yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->3.2. Основні способи різання

Ліварне виробництво (Металургія)

3.2. Основні способи різання

 

 

 

 

 

 
 

 

 

Рисунок 13 – Схема основних способів різання

Для утворення поверхні потрібної форми, а також (у разі потреби) отворів у майбутній деталі використовують такі основні способи різання: точіння, свердління, фрезування, стругання, протягування, шліфування (рис. 13).

Рухи, які відбуваються на верстатах поділяють на основні та допоміжні.

Основні рухи приводять до зрізання шару матеріалу із заготівки, який називають стружкою.

У разі допоміжних рухів шар матеріалу не зрізують. Допоміжні заготівки або, навпаки, відводять його.

Основний рух складається з головного руху () та руху подання (). Рух, у якого швидкість найбільша, називають головним. Рух подання забезпечує безперервність процесу різання. Поєднання головного руху та руху подання призводить до різання, тобто зрізання стружки із заготівки.

Точінням називають спосіб оброблення поверхонь заготівки, яка обертається навколо своєї осі за допомогою різця.

У процесі точіння (рис. 13, а) головним рухом є обертання заготівки 2 навколо своєї осі. Поступальне переміщення інструмента (різця) 1 відносно заготівки 2 (уздовж її осі) називають рухом подання.

Точінням оброблюють циліндричні, конічні та фасонні зовнішні і внутрішні поверхні, торцеві поверхні, а також нарізують різь. Процес точіння здійснюють на токарних, карусельних, револьверних, розточувальних верстатах, токарних і револьверних автоматах і напівавтоматах.

Свердлінням називають виготовлення отвору в заготовці за допомогою свердла.

Це один з найпоширеніших способів виготовлення отворів різанням (рис. 13,б). У ході свердління головним рухом є обертання інструмента (свердла) 1 або заготівки 2 навколо своєї осі, а рухом подання – переміщення інструмента вздовж своєї осі. Заготівка під час свердління на свердлильному верстаті закріплена нерухомо.

Свердління проводять на свердлильних, токарних, револьверних, фрезерних верстатах, токарних і револьверних автоматах тощо.

У процесі виготовлення отворів на верстатах токарної групи головним рухом є обертання заготівки, а рухом подання - переміщення

свердла вздовж осі.

Щоб зробити точнішим розмір, а також отримати відповідну шорсткість поверхні, отвори обробляють зенкеруванням, розточуванням або розвертуванням.

Фрезуванням називають спосіб оброблення плоских і криволінійних поверхонь заготівки за допомогою фрези.

Головним рухом є обертання інструмента (фрези) 1, а рухом подання – поступальне переміщення заготівки 2 або інструмента (рис. 13,в).

Фрезування здійснюють на фрезувальних верстатах. На практиці застосовують два способи фрезування: зустрічне й однобічне (рис. 14).

Рисунок 14 – Схема фрезування:

  а – зустрічне;

  б – однобічне

У ході зустрічного фрезування заготівку подають назустріч обертанню фрези (франц. «fraise» - обертовий інструмент з лезами). При цьому кожний зубець фрези зрізує стружку змінної товщини, яка зростає від нуля до найбільшої товщини на виході (рис. 14, а).

Однобічне фрезування має місце тоді, коли заготівку подають у напрямі обертання фрези. При цьому кожний зубець фрези зрізує стружку, товщина якої зменшується від найбільшої до нуля. Цей спосіб забезпечує більшу стійкість фрези, меншу шорсткість поверхні та затрати енергії (рис. 14, б).

Струганням називають спосіб оброблення плоских поверхонь заготівки за допомогою різця.

Головним рухом у разі цього способу (рис. 13,г) є зворотно – поступальне переміщення інструмента або заготівки.

Протягуванням називають спосіб оброблення зовнішніх і внутрішніх поверхонь заготівки за допомогою протяжки.

Це дуже продуктивний спосіб різання, який забезпечує високу точність розміру та малу шорсткість обробленої поверхні (рис. 13,д). Головним рухом є поздовжнє переміщення інструмента, а рух подачі відсутній.

Шліфуванням називають спосіб оброблення поверхонь заготівки за допомогою шліфувальних кругів з метою досягнення точніших розмірів і зменшення шорсткості поверхні.

Найпоширеніші способи шліфування: кругле зовнішнє (рис. 13,е), кругле внутрішнє (для оброблення отворів) і плоске (рис. 13, ж) (для оброблення площин).

Головним рухом у ході шліфування є обертання інструмента. Рух подання переважно комбінований і складається з кількох рухів. Наприклад, у процесі круглого зовнішнього шліфування - це обертання заготівки навколо своєї осі, поздовжнє переміщення заготівки відносно інструмента та поперечне переміщення інструмента відносно заготівки.

 

14