтяжливим впливом на людину та сусідні екосистеми.

В останні десятиліття звичайне сільське господарство в багатьох країнах розвину­ло високораціоналізовані капіталомісткі, але малотрудовитратні підприємства.

Викиди шкідливих речовин сільським господарством і промисловістю дедалі часті­ше перевищують критичні граничні величини для рослин, тварин і людини.

Нині всі галузі людського господарства щодня отримують майже 300 млн тонн речо­вин і матеріалів, спалюють близько 30 млн т палива, використовують 2 млрд м3 води і  65 млрд м3 кисню. Витрачаються величезні обсяги природних ресурсів, і триває масо­ве забруднення природного середовища.

Порівняння антропогенних матеріальних потоків з параметрами біосферного круго­обігу виявляє, що людська діяльність зумовлює суттєву частину біогеохімічної динаміки речовини на планеті. Загальне споживання прісної води людством досягло 2% об’єму вологи, що вводиться в біосферний кругообіг транспірацією всіх рослин суші. Антро­погенний обмін газів в атмосфері становить 15-18% усього біотичного газообміну. Рівень використання продукції біомаси досяг 10%. Людство в результаті своєї життєдіяльності повертає в атмосферу 1,5 Гт вуглекислого газу. На поверхню землі і до водоймищ переходить 3,9 Гт рідких і 0,7 Гт твердих відходів (екскрементів людей і побутового сміття). Різниця між при­ходом і витратами, близька до 100 млн т на рік, вказує на зростання чисельності маси людства та маси предметів і матеріалів індивідуального споживання.

Великі екологічні проблеми пов’язані з енергетикою і промисловим виробництвом, включаючи і промислові технології в сільському господарстві. Так, спалювання  10 Гт викопного палива, як і біологічне окиснення більш як   5 Гт рослинної біомаси за згодовування сільськогосподарських тварин, пов’язано зі споживанням 34-35 Гт кисню і поверненням в атмосферу 39-40 Гт вуглекислого газу,  9-10 Гт вологи (не включаючи техногенного випаровування вільної води). Крім того, в повітря по­трапляють продукти неповного згорання, різні пилодимові аерозолі, оксиди, солі, велика маса різноманітних летких речовин, які виділяються в процесі виробництва, роботи автотранспорту. Загальна маса цих домішок – 2   Гт на рік.

Більш як 100 Гт твердих і рідких відходів утворюють за рік добувна і переробна про­мисловість. Близько 15% потрапляє зі стоками у водоймища, інше – додається  до відвалів, так званої порожньої породи, звалища, сховища і поховань про­мислових відходів.

Таким чином, критичну ситуацію кінця XX століття утворюють такі негативні тенденції.

Споживання ресурсів Землі настільки перевищило темпи їх природного від­творення, що виснаження природних багатств почало відчутно впливати на їх використання, на національну і світову економіку, призвело до незворотного збіднення літосфери і біосфери.

Відходи, побічні продукти виробництва і побуту настільки вже забруднюють біосферу, що деформують екологічні системи, порушують глобальний кругообіг речовин і створюють загрозу для життя на планеті.

Суттєвою відмінністю антропогенного масообміну від біотичного кругообігу речовин у природі є те, що перший не утворює або майже не утворює замкнених циклів. Він розімкнений і в якісному, і в кількісному сенсі. Реально може бути відновлена тільки частина біологічних ресурсів, вилучених людиною з природи. Утилізована біотою або нейтралізована в результаті біогеохімічної міграції речовин може бути тільки частина відходів виробництва. Темпи відновлення, утилізації і нейтралізації в сучасну епоху відстають від темпів вилучення ресурсів і забруднення середовища. У зв’язку з тим, що антропогенний обмін становить суттєву частину біосферного кругообігу речовин, своєю розімкнутістю він порушує високий ступінь замкненості глобального біотичного кругообігу, який вироблено в тривалій еволюції і який є найважливішою умовою стаціонарного стану біосфери.

 

37