yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Економіка->Содержание->статичний та динамічний підходи

Макроэкономика

статичний та динамічний підходи

Проаналізовані функції попиту та пропозиції характеризують кожна свою окрему сторону ринку даного товару. Але для того, щоб зрозуміти, як функціонує даний ринок у цілому і як у результаті цього встановлюються ринкові ціна і кількість товару, що купується, необхідно розглянути взаємодію попиту та пропозиції. Для цього накладемо графік кривої попиту на графік кривої пропозиції. Відзначимо, що при даному аналізі можна використовувати як прямі, так і зворотні функції.

 

                       а                                                            б

                        Рис. 4.3 – Рівновага: 

         а – за Л.Вальрасом;              б – за А.Маршалом

 

На рис. 4.3 DD-лінія попиту, SS-лінія пропозиції. Абсциси їх точок характеризують відповідно обсяги попиту й обсяги пропозиції, а ординати — ціни попиту і ціни пропозиції. Ринкова рівновага визначається координатами точки перетинання ліній DD і SS, яким відповідають обсяг QE і ціна РЕ. Вони мають назву відповідно рівноважний обсяг (QE = QD = QS) і рівноважна ціна (РЕ = Р D = РS).Рисунок ілюструє одиничність ринкової рівноваги (тут лінії попиту та пропозиції перетинаються в єдиній точці). У стані рівноваги ринок збалансований: а ні в продавців, а ні в покупців немає внутрішніх спонукань до його порушення. Якщо реальна ринкова ціна (P1) буде вище рівноважної,  то при такій ціні обсяг попиту складе QD1, тоді як обсяг пропозиції — QS1. У цьому випадку надлишок пропозиції (QS1 — QD1) буде робити понижуючий тиск на ціну P1. Якщо ж реальна ринкова ціна виявиться нижче рівноважної, скажемо на рівні P2, обсяг попиту QD2  виявиться  вище  обсягу  пропозиції  QS2.  Тут  надлишок попиту (QD2 — Q S2) буде робити підвищувальний тиск на ціну Р2. У першому випадку цей тиск буде виявлятися через конкуренцію продавців, у другому — через конкуренцію покупців. Такий підхід до опису рівноваги називають рівновагою за Л.Вальрасом. Існує й альтернативний підхід, відомий як рівновага за А.Маршалом. Суть його в тім, що рівновага на ринку складається не під впливом тиску надлишкового попиту та пропозиції, а під впливом перевищення ціни попиту над ціною пропозиції, або навпаки, ціни пропозиції над ціною попиту, на що продавці реагують відповідно збільшенням чи скороченням обсягу пропозиції. Рівновагу за Маршалом ілюструє рис. 4.3 б.

Розходженню в цих підходах ми зобов'язані «зворотним» розташуванням осей координат на графіках попиту та пропозиції. Сучасна економічна теорія оперує функціями попиту та пропозиції за Вальрасом, а їхніми графічними відображеннями - за Маршалом.

Моделі, що описують економічні процеси, поділяються на статичні і динамічні. У статичних моделях фактор часу не враховується. Цей спосіб розгляду називається порівняльною статикою. Саме його в основному застосовують при аналізі встановлення рівноваги на ринку. Але цілком можливо зосередитися і на переходах від одного рівноважного положення до іншого, використовуючи динамічний підхід.

Що ж відбувається на ринку, коли під впливом зміни одного з розглянутих вище факторів попиту чи пропозиції він виходить зі стану рівноваги? Припустимо, що на ринку у вихідному положенні вже існувала рівновага, що була потім порушена зміною попиту під впливом росту доходу, виділеного споживачами для покупки даного товару. Хоча метод порівняльної статики не враховує в явному виді фактор часу, непряме його включення стає можливим за допомогою обліку розходжень у швидкості пристосування пропозиції до змін у попиті. Для цього при використанні методу порівняльної статики прийнято розрізняти три періоди. Перший, у якому усі фактори виробництва розглядаються як постійні, називають миттєвим періодом. Другий, у якому одна група факторів розглядається як постійна, а інша як змінна, називають коротким (короткостроковим) періодом. Третій, у якому усі фактори виробництва розглядаються як змінні, називають тривалим (довгостроковим) періодом.

У миттєвому періоді продавець не має можливості пристосувати обсяг пропозиції до обсягу попиту, оскільки кількість виробничих ресурсів і інтенсивність їхнього використання задані. Якщо товар швидкопсувний і не підлягає збереженню, лінія пропозиції буде перпендикулярною вісі абсцис (рис. 4.4 а).

Якщо товар не підлягає псуванню і може бути збережений, то лінія пропозиції може складатися з двох сегментів: одного, що має позитивний нахил, і другим, представленим вертикальним відрізком (рис. 4.4 б). При ціні РЕ0 продавець запропонує до продажу весь фіксований обсяг товару QK.. Однак при ціні нижче РЕ0 , наприклад РЕ2, обсяг пропозиції QE2, тоді як кількість товару в розмірі QK — QE2 може бути збережена до настання більш сприятливої кон'юнктури.

 

 

 

        а                                                                 б

Рис. 4.4 – Рівновага у миттєвому періоді:

а – швидкопсувні товари; б – товари, що зберігаються

 

У короткому періоді лінія пропозиції (рис. 4.5) також складається з двох сегментів. Перший, що має позитивний нахил, обмежений по вісі абсцис точкою, що відповідає виробничої потужності QK. Друга ділянка кривої пропозиції представлена вертикальним відрізком, що вказує на неможливість вийти в умовах короткого періоду за межі, виробничих потужностей. До цієї границі рівноважний обсяг і ціна визначаються перетинанням ліній попиту та пропозиції, а за її межами, як і в миттєвому періоді, ціна визначається попитом, а обсяг пропозиції - розміром виробничих потужностей.

У тривалому періоді виробник може не тільки варіювати інтенсивність використання виробничих потужностей, але й змінювати їхні розміри, а виходить, і масштаби виробництва. У тривалому періоді можливі три ситуації. У першому випадку, коли зміна масштабу виробництва відбувається при незмінних витратах, ріст рівноважного обсягу відбувається без зміни рівноважної ціни (рис. 4.6 а). В другому, коли зміна масштабу виробництва відбувається при зростаючих витратах (скажемо, за рахунок росту цін на використовувані ресурси), ріст рівноважного обсягу супроводжується і ростом рівноважної ціни (рис. 4.6 б). У третьому, коли зміна масштабу виробництва відбувається при витратах, що знижуються, (скажемо, за рахунок зниження цін на використовувані ресурси), ріст рівноважного обсягу супроводжується зниженням рівноважної ціни (рис. 4.6 в).

Неодиничність рівноваги. Можливі неодиничні ситуації рівноваги. Лінія пропозиції може змінювати нахил (рис. 4.7). Такий вид має крива пропозиції праці завдяки ефектам заміщення і доходу.  Спочатку ріст зарплати збільшує обсяг пропозиції праці і число людей, що бажають працювати. Після досягнення визначеного рівня зарплати  подальший її ріст супроводжується вже не збільшенням, а, навпаки, зниженням пропозиції праці. Лінія пропозиції змінює, таким чином, нахил і може двічі перетинатися лінією попиту, у результаті чого з'являються дві рівноважні ціни і два рівноважних стани ринку.

Два других випадки неодиничності рівноваги представлені на рис. 4.8. Вони характеризуються наявністю в ліній попиту та пропозиції загального сегмента (вертикального або горизонтального). У першому випадку ринок виявляється збалансованим при обсязі QE при будь-якій ціні, що лежить в інтервалі між РЕ1 і РЕ2. У другому — при строго визначеній ціні рівноваги РЕ рівноважний обсяг ринку може коливатися в інтервалі від QE1 до QE2.

Стабільністю рівноваги називають здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише своїх внутрішніх сил.

Розглянутий механізм досягнення ринкової рівноваги, звичайно, не є єдино припустимим. Наприклад, якщо припустити, що попит швидко змінюється під різними впливами, а реакція пропозиції буде більш уповільненою, то ми одержимо інший варіант, відомий в економічній теорії за назвою "павукоподібної моделі". У цьому випадку можливість досягнення нового стану рівноваги буде визначатися співвідношенням конкретних параметрів функцій попиту та пропозиції.

Рис. 4.9 - Стійка та нестійка рівновага у "павукоподібній моделі"

 

Перший варіант має місце, якщо нахил прямої SS більш крутий, чим нахил прямої DD, другий варіант відповідає однаковому нахилу прямих SS і DD, третій варіант має місце, якщо нахил прямої SS більш положистий, чим нахил прямої DD. У зв'язку з тим, що траєкторії руху ринкової ціни відповідає геометрична ілюстрація, схожа на павутину, дана динамічна модель і одержала назву "павукоподібної моделі". Біржовий ринок (наприклад, ринок цінних паперів чи іноземної валюти) є прикладом такої моделі.

Вигоди, що одержувані від обміну. З поняттям ринкової рівноваги пов’язане й таке важливе явище, як надлишок покупця і надлишок продавця. Надлишок покупця (продавця) з’являється тому, що увесь рівноважний об’єм товару купується (продається) за однією рівноважною ціною. На рис. 4.10 видно, що ринкова рівновага встановлюється на рівні 3 грн. за одиницю товару та об’ємі – 3 одиниці. В результаті виторг продавця (витрати покупця) складають 9 грн. Але якщо кожна одиниця обсягу продаж купується споживачем за індивідуальною ціною попиту, то він сплатив би 12 грн. (5 + 4 + 3). Таким чином, його виграш складає 3 грн. Споживчий надлишок є різниця між максимумом того, що готові були б заплатити споживачі і тією величиною, що вони фактично сплачують за ринковою ціною.

Крива пропозиції показує мінімум ціни, на який погодяться виробники замість того, щоб використовувати свої ресурси в іншій області. Надлишок продавця – це різниця між тією величиною, що він фактично одержав, продавши товар за ринковою ціною, і тим мінімумом, на який він охоче погодився б. Допустивши, що рівновага досягається в точці перетинання двох кривих, дійдемо висновку, що сумарний доход від торгівлі дорівнює приблизно площі трикутника, обмеженого кривими попиту та пропозиції, а також вертикальною віссю.

 

 

3.     Державне регулювання ринку

 

 

Якщо суспільство вважає, що ринок нездатний ефективно розподіляти ресурси, то виникає необхідність державного втручання в функціонування ринкового механізму. Основними засобами державного впливу на ринок є, по-перше, податки і субсидії, по-друге, регулювання цін (установлення їхньої верхньої і нижньої меж) і по-третє, регулювання кількості товарів на ринку.

Самим м'яким "цивілізованим" знаряддям державного втручання в роботу ринкового механізму вважаються податки. Як приклад простежимо за наслідками введення поштучного (акцизного) податку, що сплачується продавцем. Це приведе до зрушення кривої пропозиції S нагору на величину податку Т, оскільки для одержання того ж виторгу (за винятком податку) продавець тепер змушений запитувати за кожну колишню кількість товару ціну, більшу, чим колишня, саме на величину Т.

У відповідь на це скорочення пропозиції точка ринкової кон'юнктури переміститься уздовж кривої попиту з положення Е до перетинання з новою кривою пропозиції SТ в точку А. У результаті на ринку встановиться нова рівновага, при якої обсяг товару знизиться з QЕ до QТ, а ціна зросте з РЕ до РТ. Однак чистий виторг продавця (за винятком податку) з одиниці проданої продукції (тобто фактично одержувана їм ціна одиниці товару) скоротиться до РТ - Т. Загальна величина витрат покупця складе РТ · QТ, надходжень продавцю — (РТ- Т) · QT і податкових надходжень державі — QT · Т. Незважаючи на те, що формально цю суму вносить у державний бюджет тільки продавець, насправді тягар податку розподіляється між ним і покупцем: фактичний внесок продавця складає лише (РЕ- (РТ-Т)) · QТ, а реальний платіж покупця — (РТЕ) · QТ. На графіку їм відповідають площі прямокутників PЕСB(PT-T) для продавця і РТАСРЕ для покупця.

Тепер проаналізуємо наслідки введення податку з покупця. У цьому випадку на величину податку Т зрушиться вниз крива попиту, а розподіл податкового тягаря буде цілком аналогічним. Надання субсидій як покупцю, так і продавцю, можна розглядати як негативні податки. Отже, зрушення кривих попиту та пропозиції на величину субсидії будуть протилежними їхнім переміщенням при оподатковуванні.

Менш придатним інструментом державного впливу на ринок є регулювання цін, оскільки воно торкається самої дії ринкових механізмів, змінюючи процес досягнення рівноваги. Тут у розпорядженні держави є два методи: встановлення верхньої ("стелі") і нижньої ("підлоги") межі ціни. Наприклад, уведення максимальної верхньої межі ціни (так званої "соціально низької ціни" Рr, установлюваної, нижче ціни рівноваги РЕ) з метою захисту інтересів незаможних споживачів цього продукту, обумовлює не тільки виникнення дефіциту даного товару через перевищення при такій ціні обсягом попиту QD обсягу пропозиції QS, але і перетворення цього дефіциту в хронічний, оскільки ринковий механізм подолання дефіциту шляхом підвищення ціни відсутнього товару і збільшення обсягу його пропозиції блокується, і крива пропозиції тим самим штучно "обрубується" до відрізка S'Er (рис. 4.12а).

Іншим варіантом державного регулювання цін є встановлення їх мінімальної нижньої межі ("підлоги"). Це пов'язується з необхідністю державної підтримки відповідних галузей (наприклад, сільського господарства) і нерідко доповнюється обмеженнями в зовнішній торгівлі. Крива пропозиції в цьому випадку здобуває вид ламаної лінії з горизонтальним відрізком на рівні "підлоги" ціни Рг (рис.4.12 б). У цьому випадку вже обсяг пропозиції QS починає постійно перевищувати обсяг попиту QD, і виникаюче при цьому в розмірі QS – QD затоварення також стає хронічним. На вільному ринку нагромадження товарів, що не купуються, приводить до зниження цін на них. Якщо ж можливість цінового врегулювання виниклої проблеми блокується адміністративними заборонами, обсяг реально продаваного на ринку товару залишається на низькому, обмеженому обсягом попиту рівні, а ціна перевищує ринкову. Тут також можуть бути випадки протизаконного продажу надлишків за ціною нижче державної і навіть "тіньової" ціни.

                               

 

 

16